Атопічний дерматит (АД) є розповсюдженим захворюванням шкіри людини: до 20% дітей та до 10% дорослих. АД не слід розглядати як захворювання виключно дитячого віку [1].
Сучасні дослідження доводять, що мікробіом є повноцінним компонентом бар’єра шкіри та важливим регулятором імунної відповіді, який поряд з генетично обумовленими порушеннями епідермального бар’єра та імунної відповіді, відіграє суттєву роль в патогенезі АД [2]. Порушення мікробної рівноваги може не лише супроводжувати АД, але й сприяти на його ініціацію та перебіг.
Склад мікробіому шкіри, згідно недавніх мета-аналізів та метагеномних дослідженнь, характеризується високою різноманітністю в залежності від віку, раси, ділянки на тілі, навколишнього середовища, але не зважаючи на це, мікробіом шкіри у дорослої людини відрізняється стабільністю [3].
Взаємодія мікробів з епітеліальними та імунними клітинами людини є симбіотичною: шкіра постачає піт та себум, які містять амінокислоти, ліпіди, що є живильними речовинами для мікробів, а мікроби, в свою чергу, метаболізують білки та ліпіди шкіри з утворенням біологічно активних сполук, таких як вільні жирні кислоти, фенолрозчинні модуліни (ФРМ), які потенційно володіють антибіоплівковою дією та впливають як на інші мікроби, інгібуючи інвазію патогенів, так і на клітини епітелію людини, стимулюючи імунні медіатори (комплімент, IL1). Коменсальні бактерії, та гриби Malassezia, допомогають шкіри протистояти патогенним мікроорганізмам, зокрема Staphylococcus aureus як шляхом продукування ФРМ та антимікробних пептидів (АМП), які пригнічують зростання та вірулентність S. aureus, так і через конкуренцію за місце [4]. Окрім цього, мікроби взаємодіють із рецепторами кератиноцитів та імунних клітин через шлях арилгідрокарбонового рецептора, що сприяє підтримці цілісності рогового шару та шкірного бар’єру [5]. Резидентний мікробіом шкіри бере участь в формуванні факторів вродженого імунітету, впливаючи на продукцію запальних медіаторів (IL-1α) та активність Т-клітин через сигнальні шляхи IL-1/MyD88 та на компоненти состава комплімента і АМП, які виробляються кератиноцитами та себоцитами [6] .
Формування мікробіому у хворого на АД відбувається на тлі генетично зумовлених порушень шкірного бар’єру, насамперед дефіциту філагрину, та Th2-опосередкованої дисрегуляції за участю IL4 та IL13. Зниження філагрину та клаудинів виявляються зниженням гідратації рогового шару, підвищенням TEWL і рН шкіри, що покращує умови до розвитку S. аureus та дисбіозу [7]. Під час загострення АД дисбіоз шкіри характеризується зниженням α-різноманіття коменсальних бактерії на уражених ділянках порівняно з незміненою шкірою та здоровими людьми та домінуванням S. аureus (до 70%), що корелює з тяжкістю захворювання. Кількість коменсалів (Streptococcus, Corynebacterium и Propionibacterium) зменшується, що частково може бути обумовлено антимікробною активністю стафилокока. Водночас, Th2-сигналізації та вплив S. aureus сприяють зниженню продукції й ефективності АМП шкіри, що також може пригнічувати зростання та активність шкірних коменсалів [6]. Зниження різноманіття свідчить про втрату стабільності мікробної екосистеми, що робить шкіру більш вразливою до колонізації потенційно патогенними видами та ще порушує бар’єрну функцію [6].
Структура штамів S. аureus у хворих на АД також відрізняється від здорових. У пацієнтів з більш легкою формою захворювання у вогнищах загострень виявлялося більше S. epidermidis, а у пацієнтів з тяжкою формою – домінують клональні штами S. аureus зі збільшеною здатністю к адгезії, створенню плівок та токсичності, іноді зі зниженою чутливістю до антибіотиків [3].
Домінування S. аureus та утворення біоплівок спріяють ще більшему ушкодженню епідермального бар’єра й посиленню запалення завдяки продукуванню S. аureus цитотоксинів, які утворюють пори в кератиноцитах, протеаз, які сприяють розчиненню рогового шару і активність цих протеаз посилюється за відсутності філагрину та стимуляції ендогенних протеаз кератиноцитів, включаючи калікрейн [8].
Прозапальна дія S. aureus реалізується через білок A, пов'язаний із клітинною стінкою, якій запускає запальні реакції через TNF рецептор, стафілококові суперантигени (ентеротоксини A, B, C та токсин-1 синдрому токсичного шоку) викликають розширення B-клітин та вивільнення цитокінів, ФРМ стимулюють запалення в епідермісі, викликане γδ T-клітинами та IL-36α, тоді як в дермі вони стимулюють запалення TH17, викликане IL-1β [9].
Роль Malassezia в патогенезі АД ще дискутується, при цьому з’являються результати досліджень які спостерігають зниження кількості та різноманіття Malassezia аж до нуля в окремих ділянках шкіри. Це пояснюється поганими умовами зростання на сухій шкірі при АД та відсутністю C. acnes, які забезпечують субстрат для Malassezia [9].
Всі ці зміни мікробіому не лише відображають стан захворювання, а й активно впливають на його патогенез, що демонструє необхідність розробки мікробіом-орієнтованих методів лікування АД, направленими перш за все на зниження S. аureus та відновлення коменсальної флори.
Список літератури:
1. Wan J, Mestari Z, Drucker AM. Epidemiology of atopic dermatitis. J Am Acad Dermatol. 2026 May;94(5S):S6-S9. doi: 10.1016/j.jaad.2026.01.080. PMID: 42209115.
2. Kim CH, Baker JR. Regulation of allergies across the body by microbial metabolites. Exp Mol Med. 2026. Mar;58(2):396-407. doi: 10.1038/s12276-026-01642-1.
3. MacGibeny MA, Adjei S, Pyle H, Bunick CG, Ghannoum M, Grada A, Harris-Tryon T, Tyring SK, Kong HH. The human skin microbiome in health. J Am Acad Dermatol. 2025 Aug;93(2):329-336. doi: 10.1016/j.jaad.2024.07.1498.
4. Peng G, Abudouwanli A, Sun Q, Tan Y, Zhao W, Yang M, Wang S, Ogawa H, Okumura K, Niyonsaba F. Role of Antimicrobial Peptides in the Pathogenesis of Atopic Dermatitis. J Dermatol. 2026 Mar;53(3):372-379. doi: 10.1111/1346-8138.17975.
5. van den Bogaard EH, Esser C, Perdew GH. The aryl hydrocarbon receptor at the forefront of host-microbe interactions in the skin: A perspective on current knowledge gaps and directions for future research and therapeutic applications. Exp Dermatol. 2021 Oct;30(10):1477-1483. doi: 10.1111/exd.14409.
6. Shan Wang, Ge Peng, Alafate Abudouwanli, Mengyao Yang, Quan Sun, Wanchen Zhao, Arisa Ikeda, Yi Tan, Lin Ma, Hideoki Ogawa, Ko Okumura, François Niyonsaba, The interaction between the skin microbiome and antimicrobial peptides within the epidermal immune microenvironment: Bridging insights into atopic dermatitis, Allergology International, Volume 75, Issue 1, 2026, Pages 42-51, ISSN 1323-8930, https://doi.org/10.1016/j.alit.2025.08.002.
7. Stefanovic N, Irvine A, Filaggrin and beyond. Annals of Allergy, Asthma & Immunology. 2023; 132, 187-195, DOI: 10.1016/j.anai.2023.09.009
8. Liu H, Archer NK, Dillen CA, Wang Y, Ashbaugh AG, Ortines RV, Kao T, Lee SK, Cai SS, Miller RJ, Marchitto MC, Zhang E, Riggins DP, Plaut RD, Stibitz S, Geha RS, Miller LS. Staphylococcus aureus Epicutaneous Exposure Drives Skin Inflammation via IL-36-Mediated T Cell Responses. Cell Host Microbe. 2017 Nov 8;22(5):653-666.e5. doi: 10.1016/j.chom.2017.10.006.
9. Bjerre RD, Holm JB, Palleja A, Sølberg J, Skov L, Johansen JD. Skin dysbiosis in the microbiome in atopic dermatitis is site-specific and involves bacteria, fungus and virus. BMC Microbiol. 2021 Sep 23;21(1):256. doi: 10.1186/s12866-021-02302-2.
|