Дисменорея це проблема більшості жінок репродуктивного віку. Дисменорея – це хронічний больовий стан, який вражає 45–95% жінок репродуктивного віку. Клінічно проявляється спазмами в животі безпосередньо перед або під час менструації. Деякі пацієнтки відмічають відчуття болю у попереку, головний біль та шлунково-кишкові симптоми, а також негативно впливає на фізичну активність, сон та якість життя жінок. Серед молодих жінок у всьому світі 10–46 % пропускають один або більше днів навчання щомісяця через дисменорею [1].
Метою цього дослідження було описати неефективність поширених фармакологічних методів лікування дисменореї та дослідити фактори, пов'язані з неефективністю лікування.
Для лікування дисменореї доступно багато фармакологічних засобів для лікування, які доказово обгрунтовані, проте їх ефективність варіюється залежно від соматичного здоров’я жінки. Кокранівські систематичні огляди показують, що нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП, наприклад, ібупрофен, напроксен) та комбіновані оральні контрацептиви (КОК) є ефективними методами лікування дисменореї [3,4]. Однак на індивідуальному рівні НПЗП були неефективними для 18% жінок з дисменореєю [5,6].
У сучасній концепції персоналізованої медицини дисменорея розглядається як гетерогенний клінічний синдром, що характеризується різноманітністю симптомів, інтенсивності больового синдрому та відповіді на лікування. За результатами латентного кластерного аналізу, проведеного Chen та співавт. [2], було виділено три основні клінічні фенотипи дисменореї. Перший фенотип — «легкий локалізований біль» — виявлено у 26,5 % жінок і характеризувався помірними спазмами внизу живота без значних супутніх симптомів. Другий фенотип — «виражений локалізований біль» — був найпоширенішим та зустрічався у 54,1 % пацієнток, для яких характерні інтенсивні менструальні спазми. Третій фенотип — «множинні тяжкі симптоми» — спостерігався у 19,4 % жінок і супроводжувався вираженим болем у кількох анатомічних ділянках, головним болем, болем у попереку, здуттям живота, нудотою та іншими гастроінтестинальними проявами. Встановлено також зв'язок між фенотипом дисменореї, наявністю супутніх хронічних больових синдромів та ендометріозу. Дані в залежності від стадії фенотипу представленні в таблиці 1.
Таблиця 1
Врахування клінічного фенотипу є важливою передумовою для персоналізації лікування. Пацієнтки з фенотипом легкого локалізованого болю зазвичай добре відповідають на терапію нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП). Натомість у жінок із вираженим локалізованим болем або множинними тяжкими симптомами частіше спостерігається недостатня ефективність стандартного лікування. Так, неефективність НПЗП відзначали 29,3–35,6 % пацієнток, комбінованих оральних контрацептивів — 39,3 %, а парацетамолу — майже 49,9 % жінок. Найвищий ризик неефективності терапії був характерний саме для пацієнток із тяжкими фенотипами дисменореї та супутньою гінекологічною патологією.
Отримані дані свідчать про необхідність індивідуалізованого підходу до ведення таких хворих із урахуванням клінічного фенотипу, супутніх захворювань та психоемоційних особливостей, що дозволить підвищити ефективність лікування та покращити якість життя жінок.
Список літератури
1. Barcikowska Z., Rajkowska-Labon E., Grzybowska M. E., Hansdorfer-Korzon R., Zorena K. Inflammatory markers in dysmenorrhea and therapeutic options. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2020. Vol. 17, № 4. P. 1191. DOI: 10.3390/ijerph17041191.
2. Chen C. X., Carpenter J. S., Ofner S., LaPradd M., Fortenberry J. D. Dysmenorrhea symptom-based phenotypes: a replication and extension study. Nursing Research. 2021. Vol. 70, № 1. P. 24–33. DOI: 10.1097/NNR.0000000000000477.
3. Chen C. X., Carpenter J. S., LaPradd M., Ofner S., Fortenberry J. D. Perceived ineffectiveness of pharmacological treatments for dysmenorrhea. Journal of Women's Health. 2021. Vol. 30, № 9. P. 1271–1279. DOI: 10.1089/jwh.2020.8581.
4. Ferries-Rowe E., Corey E., Archer J. S. Primary dysmenorrhea: diagnosis and therapy. Obstetrics & Gynecology. 2020. Vol. 136, № 5. P. 1047–1058. DOI: 10.1097/AOG.0000000000004096.
5. Lee D., Kim S. K. A comprehensive review and the pharmacologic management of primary dysmenorrhea. Journal of the Korean Medical Association. 2020. Vol. 63, № 3. P. 171–177. DOI: 10.5124/JKMA.2020.63.3.171.
6. Naz M. S. G., Kiani Z., Rashidi Fakari F., Ghasemi V., Abed M., Ozgoli G. The effect of micronutrients on pain management of primary dysmenorrhea: a systematic review and meta-analysis. Journal of Caring Sciences. 2020. Vol. 9, № 1. P. 47–56. DOI: 10.34172/jcs.2020.008.
7. Szmidt M. K., Granda D., Sicińska E., Kaluza J. Primary dysmenorrhea in relation to oxidative stress and antioxidant status: a systematic review of case-control studies. Antioxidants. 2020. Vol. 9, № 10. P. 994. DOI: 10.3390/antiox9100994.
8. Makaricheva E. V., Burguvan M. S. Psychological characteristics of women with primary dysmenorrhea (literature review). Neurology Bulletin. 2020. Vol. 52, № 4. P. 39–44. DOI: 10.17816/nb43912.
9. Relief of dysmenorrhea – a review of different types of pharmacological and non-pharmacological treatments. Materials Today: Proceedings. 2022. Vol. 48. Part 5. P. 1157–1162. DOI: 10.1016/j.matpr.2021.08.207.
10. Chen C. X., Carpenter J. S., Ofner S., LaPradd M., Fortenberry J. D. Dysmenorrhea phenotypes and precision treatment perspectives. Nursing Research. 2021. Vol. 70, № 1. P. 24–33. DOI: 10.1097/NNR.0000000000000477.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter