В умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими елементами, коли їхня самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру, вона пов’язана з економічною відповідальністю та ризиком підприємця, що перетворює його у своєрідний соціальний двигун економічного розвитку [1].
Конкурентоспроможність на малих підприємствах повинна бути забезпечена проведенням спеціальних заходів, які формують цей стан як в середині підприємства, так і ззовні. Таким чином, повинно бути проведено моделювання забезпечення конкурентоспроможності підприємств.
Мале підприємництво допомагає утвердженню конкурентних відносин, бо воно є антимонопольним за своєю природою, що проявляється в різноманітних аспектах його функціонування.
Конкурентоспроможність малого підприємства являє собою деякий інтегральний конкурентний потенціал, забезпечення якого можливе за наступних умов [2]:
- безперервне оновлення і використання високовиробничих (розвинутих і спеціалізованих) і ефективних ресурсів;
- створення ефективної і гнучкої (розвиненої і спеціалізованої) організації управління (організаційної структури управління), відповідності цілям стратегічного розвитку;
- забезпечення ефективної комплексності і збалансованості (спеціалізованості) функціональної діяльності;
- встановлення, підтримка і розвиток господарських зв’язків і ділових відносин з продавцями, постачальниками, які володіють високим потенціалом розвитку, стійкими і довготривалими конкурентними перевагами – конкурентоспроможністю високого порядку;
- встановлення, підтримка і розвиток господарських зв’язків і ділових відносин з посередницькими структурами (підприємствами і організаціями), які володіють високим потенціалом розвитку і високою конкурентоспроможністю;
- встановлення, підтримка і розвиток господарських зв’язків і ділових відносин з покупцями, які володіють високим потенціалом розвитку, довготерміновими і стійкими конкурентними перевагами – конкурентоспроможність високого порядку;
- встановлення умов жорсткої і гнучкої конкуренції з конкурентами, які володіють високим потенціалом розвитку і високою конкурентоспроможністю, які можуть бути прийняті для порівняння і прагненням до досконалості.
Потенціал малого підприємства постійно змінюється і підлягає внутрішнім і зовнішнім змінам.
Можливості забезпечення конкурентоспроможності малого підприємства за рахунок внутрішнього потенціалу може призвести до наступних організаційних перетворень [3]:
- перетворення внутрішньовиробничої структури підприємства в рамках створеної організаційно-правової форми;
- розподіл підприємств на організаційні і економічні самостійні структурні підрозділи;
- послідовне уособлення (організаційне і економічне) окремих, найбільш конкурентоспроможних підрозділів підприємства;
- інтегрування в структурі підприємств, як правило, більш конкурентоспроможних виробництв для підтримки його життєдіяльності;
- кооперація підприємства з іншими підприємствами.
Зовнішні фактори - це ті, на які підприємство впливати не може і в своїй політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносяться наступні:
- діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати;
- господарська кон'юнктура, що складається. Вона включає кон'юнктуру ринків сировинних та матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів;
- розвиток родинних та підтримуючих галузей. В даному випадку мова йде про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки), нових матеріалів та джерел енергії. Їх впровадження у виробництво підвищує науковий та виробничий потенціал підприємства;
- параметри попиту. Вони включають ріст попиту на товари, що виробляються підприємством, його стабільність і дозволяють підприємству отримувати високий прибуток, а також закріпити своє положення на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної спроможності населення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певної конкурентоспроможності підприємства.
Функціонування підприємств не можливе без ресурсного забезпечення, під яким розуміють наявність і раціональне використання трудових і матеріальних ресурсів (основних і оборотних коштів), а також важливих складових – знання, час, фінанси. Ресурси малого підприємства класифікуються також на власний або запозичений капітал і нематеріальні активи. Сукупність ресурсів забезпечує підприємство конкретною наявністю, номенклатурою і асортиментом різноманітних характеристик, а також якісним конкретним видом ресурсів. Ресурсне забезпечення малого підприємства передбачає своєчасну наявність всіх видів необхідних ресурсів необхідної кількості і якості, а також покращення використання цих ресурсів.
Інформаційне забезпечення дозволяє покращити процес прийняття рішень і підвищити ефективність його функціонування. Правове забезпечення підприємства засноване на законодавчих і нормативних актах з питань, пов’язаних зі створенням, функціонуванням і розвитком підприємства.
Методичне забезпечення підприємства розкривається через нормативно-методичні документи міждержавного, державного, республіканського, регіонального і підприємницького рівня.
Можливості дослідження забезпечення конкурентоспроможності малого підприємства в рамках процесного підходу до управління дозволяє більш детально виявити напрямки підвищення і оптимізацію конкурентоспроможності підприємства.
Список використаної літератури:
1. Шкода Т.Н. Потенціал організації – основа її конкурентоспроможності // Проблеми системного підходу в економіці: Збірник наукових праць. – Випуск 7. – К.: НАУ, 2009 – 200 с. – с. 97–100.
2. Наливайко А.П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрями розвитку: Монографія – К.: КНЕУ, 2008 – 227 с.
3. Пономаренко В. С. Стратегічне управління підприємством. - К.: Основа, 2007 - 619 с.
e-mail: md_2007@ukr.net |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter