:: ECONOMY :: ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКУ ПРОДУКЦІЮ :: ECONOMY :: ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКУ ПРОДУКЦІЮ
:: ECONOMY :: ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКУ ПРОДУКЦІЮ
 
UA  RU  EN
         

Світ наукових досліджень. Випуск 29

Термін подання матеріалів

23 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 26



  Головна
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
Календар конференцій
Архів
  Наукові конференції
 
 Лінки
 Форум
Наукові конференції
Наукова спільнота - інтернет конференції
Світ наукових досліджень www.economy-confer.com.ua

 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше

 Наша кнопка
www.economy-confer.com.ua - Економічні наукові інтернет-конференції

 Лічильники
Українська рейтингова система

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКУ ПРОДУКЦІЮ

 
25.01.2012 11:42
Автор: Литвин Юрій Олексійович, кандидат економічних наук, докторант Дніпропетровського державного аграрного університету
[Секція 2. Менеджмент. Маркетинг;]
Державне регулювання у сфері ціноутворення повинне бути направлено на формування системи науково та економічно обґрунтованих цін – гарантованих (захисних), заставних і ринкових – по всьому технологічному ланцюгу: товаровиробник – переробник – торгівля – споживач. Механізм ціноутворення покликаний забезпечувати: об'єктивний облік суспільно необхідних витрат праці і коштів на всіх етапах просування продукції, нормативів рентабельності, прибутку, основних фондів і т.д.; оцінку кон'юнктури ринку; створення умов для конкуренції, при якій товаровиробники були б зацікавлені виробляти більш дешеву продукцію високої якості, а посередники – підприємці в переробних галузях і торгівлі – збільшувати масу прибутку за рахунок зниження ціни товару, а не підвищення її, як тепер.
Роль цін на сільськогосподарську продукцію двояка. Ціни повинні, з одного боку, виступати гарантом прибутковості, а з іншого – стимулювати раціоналізацію (нормування витрат та економію всіх видів ресурсів) сільськогосподарського виробництва, тим самим відсікаючи витрати, що не підлягають відшкодуванню.
На процес ринкового ціноутворення впливають багато зовнішніх і внутрішніх чинників.
До зовнішніх чинників (які не залежать від підприємства) слід відносити: політичний клімат (політичну стабільність); загальний стан економіки країни та регіону (стабільність економіки, рівень розвитку виробництва та інфраструктури, платоспроможність підприємств і населення, формування багатоукладної економіки, система оподаткування); кон'юнктуру світового ринку та міжнародну економічну інтеграцію; стан аграрного ринку (рівень конкуренції між сільськогосподарськими виробниками); характер регулювання економіки державою; рівень і динаміку інфляції; обсяги та особливості існуючого і перспективного купівельного попиту; дефіцит на вільному ринку необхідних ресурсів (трудових, фінансових).
До внутрішніх чинників (що залежать від сільгосптоваровиробника) ми відносимо: обсяг ринку, ринкові ніші; особливості виробництва; специфіку виробленої продукції (ціна зростає на продукцію більш глибокої переробки і кращої якості, а також делікатесну продукцію); маркетингову стратегія розвитку підприємства; життєвий цикл продукції (врахування специфіки життєвого циклу); рекламну діяльність; тривалість просування продукції по ланцюжку від сільського товаровиробника до споживача; мобільність виробничого процесу; імідж виробника на споживчому ринку; організацію сервісних послуг і розвиток фірмової торгівлі.
На приведені внутрішньогосподарчі чинники може впливати адміністрація агропідприємства. Сільгосптоваровиробник здатний підсилити їх позитивну дію, управляти ними.
Одна із причин, через які сільське господарство вимагає цінового регулювання з боку держави, пов'язана з низькою еластичністю попиту на сільськогосподарську продукцію. Це означає, що населення відносно стабільно споживає продукти харчування, жертвуючи при цьому товарами тривалого користування, одягом і т.д. І лише при значному підвищенні цін та відповідному зниженні реальних доходів зменшується споживання продовольчих товарів.
Продукти харчування мають різну еластичність попиту за ціною та доходом. Найбільш еластичними є м'ясо і м'ясні вироби, риба, а найменш еластичними – товари щоденного попиту (хліб, молоко, крупи, макарони, кар¬топля). Проте навіть з урахуванням цих відмінностей в цілому, попит на про¬дукти харчування малоеластичний, тобто при зростанні ціни на 1% платоспроможний попит реагує значно менш адекватним зниженням (на 0,1-0,5%). А при падінні ціни або зростанні доходів попит на продукти харчування зростає також менш відчутно, тому що на нього крім економічного фактора діє ще й фізіологічний чинник: наприклад при підвищенні реального доходу вдвічі – людина не може вдвічі більше споживати продуктів харчування. Тому попит на продукти харчування неадекватно реагує на зміну реальних доходів населення, а це означає, що цінова політика лише частково впливає на попит населення [1, c. 59].
Разом з тим, саме сільськогосподарське виробництво є також малоеластичним за ціною, особливо, якщо коливання цін є короткочасними, крім того ця галузь сама по собі має досить консервативний характер. Не можна швидко змінити обсяги виробництва в садівництві і виноградарстві, рільництво пов'язане з сівозмінами, що обмежує маневр посівними площами, дія факторів інтенсивності виробництва (добрив, машин, технологій) позначається далеко не відразу і в той же час має тривалі наслідки. Більшість галузей тваринництва, особливо скотарство, зокрема молочне господарство, також мають в основному консервативно-стійкий характер: неадекватно і несвоєчасно реагують на зміну цін. Таким чином, необхідний тривалий термін для пристосування виробників сільськогосподарської продукції до нового рівня цін, якщо в тому ж векторі мінятимуться і ціни на засоби виробництва.
Спостерігається значне часове запізнення між зміною ціни на сільськогосподарську продукцію і відповідною реакцією аграрного товаровиробника, причому далеко не завжди ця реакція є логічною. Наприклад, зниження ціни на сільськогосподарську продукцію іноді призводить до збільшення її виробництва для отримання попереднього обсягу виручки [2, c. 52].
Отже, в наявності два малоеластичних сектори народного господарства – сільськогосподарське виробництво і платоспроможний попит на продукти харчування. Але саме через це ціни на продукцію сільського господарства є високочутливими. Два малоеластичні масиви на ринку активізують надзвичайно великі коливання цін. При зміні пропозиції сільськогосподарської продукції на 1% ціни змінюються на декілька відсотків, бо продукція сільського господарства швидко псується, а у її виробників немає достатніх оборотних коштів. Це робить ринок продовольчих товарів, а звідси і закупівельні ціни на сільськогосподарські продукти нестабільними.
Внаслідок цього сільське господарство не є саморегульованим. Реалізація в сучасних умовах на практиці парадигми вільного ринку може привести до руйнівної дії, як на виробництво, так і споживання продовольства.
Отже, відносно сільського господарства необхідна інша парадигма – державного втручання в економіку. Парадигма адміністративно-планового управління економікою також не може бути прийнята як робочий інструмент для забезпечення поступального розвитку сільського господарства. Маловірогідним в сучасних умовах є використання парадигми координованої саморегульованої системи.

Список використаної літератури:
1. Кириленко І. Г. Трансформація соціально-економічних перетворень у  сільському господарстві України: проблеми, перспективи / І. Г. Кириленко.  – К. : ННЦ “Інститут аграрної економіки”, 2005. – 452 с.
2. Малік М. Й. До питання сталого розвитку сільських територій / М. Й. Малік // Економіка АПК. – 2010. – № 5. – С. 51-55.


Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter


 Інші наукові праці даної секції
МОДЕЛЮВАННЯ ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ ХАРЧОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНСЬКОГО ПРИЧОРНОМОР'Я
31.01.2012 15:22
МОДЕЛЮВАННЯ В УПРАВЛІННІ У ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ
25.01.2012 13:46
МОДЕРНІЗАЦІЯ І РЕКОНСТРУКЦІЯ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОГО СЕКТОРА УКРАЇНИ
25.01.2012 13:42
СУТНІСТЬ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЯК СИСТЕМИ ЇХ ВЗАЄМОДІЇ НА ПРОДОВОЛЬЧОМУ РИНКУ
25.01.2012 13:34
МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНОЮ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЮ СИСТЕМОЮ
25.01.2012 13:29
ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ПІДПРИЄМСТВА
25.01.2012 13:21
РОЗВИТОК ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ ТА ЗМІЦНЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ КРАЇНИ
25.01.2012 11:50
ЕФЕКТИВНІСТЬ СТВОРЕННЯ ЄДИНОЇ СИСТЕМИ РЕЄСТРАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ТА ОБ’ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ
25.01.2012 11:36
ПРОГНОЗУВАННЯ Й РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ
25.01.2012 11:24
ЗАХОДИ УСУНЕННЯ ДИСПРОПОРЦІЙ МІЖ РИНКОМ ПРАЦІ І РИНКОМ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ
25.01.2012 11:14




© 2010-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.economy-confer.com.ua обов’язкове!
Час: 0.225 сек. / Mysql: 1367 (0.173 сек.)