:: ECONOMY :: СТРАТЕГІЧНА ПРИБУТКОВІСТЬ КАПІТАЛУ: ПОНЯТТЯ ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЇЇ ОЦІНКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ :: ECONOMY :: СТРАТЕГІЧНА ПРИБУТКОВІСТЬ КАПІТАЛУ: ПОНЯТТЯ ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЇЇ ОЦІНКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ
:: ECONOMY :: СТРАТЕГІЧНА ПРИБУТКОВІСТЬ КАПІТАЛУ: ПОНЯТТЯ ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЇЇ ОЦІНКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ
 
   
       

Світ економічної науки. Випуск 25

Термін подання матеріалів

29 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 53



  Головна
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Акція! 100 грн на мобільний
Календар конференцій
Наші збірники
  Наукові конференції
 
 Лінки
 Форум

 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше

 Наша кнопка
www.economy-confer.com.ua - Економічні наукові інтернет-конференції

 Лічильники
Українська рейтингова система

СТРАТЕГІЧНА ПРИБУТКОВІСТЬ КАПІТАЛУ: ПОНЯТТЯ ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЇЇ ОЦІНКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ

 
07.10.2010 14:59
Автор: Мирошниченко Юлія Олександрівна, аспірант Сумського державного університету
[Економіка та підприємництво. Менеджмент підприємств та організацій]

В зв’язку з ускладненням причинно-наслідкових зв’язків між макро- та мікроекономічними системами, погіршенням фінансового стану промислових підприємств України, орієнтацією більшості менеджерів на отримання максимального прибутку в короткостроковій перспективі внаслідок невизначеності середовища вимагають переосмислення не тільки ролі прибутковості капіталу, а й методичних підходів до його оцінки та прогнозування.
Спочатку поставлено гносеологічну задачу - визначити, що лежить в основі прибутковості капіталу як економічної категорії.
Слід зазначити, що спроби категоріального визначення прибутковості належать виключно вітчизняній економічній теорії, в той час, як західні науковці, поняття "прибутковість", "дохідність", "ефективність", «результативність» та "рентабельність» ототожнюють.
У тлумачному словнику Даля В.І. наведено, що “прибутковий - той, що дає прибуток, вигідний”. В зовнішньо-економічному тлумачному словнику під редакцією Фамінського І. зазначено, що прибутковість - це можливість та здатність проекту чи компанії приносити прибуток. Великий економічний словник Азріліяна А.Н. свідчить: “прибутковість - одержання доходу від інвестування коштів; дохідність - здатність приносити доходи;  рента - певний дохід з капіталу, майна або земельної ділянки, котрий не вимагає від своїх отримувачів підприємницької діяльності. [1 , С. 230, 748, 848, 849]. Таким чином, прибутковість функціонально пов’язана з діяльністю підприємства, яке, у свою чергу, включене в логіку ринкової економіки. Прибутковість породжується з діалектичної взаємодії підприємця і середовища та є ознакою успіху в організації, управлінні і передбаченні.
Бернар І. та Коллі Ж.–К. пояснюють прибутковість: “від фран. beneficiaire – це сукупність ознак, які дозволяють в той чи інший момент спрогнозувати рівень прибутку підприємства [2, С. 145, 408]. Бланк І. О. зазначає, що “прибутковість (від. англ profitability, profitableness - прибутковість, вигідність, дохідність, рентабельність) – це здатність підприємства генерувати прибуток і здійснювати рентабельну діяльність” [3, С. 519]. Подібне означення прибутковості надають Загородній В.Г. та Вознюк В.Г. [4, c. 452].
Опарін В.М. та Бойчик І.М. [5, 6] відносять прибутковість до одного із головних принципів підприємництва, що полягає в отриманні доходів, які не тільки покривають проведені витрати, і мають сформувати прибуток. Бріґхем  Є.Ф. зазначає “прибутковість є загальним результатом поєднання засобів проведення курсу компанії і відповідних рішень” [7, С. 119]. Дзюбенко Л.М. в [8] асоціює прибутковість підприємства як результату з масою і нормою прибутку підприємства, а як процес — підприємницьке середовище авансованої вартості капіталу, в якому затрати підприємства покриваються його доходами, а отриманий ним прибуток характеризує ступінь вигідності роботи підприємства, величину самозростання цього капіталу як результату бізнес—процесу. Автор вважає, що прибутковість підприємства за економічною сутністю пов’язана з виробництвом прибутку, а не з одержанням пасивних доходів (наприклад, ренти, процента).
Каширська О.М. прибутковість розглядає як один із основних показників результативності, який забезпечує досягнення успіху за умов ефективної діяльності та визначається через систему показників у чисельнику яких завжди буде прибуток (за його видами). Павлова Л.М. в [9, с. 388] визначає прибутковість як відносний показник, який характеризує частку прибутку в одному із вартісних оціночних показників, а дохідність як відносну величину, яка характеризує відношення отриманого доходу до базового показника.
Аналіз робіт [10] показує, що прибутковість є економічна категорія більш широкого плану, ніж рентабельність. Оскільки рентабельність безпосередньо пов'язана не з усім доходом (товариства або підприємства), а з певними його формами (чистим доходом, прибутком), то вона виступає як одна з форм більш загальної категорії - прибутковості. Бойчик І., Харів П., Хопчан М. вважають, що показники прибутковості характеризують ефективність використання всіх видів ресурсів, які забезпечили одержання певного доходу, а рентабельності –  рівень ефективності (доходності) роботи підприємства [10, с. 226]. Саломатіна С.Ю., Немчінов В.С. також вважають, що неправомірно ототожнювати рентабельність з прибутковістю, так як прибутковість характеризується результатами сукупного праці, а рентабельність лише праці додаткової. Рентабельність не тотожна прибутковості, так як перша характеризується величиною використовуваного капіталу, а друга - капіталу авансованого.
Таким чином, підходи до визначення сутності прибутковості капіталу умовно можна поділити на три напрями:
1. Отожнення прибутковості з рентабельністю та дохідністю (Барабаш Н. С., Гайдис Н.М., Макаревич Л.М. Балабанов І.Т., Анисимов Ю.П, Костирко Л.А., Наливайко А.П. Фатхутдинов Р.А.,  Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексик О.І. Терехіна І., Поддєрьогін А.М.,Опарін В.М., Бойчик І. М., Каширська О.М., Ейлон С.,  Мец В.О., Мних Є.В.). Недолік підходу: зведення  категорії прибутковості до рівня показників оцінки результатів та ефективності господарської діяльності підприємства
2. Прибутковість як спроможність генерації прибутку  (Бернар І., Коллі Ж.–К., Азріліяна А.Н.). Недолік підходу: звужує поняття прибутковості, не розриває механізму отримання прибутку на капітал.
3. Ототожнення прибутковості з нормою прибутку на капітал (Зазимко А.З., Дзюбенко Л.М.). Недолік підходу: звужує поняття прибутковості, не розриває механізму отримання прибутку на капітал.
Ми погоджуємося з думкою про те, що такі категорії як „рентабельність”, „прибутковість” та „дохідність” різні за своєю економічною сутністю.
Отожнення прибутковості та рентабельності не розкриває глибинного змісту прибутковості і зводить цю категорію до рівня показників оцінки результатів та ефективності господарської діяльності підприємства та використання капіталу. Зведення категорії прибутковості капіталу як до його спроможність отримувати прибуток і проводити прибуткову (рентабельну) діяльність також звужує поняття, адже не розриває механізму отримання прибутку на капітал.
На нашу думку є відмінності між прибутковістю і дохідністю підприємства. Прибутковість, за своєю суттю - процес, який передбачає управління авансованим капіталом задля отримання підприємцем доходу, від розподілу якого прибуток нагромаджує капітал, тобто інвестується (капіталізується) прибуток у розвиток підприємницької діяльності. Прибутковість є ширшою та змістовнішою категорією а ніж рентабельність та дохідність та потребує глибокого теоретичного дослідження. Дохідність є здатністю будь-якої особи (зокрема підприємства) приносити доходи, які можуть включати заробітну плату, процент, прибуток і ренту, котрі відповідно за джерелами походження бути від своєї праці, капіталу і майна (зокрема землі). Таким чином, дохідність, з одного боку підпорядкована, є основною складовою прибутковості, а з іншого - з доходу випливає прибуток як головна складова приросту капіталу. Матеріальне втілення дохідність і прибутковість підприємства знаходять у коштах і цінностях, тому розмежувати їх можливо лише суто теоретично.
Таким чином, прибутковість капіталу – це динамічна категорія, яка виникає в процесі кругообігу капіталу та змінюється під впливом економічних процесів макро-, мезо-, і макрорівня та визначає ефективність управління капіталом підприємства в системі організаційно-управлінських та економічних відносин.
Під стратегічною прибутковістю капіталу слід розуміти процес управління капіталом, що забезпечує зростання та сталий розвиток підприємства.
Аналіз літератури [3,5,6,11] дозволяє зробити висновок про відсутність розробки ефективного інструментарію оцінки та прогнозування прибутковості капіталу підприємства. Разом з тим, існує проблема „технічного” підходу до вирішення задач інвестиційного та фінансового аналізу без аналітичного виявлення закономірностей економічних процесів в макро- та мікрооточенні.
Загалом можна виділити наступні підходи до оцінки и прогнозування прибутковості капіталу:
- вартісний підхід до оцінки капіталу (витратний, дохідний, ринковий) ;
- підхід, заснований на оцінці фінансових показників діяльності підприємства;
- підхід, заснований на оцінці реальних та фінансових активів підприємства;
- підхід, заснований на раціональному управління основним та оборотним капіталом;
- використання дисконтування грошових потоків підприємства;
-  економіко-математичне моделювання.
На наш погляд саме економіко-математичне моделювання дає змогу враховувати та прогнозувати не тільки внутрішні фінансово-інвестиційні процеси підприємства, але і вплив зовнішніх факторів. Крім цього, економіко-математична модель дає змогу відображати причинно-наслідкові зв’язки, що дасть змогу зрозуміти природу формування прибутковості капіталу, та своєчасно приймати управлінські рішення.
Дослідження сутності прибутковості капіталу показало: в економічній теорії і практиці не існує однозначного трактування змісту та адекватної термінології щодо її визначення. Методичні підходи до оцінки та прогнозування прибутковості капіталу різняться в залежності від його видів та форм. Це пояснюється тим, що природа віддачі на власний та позичковий, основний та оборотний капітал різна. Без вирішення вказаних проблем методична база оцінки прибутковості капіталу та оцінки інвестиційних проектів  видається не повною, що може стати перепоною до розвитку інвестиційних та інноваційних процесів країни.


Список використаної літератури:
1. Большой экономический словарь / Под ред. А. Н. Азрилияна. — 4-е изд. доп. и перераб. — М.: Институт новой экономики, 1999. — 1248 с.
2. Бернар И., Колли Ж.–К. Толковый экономический и финансовый словарь. Французская, русская, английская, немецкая, испанская терминология: В 2-х тт. – Пер. с фр. – М.: Международные отношения, 1994. — С. 784.
3. Бланк И. А. Управление прибылью. — 2-е изд., расш. и доп. — К.: Ника-Центр, Эльга, 2002. – 752 с. 
4. Загородній В.Г., Вознюк В.Г. Фінансовий словник. –  Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2005. – 714 с.
5. Бойчик І. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.: Атіка, 2004. - 480 с.
6. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2001.— 240 с.
7. Брігхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту / Пер. з англ. — К.: Молодь, 1997. — 1000 с.
8. Дзюбенко Л. М. Організаційно—економічні передумови формування прибутковості підприємства // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Заснов. у 1992 р.  Вип. 16 . — К.: КНЕУ, 2006. — С. 142—150.
9. Павлова Л.Н. Финансовый менеджмент. Управление денежным оборотом предприятия: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1995. - 400 с.
10. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посібник. – К.: “Каравела”, Львів: “Новий світ-2000”, 2001. – 298 с.
11. Телиженко А.М., Мирошниченко Ю.А. Управление инвестициями фирмы: исследование доходности собственного и заемного капитала. Проблемы и перспективы развития банковской системы Украины: Сборник научных трудов. Т.17. – Сумы: УАБД НБУ, 2006. С. 31-39.


e-mail: elfida@ukr.net

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter


 Інші наукові праці даної секції
РЕАЛІЗАЦІЯ ПОЛІТИКИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ
11.10.2010 15:42
ОСНОВНІ РИЗИКИ АУТСОРСИНГУ МАРКЕТИНГОВИХ ФУНКЦІЙ
08.10.2010 13:59
ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
07.10.2010 14:49
НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ ФОНДООЗБРОЄНОСТІ ВИРОБНИЦТВА
05.10.2010 19:32
ТЕХНОЛОГІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ КОНКУРЕНТНОЇ РОЗВІДКИ В СИСТЕМІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
05.10.2010 16:33
ДО ПИТАННЯ ПРО ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА РІВЕНЬ МАКРОКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ
05.10.2010 08:43
СТРАТЕГІЧНІ РЕЗЕРВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОВГОСТРОКОВОЇ ПРИБУТКОВОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ
04.10.2010 18:49
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНКИ РИНКУ МОЛОКА І ЯЛОВИЧИНИ В УКРАЇНІ
03.10.2010 16:16
ТРУДОВІ МІГРАЦІЙНІ ПОТОКИ УКРАЇНЦІВ В РОСІЮ
03.10.2010 16:12
СТРАТЕГІЧНІ ПІДХОДИ ДО НАДЗВИЧАЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
03.10.2010 16:07




© 2010-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.economy-confer.com.ua обов’язкове!
Час: 0.167 сек. / Mysql: 706 (0.136 сек.)