:: ECONOMY :: ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКУ ПРОДУКЦІЮ :: ECONOMY :: ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКУ ПРОДУКЦІЮ
:: ECONOMY :: ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКУ ПРОДУКЦІЮ
 
   
       

Світ наукових досліджень. Випуск 10

Термін подання матеріалів

23 червня 2022

До початку конференції залишилось днів 0



  Головна
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
Календар конференцій
Наші збірники
  Наукові конференції
 
 Лінки
 Форум
Наукові конференції
Наукова спільнота - інтернет конференції
Світ наукових досліджень www.economy-confer.com.ua

 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше

 Наша кнопка
www.economy-confer.com.ua - Економічні наукові інтернет-конференції

 Лічильники
Українська рейтингова система

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКУ ПРОДУКЦІЮ

 
25.01.2012 11:42
Автор: Литвин Юрій Олексійович, кандидат економічних наук, докторант Дніпропетровського державного аграрного університету
[Секція 2. Менеджмент. Маркетинг;]
Державне регулювання у сфері ціноутворення повинне бути направлено на формування системи науково та економічно обґрунтованих цін – гарантованих (захисних), заставних і ринкових – по всьому технологічному ланцюгу: товаровиробник – переробник – торгівля – споживач. Механізм ціноутворення покликаний забезпечувати: об'єктивний облік суспільно необхідних витрат праці і коштів на всіх етапах просування продукції, нормативів рентабельності, прибутку, основних фондів і т.д.; оцінку кон'юнктури ринку; створення умов для конкуренції, при якій товаровиробники були б зацікавлені виробляти більш дешеву продукцію високої якості, а посередники – підприємці в переробних галузях і торгівлі – збільшувати масу прибутку за рахунок зниження ціни товару, а не підвищення її, як тепер.
Роль цін на сільськогосподарську продукцію двояка. Ціни повинні, з одного боку, виступати гарантом прибутковості, а з іншого – стимулювати раціоналізацію (нормування витрат та економію всіх видів ресурсів) сільськогосподарського виробництва, тим самим відсікаючи витрати, що не підлягають відшкодуванню.
На процес ринкового ціноутворення впливають багато зовнішніх і внутрішніх чинників.
До зовнішніх чинників (які не залежать від підприємства) слід відносити: політичний клімат (політичну стабільність); загальний стан економіки країни та регіону (стабільність економіки, рівень розвитку виробництва та інфраструктури, платоспроможність підприємств і населення, формування багатоукладної економіки, система оподаткування); кон'юнктуру світового ринку та міжнародну економічну інтеграцію; стан аграрного ринку (рівень конкуренції між сільськогосподарськими виробниками); характер регулювання економіки державою; рівень і динаміку інфляції; обсяги та особливості існуючого і перспективного купівельного попиту; дефіцит на вільному ринку необхідних ресурсів (трудових, фінансових).
До внутрішніх чинників (що залежать від сільгосптоваровиробника) ми відносимо: обсяг ринку, ринкові ніші; особливості виробництва; специфіку виробленої продукції (ціна зростає на продукцію більш глибокої переробки і кращої якості, а також делікатесну продукцію); маркетингову стратегія розвитку підприємства; життєвий цикл продукції (врахування специфіки життєвого циклу); рекламну діяльність; тривалість просування продукції по ланцюжку від сільського товаровиробника до споживача; мобільність виробничого процесу; імідж виробника на споживчому ринку; організацію сервісних послуг і розвиток фірмової торгівлі.
На приведені внутрішньогосподарчі чинники може впливати адміністрація агропідприємства. Сільгосптоваровиробник здатний підсилити їх позитивну дію, управляти ними.
Одна із причин, через які сільське господарство вимагає цінового регулювання з боку держави, пов'язана з низькою еластичністю попиту на сільськогосподарську продукцію. Це означає, що населення відносно стабільно споживає продукти харчування, жертвуючи при цьому товарами тривалого користування, одягом і т.д. І лише при значному підвищенні цін та відповідному зниженні реальних доходів зменшується споживання продовольчих товарів.
Продукти харчування мають різну еластичність попиту за ціною та доходом. Найбільш еластичними є м'ясо і м'ясні вироби, риба, а найменш еластичними – товари щоденного попиту (хліб, молоко, крупи, макарони, кар¬топля). Проте навіть з урахуванням цих відмінностей в цілому, попит на про¬дукти харчування малоеластичний, тобто при зростанні ціни на 1% платоспроможний попит реагує значно менш адекватним зниженням (на 0,1-0,5%). А при падінні ціни або зростанні доходів попит на продукти харчування зростає також менш відчутно, тому що на нього крім економічного фактора діє ще й фізіологічний чинник: наприклад при підвищенні реального доходу вдвічі – людина не може вдвічі більше споживати продуктів харчування. Тому попит на продукти харчування неадекватно реагує на зміну реальних доходів населення, а це означає, що цінова політика лише частково впливає на попит населення [1, c. 59].
Разом з тим, саме сільськогосподарське виробництво є також малоеластичним за ціною, особливо, якщо коливання цін є короткочасними, крім того ця галузь сама по собі має досить консервативний характер. Не можна швидко змінити обсяги виробництва в садівництві і виноградарстві, рільництво пов'язане з сівозмінами, що обмежує маневр посівними площами, дія факторів інтенсивності виробництва (добрив, машин, технологій) позначається далеко не відразу і в той же час має тривалі наслідки. Більшість галузей тваринництва, особливо скотарство, зокрема молочне господарство, також мають в основному консервативно-стійкий характер: неадекватно і несвоєчасно реагують на зміну цін. Таким чином, необхідний тривалий термін для пристосування виробників сільськогосподарської продукції до нового рівня цін, якщо в тому ж векторі мінятимуться і ціни на засоби виробництва.
Спостерігається значне часове запізнення між зміною ціни на сільськогосподарську продукцію і відповідною реакцією аграрного товаровиробника, причому далеко не завжди ця реакція є логічною. Наприклад, зниження ціни на сільськогосподарську продукцію іноді призводить до збільшення її виробництва для отримання попереднього обсягу виручки [2, c. 52].
Отже, в наявності два малоеластичних сектори народного господарства – сільськогосподарське виробництво і платоспроможний попит на продукти харчування. Але саме через це ціни на продукцію сільського господарства є високочутливими. Два малоеластичні масиви на ринку активізують надзвичайно великі коливання цін. При зміні пропозиції сільськогосподарської продукції на 1% ціни змінюються на декілька відсотків, бо продукція сільського господарства швидко псується, а у її виробників немає достатніх оборотних коштів. Це робить ринок продовольчих товарів, а звідси і закупівельні ціни на сільськогосподарські продукти нестабільними.
Внаслідок цього сільське господарство не є саморегульованим. Реалізація в сучасних умовах на практиці парадигми вільного ринку може привести до руйнівної дії, як на виробництво, так і споживання продовольства.
Отже, відносно сільського господарства необхідна інша парадигма – державного втручання в економіку. Парадигма адміністративно-планового управління економікою також не може бути прийнята як робочий інструмент для забезпечення поступального розвитку сільського господарства. Маловірогідним в сучасних умовах є використання парадигми координованої саморегульованої системи.

Список використаної літератури:
1. Кириленко І. Г. Трансформація соціально-економічних перетворень у  сільському господарстві України: проблеми, перспективи / І. Г. Кириленко.  – К. : ННЦ “Інститут аграрної економіки”, 2005. – 452 с.
2. Малік М. Й. До питання сталого розвитку сільських територій / М. Й. Малік // Економіка АПК. – 2010. – № 5. – С. 51-55.


Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter


 Інші наукові праці даної секції
МОДЕЛЮВАННЯ ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ ХАРЧОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНСЬКОГО ПРИЧОРНОМОР'Я
31.01.2012 15:22
МОДЕЛЮВАННЯ В УПРАВЛІННІ У ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ
25.01.2012 13:46
МОДЕРНІЗАЦІЯ І РЕКОНСТРУКЦІЯ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОГО СЕКТОРА УКРАЇНИ
25.01.2012 13:42
СУТНІСТЬ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЯК СИСТЕМИ ЇХ ВЗАЄМОДІЇ НА ПРОДОВОЛЬЧОМУ РИНКУ
25.01.2012 13:34
МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНОЮ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЮ СИСТЕМОЮ
25.01.2012 13:29
ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ПІДПРИЄМСТВА
25.01.2012 13:21
РОЗВИТОК ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ ТА ЗМІЦНЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ КРАЇНИ
25.01.2012 11:50
ЕФЕКТИВНІСТЬ СТВОРЕННЯ ЄДИНОЇ СИСТЕМИ РЕЄСТРАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ТА ОБ’ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ
25.01.2012 11:36
ПРОГНОЗУВАННЯ Й РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ
25.01.2012 11:24
ЗАХОДИ УСУНЕННЯ ДИСПРОПОРЦІЙ МІЖ РИНКОМ ПРАЦІ І РИНКОМ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ
25.01.2012 11:14




© 2010-2022 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.economy-confer.com.ua обов’язкове!
Час: 0.905 сек. / Mysql: 841 (0.836 сек.)