:: ECONOMY :: БІОВОДЕНЬ: ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ :: ECONOMY :: БІОВОДЕНЬ: ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ
:: ECONOMY :: БІОВОДЕНЬ: ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ
 
UA  RU  EN
         

Світ наукових досліджень. Випуск 36

Термін подання матеріалів

17 грудня 2024

До початку конференції залишилось днів 11



  Головна
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
Календар конференцій
Архів
  Наукові конференції
 
 Лінки
 Форум
Наукові конференції
Наукова спільнота - інтернет конференції
Світ наукових досліджень www.economy-confer.com.ua

 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше

 Наша кнопка
www.economy-confer.com.ua - Економічні наукові інтернет-конференції

 Лічильники
Українська рейтингова система

БІОВОДЕНЬ: ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ

 
29.11.2010 16:15
Автор: Передерій Наталія Олександрівна, кандидат економічних наук Національного університету буоресурсів і природокористування України
[Економіка та підприємництво. Менеджмент підприємств та організацій]

Біоводень є значним та перспективним видом палива. Європейська рада з відновлювальної енергетики запропонувала ввести поняття „зеленого або відновлювального” водню як одного з відновлювальних джерел енергії.
Водень – газ, який можна отримувати з води. Це найпростіший й найлегший із усіх хімічних елементів, що є ідеальним паливом. При спалюванні водню утворюється вода, яку можна знову розкласти на водень і кисень, причому без будь-якого забруднення навколишнього середовища. Не виділяються при горінні (як при спалюванні інших видів палива) вуглекислий газ, оксид вуглецю (СО), вуглеводні, сажа, органічні перекиси та інші. У водню дуже висока термоздатність: при спалюванні 1 г водню виділяється 120 Дж теплової енергії, а при спалюванні 1 г бензину – тільки 47 Дж [1].
Сьогодні в сучасній економіці водень використовується швидше хімічною, ніж енергетичною сировиною. Його використовують близько 20 млн т на рік: 50% йде на виробництво аміаку та добрив, інша частина – на видалення сірки із газоподібного палива у металургії, для гідрогенізації вугілля та інших палив.
Прихильники виробничого застосування зеленого водню вважають, що його використання є необхідністю на шляху розвитку енергетичної промисловості й створення надійної та стабільної енергосистеми майбутнього. Європейська рада з відновлювальної енергетики не поділяє таких позицій і вказує на те, що саме широкомасштабне впровадження відновлювальних джерел енергії і є необхідною умовою застосування водню і його „обіцяного” впливу на довкілля. Водню у промислових умовах необхідно створити складний багатоетапний процес перетворення, а це вимагає як чималих капіталовкладень, так і значних витрат електроенергії. Спочатку потрібна електроенергія, яка б генерувалася в ідеалі з відновлювальних джерел енергії. Потім слід забезпечити електролітичний поділ молекули води на атоми кисню і водню. Нарешті, для подальшого транспортування водень охолоджують з наступним скрапленням. Саме цей третій етап пов’язаний з найбільшими енерговитратами. Останній етап передбачає безпосереднє виробництво тепла або електроенергії з водню в паливних елементах. Варто підкреслити, що відповідність кожного окремо взятого енергоносія критеріям економічності, ефективності й екологічності залежить від того, наскільки виробничі технології, що застосовуються при переробці енергоносія, дають змогу уникнути транспортних витрат і втрат електроенергії через складні багатоступінчасті процеси перетворення [2].
На рис. 1.3 наведено схему стандартного реактора для отримання водню в енергетичному та хімічному виробництві.



В подальшому синтез-газ переробляють технічно на чистий водень. Промислово розвинуті країни вже мають 150-річний досвід в отриманні газу з біомаси, оптимізації потребує лише процес очищення газу, що на даний момент гальмується заборонами розвитку цього напрямку в багатьох країнах (наприклад, в Німеччині, Франції).
Існують можливості транспортування і розподілу водню по трубопроводах так, як і природного газу. Переваги цього методу: трубопроводи прокладають під землю (не порушує ландшафту), менше займають земельної площі (на відміну від електроліній). І, порівнюючи з передачею електричною енергії у формі змінного струму, надається перевага передачі енергії у формі газоподібного водню по трубопроводу. Це економічно доведено – передача по трубопроводу діаметром 750 мм на відстань 80 км є дешевшою, ніж передача тієї ж кількості енергії у формі змінного струму підземним кабелем. На відстань більше 450 км трубопровідне транспортування водню дешевше, ніж використання повітряної лінії електричних передач постійного струму з напругою 40 кВ, а на відстань більше 900 км – дешевше повітряної лінії електропередач змінного струму з напругою 500 кВ. Коли водень стане реально доступним паливом, як сьогодні природний газ, він повністю і з успіхом замінить його: можливе використання у водонагрівачах, опалювальних печах, кухонних плитах тощо. А так як при спалюванні він не виділяє шкідливих речовин, то не буде необхідності в системі відведення їх для опалювальних пристроїв. До цього пар, який виділяється у процесі горіння водню, ще й зволожує повітря, яке в квартирах з центральним опаленням занадто сухе. Та й відсутність димовентканалів при забудові (економія будвитрат) підвищує ККД опалення на 30 відсотків [3].
Спираючись на вищенаведені погляди, можна стверджувати, що водень є одним з найперспективніших джерел відновлювальної енергії в майбутньому і для України.


Список використаної літератури:
1. Цимбаленко О. „Відновлювальний” водень / О. Цимбаленко // Зелена енергетика. – 2005. – №2. – С. 12-13.
2. Зелений водень // Зелена енергетика. – 2004. – № 4. – С. 16.
3. Подгорный А. Н. Водородная енергетика / А. Н. Подгорный– М. : Наука, 1998. – 96 с.


e-mail: nperederiy@twin.nauu.kiev.ua

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter


 Інші наукові праці даної секції
МЕНЕДЖМЕНТ ЗНАННЯМИ ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ
30.11.2010 20:39
МОДЕЛІ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО УПРАВЛІННЯ
25.11.2010 18:16
ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ЗЕРНОВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ
21.11.2010 13:17
ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ЧИННИКІВ НА СОБІВАРТІСТЬ ПРОДКУЦІЇ
19.11.2010 13:22
ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА
13.11.2010 10:07
РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН У МОЛОКОПРОДУКТОВІЙ ГАЛУЗІ
12.11.2010 09:31
ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ АГРОФОРМУВАНЬ В СУЧАСНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ
10.11.2010 13:08
УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ
10.11.2010 12:58
ВПЛИВ ВНУТРІШНІХ ТА ЗОВНІШНІХ ЧИННИКІВ НА ВИБІР МЕТОДІВ НАРАХУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВ
09.12.2010 10:26
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ
08.12.2010 19:25




© 2010-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.economy-confer.com.ua обов’язкове!
Час: 0.253 сек. / Mysql: 1599 (0.198 сек.)