Мета даного дослідження - визначення місця молекулярно-генетичних методів у мультидисциплінарної системі судово-медичної ідентифікації (СМІ) особи, шляхом аналізу їх можливостей, обмежень та особливостей застосування у взаємозв’язку з іншими методами ідентифікаційного дослідження.
Мультидисциплінарний підхід що до СМІ передбачає комплексне застосування знань і методів судової медицини, антропології та одонтології, молекулярної генетики та криміналістики.
СМІ особи є комплексним напрямом експертної діяльності, спрямованим на встановлення належності досліджуваного тіла або людських останків конкретній особі на підставі зіставлення індивідуалізуючи ознак і відповідних ідентифікаційних даних.
Необхідність використання різних методів зумовлена неоднорідністю об’єктів ідентифікації, відмінностями у стані людських останків, характером посмертних змін, ступенем їх руйнування, а також наявністю або відсутністю прижиттєвих даних для порівняння. Особливого значення це набуває під час ідентифікації тіл і фрагментованих останків осіб, які загинули внаслідок бойових дій, вибухів, пожеж та інших подій із масовими людськими втратами.
Міжнародна практика ідентифікації жертв катастроф та бойових дій, узагальнена в керівництві Інтерполу [1] з ідентифікації жертв катастроф і передбачає послідовне збирання посмертних (post-mortem, PM) і прижиттєвих (ante-mortem, AM) даних та їх подальше зіставлення. Серед основних ідентифікаційних методів ним визначені: дактилоскопія, судова одонтологія та ДНК-профілювання. Інші відомості: фізичні особливості, рубці, татуювання, родимки, медичні дані (імплантати, сліди оперативних втручань та травм, різні хвороби), антропологічні дані - також можуть мати істотне значення для процесу ідентифікації [1;2].
Водночас комплекс методів СМІ сьогодні не розглядається як сукупність незалежних способів дослідження, їх розглядають як взаємопов’язану систему методів, що відрізняються за об’єктами дослідження, методиками отримання ідентифікаційної інформації, їх діагностичними можливостями та їх обмеженнями. Вибір конкретного методу або їх поєднання має визначатися обставинами справи, станом об’єкту дослідження, наявністю порівняльних матеріалів, мінімізування ймовірних помилок при такій експертизі та можливістю отримання достатніх для обґрунтованого висновку результатів, які можна перевірити повторним дослідженням [3].
Дактилоскопічний метод ґрунтується на дослідженні папілярних візерунків пальців рук та їх порівнянні з відповідними прижиттєвими відбитками або зареєстрованими дактилоскопічними даними. Метод доволі швидкій при його виробництві, бо простий процес відбору біометричної інформації, навіть у випадках виражених пізніх трупних змін та у випадках дії крайніх температур; від моменту отримання відбитку до завершення порівняльної експертизи (за умови наявності автоматизованого збігу) потрібно в середньому до двох тижнів; папілярні візерунки абсолютно унікальні й різняться навіть у однояйцевих близнюків та велика кількість окремих ідентифікаційних ознак забезпечує надійність дактилоскопічної ідентифікації, яка у 2–4 рази перевищує надійність ДНК-ідентифікації. До недоліків цього методу слід віднести обмеження при зборі зразків за рахунок неможливості дактілоскопіювати всі невпізнані тіла через відсутність кистей рук або повне скелетування трупу; неможливість встановлення спорідненості, бо папілярні візерунки формуються в результаті мультифакторних процесів (рівень, кількість, тиск амніотичної рідини, розташування та рух плода, кількість та якість поживних речовин та ін.) під час внутрішньоутробного розвитку і не є генетично успадкованими і це унеможливлює використання дактилоскопії для ідентифікації невідомих загиблих за біометричною інформацією їхніх кровних родичів [1;3;4]. Сьогодні Міноборони пропонує зчитувати не лише відбитки пальців рук, але й стоп - вони часто краще зберігаються, бо вважається що, у взутті залишаються захищеними від термічних впливів В той же час ефективність методу залежить від збереженості шкіри на долонях та стопах та від можливості отримати якісний відбиток. За наявних значних термічних, механічних або гнильних змін застосування методу може бути вкрай обмежене [5].
Судово-одонтологічний метод ґрунтується на дослідженні індивідуальних особливостей зубів і зубощелепної системи та порівнянні посмертних стоматологічних даних із прижиттєвими відомостями про стоматологічний статус особи. Ідентифікаційне значення мають анатомічні особливості зубів (переважно їх корені), їхнє розташування, наявність і характер стоматологічних втручань, пломб, протезів, коронок та імплантатів. Важливе значення має також порівняння рентгенологічних зображень, зокрема прижиттєвих рентгенограм і комп’ютерно-томографічних даних, із результатами посмертного дослідження. Перевагою судово-одонтологічного методу є можливість отримання ідентифікаційні значущі результати за умов значного руйнування м’яких тканин, якщо зуби та інші структури зубощелепного апарату збереглися. Водночас результативність дослідження залежить від стану останків, повноти й достовірності прижиттєвої стоматологічної документації та наявності достатньої кількості порівнюваних ознак. Тому особливого значення набуває зіставлення комплексу стоматологічних характеристик і відсутність невирішених суперечностей між прижиттєвими та посмертними даними [6;7].
Антропологічний метод охоплює дослідження морфологічних та остеологічних характеристик людського тіла. Він дає змогу оцінити біологічний профіль особи: орієнтовний вік, біологічну стать, зріст та інші характеристики, а також дослідити індивідуальні особливості кісток. Його важливе завдання в ході СМІ - звузити коло можливих осіб, співвіднести відповідності останків відомостям про зниклу людину та забезпечити належний відбір матеріалу для подальших досліджень. Проте встановлення біологічного профілю саме по собі не завжди дає змогу ототожнити останки з конкретною особою [8].
Рентгенологічний метод полягає у порівнянні посмертних рентгенограм, комп’ютерно-томографічних зображень або інших даних візуалізації з відповідними прижиттєвими медичними зображеннями. Ідентифікаційне значення можуть мати індивідуальні особливості кісток, старі переломи та місця їх загоєння, різні анатомічні варіанти, патологічні зміни, стоматологічні структури й медичні імплантати. Метод особливо корисний за наявності медичної документації, але його інформативність залежить від якості та можливості співвідношення зображень і своєрідність виявлених ознак.
Молекулярно-генетичний метод (ДНК-аналіз) ґрунтується на дослідженні генетичних маркерів біологічного матеріалу та порівнянні отриманого ДНК-профілю з профілем відомої особи, прижиттєвим біологічним зразком або генетичними профілями біологічних родичів. На відміну від методів, заснованих переважно на морфологічних характеристиках, молекулярно-генетичний аналіз досліджує спадкову біологічну інформацію. Він має особливе значення за умов значних посмертних змін: руйнування м’яких тканин внаслідок гнильних змін, скелетування та фрагментації останків, коли можливості вищевказаних інших методів обмежені. Водночас успішність дослідження залежить від збереженості ДНК, ступеня деградації та контамінації матеріалу, наявності придатних порівняльних зразків. Такі складні негативні обставини для їх корекції та повної ліквідації потребують дуже коштовного обладнання для інноваційних технологій, добре оснащених стаціонарних лабораторій з постійним фінансуванням і з належною кількістю досвідчених фахівців. Молекулярно-генетичний аналіз посідає особливе місце в системі СМІ завдяки можливості досліджувати генетичні ознаки біологічного матеріалу, що зберігаються навіть за значних змін зовнішнього вигляду тіла. Це особливо актуально у випадках, коли візуальне впізнання є неможливим, м’які тканини зазнали виражених посмертних змін або досліджуваний об’єкт представлений фрагментами тіла чи окремими кістками.
Основою молекулярно-генетичної ідентифікації є порівняння генетичного профілю, отриманого з досліджуваного об’єкта, з відповідними даними відомої особи або її біологічних родичів. За наявності придатних зразків можуть використовуватися ядерні STR-маркери (обидва батьки), а в окремих випадках - мітохондріальна ДНК або маркери Y-хромосоми (материнська лінія). Вибір системи маркерів залежить від характеру матеріалу, ступеня його збереженості, поставленого завдання та можливостей лабораторії [9].
Важливо розмежовувати безпосереднє порівняння ДНК-профілю останків із профілем конкретної особи та ідентифікацію за спорідненістю, тобто встановлення або підтвердження особи шляхом молекулярно-генетичного дослідження, під час якого генетичний профіль невідомої особи чи людських останків порівнюють із ДНК-профілями її ймовірних біологічних родичів для оцінювання наявності біологічного споріднення. У першому випадку оцінюється відповідність генетичних ознак двох зразків, а в другому - статистична підтримка гіпотези про біологічний родинний зв’язок. Тому отримання генетичної відповідності зразків родичів не слід трактувати без урахування ступеня спорідненості, структури родоводу, кількості доступних родичів і статистичної оцінки результатів [10] .
Водночас висока інформативність ДНК-аналізу не означає, що він є універсальним або завжди достатнім методом. Якість результату такого дослідження залежить від збереженості генетичного матеріалу, правильності відбору та маркування зразків, запобігання контамінації, застосування валідованих лабораторних процедур і коректності статистичної інтерпретації результатів. Дослідження тільки кісткової тканини та зубів може бути доцільним за відсутності придатних м’яких тканин, однак і ці об’єкти не завжди гарантують отримання інформативного профілю за будь-яких умов [3;4].
Отже, кожен із зазначених методів забезпечує отримання певного виду ідентифікаційної інформації. Їх застосування не обов’язково має бути послідовним у незмінному порядку: вибір первинного та додаткових методів здійснюють з урахуванням конкретної ситуації, а отримані результати оцінюють у сукупності [1;3].
Система судово-медичної ідентифікації охоплює взаємопов’язані методи, що забезпечують отримання різних видів інформації про особу. Дактилоскопічні та одонтологічні дослідження дають змогу зіставляти індивідуальні фізичні ознаки, антропологічні методи - характеризувати біологічний профіль, а рентгенологічні - порівнювати анатомічні особливості з прижиттєвими медичними даними.
Молекулярно-генетичний аналіз є одним із ключових інструментів ідентифікації завдяки можливості дослідження генетичних ознак біологічних об’єктів, зокрема за умов виражених посмертних змін і фрагментації останків. Проте його ефективність залежить від стану матеріалу, наявності порівняльних зразків і належного оцінювання отриманих результатів [11].
З вище означеного можна зробити наступний висновок: науково обґрунтоване визначення місця ДНК-аналізу потребує розгляду його потребує розгляду не як універсального методу, що виключає застосування інших способів ідентифікації, а як складової комплексної системи СМІ, у якій вибір і поєднання методів визначаються особливостями конкретного об’єкта, можливостями лабораторії та завданнями дослідження. Комплексний підхід передбачає зіставлення молекулярно-генетичних результатів із дактилоскопічними, стоматологічними, антропологічними, рентгенологічними та іншими даними, якщо вони доступні й мають значення для конкретного випадку.
Список літератури:
1. INTERPOL. Disaster Victim Identification Guide. Version 2023. Lyon : INTERPOL, 2023. URL: https://www.interpol.int/How-we-work/Forensics/Disaster-Victim-Identification-DVI (дата звернення: 12.10.2026).
2. INTERPOL. Disaster Victim Identification. Factsheet. 2023. URL: https://www.interpol.int/content/download/621/file/FS-02-DVI-2023-03-EN.pdf (дата звернення: 12.10.2026).
3. Білецька Г. А. Теоретичні основи судово-медичної ідентифікації та місце молекулярно-генетичних методів при проведенні таких експертних досліджень. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». 2026. № 10. DOI: https://doi.org/10.25313/2520-2057-2026-10-12163 (дата звернення: 15.10.2026).
4. INTERPOL. Fingerprints. URL: https://www.interpol.int/en/How-we-work/Forensics/Fingerprints (дата звернення: 12.10.2026).
5. Михайлов Д. Не лише за ДНК: у Міноборони запропонували ще один спосіб ідентифікації загиблих бійців. Суспільне Новини. 23.07.2026. URL: https://suspilne.media/1362500-ne-lise-za-dnk-u-minoboroni-zaproponuvali-novij-sposib-identifikacii-zagiblih-bijciv/ (дата звернення: 19.10.2026).
6. Girish K. L., Rahman F. S., Tippu S. R. Dental DNA fingerprinting in identification of human remains. Journal of Forensic Dental Sciences. 2010. Vol. 2, no. 2. P. 63–68. DOI: 10.4103/0975-1475.81284.
7. Higgins D., Austin J. J. Teeth as a source of DNA for forensic identification of human remains: a review. Science & Justice. 2013. Vol. 53, no. 4. P. 433–441. DOI: 10.1016/j.scijus.2013.06.001.
8. Jayakrishnan J. M., Reddy J., Vinod Kumar R. B. Role of forensic odontology and anthropology in the identification of human remains. Journal of Oral and Maxillofacial Pathology. 2021. Vol. 25, no. 3. P. 543–547. DOI: https://doi.org/10.4103/jomfp.jomfp_81_21 (дата звернення: 12.10.2026).
9. Alonso A., Martín P., Albarrán C., García P., Fernández de Simón L., Iturralde M. J. et al. Challenges of DNA profiling in mass disaster investigations. Croatian Medical Journal. 2005. Vol. 46, no. 4. P. 540–548.
10. Prinz M. та ін. DNA Commission of the International Society for Forensic Genetics (ISFG): Recommendations regarding the role of forensic genetics for disaster victim identification (DVI). Forensic Science International: Genetics. 2007. Vol. 1, no. 1. P. 3–12. DOI: 10.1016/j.fsigen.2006.10.003 (дата звернення: 19.10.2026).
11. Судова медицина : підручник / В. Д. Мішалов, Т. В. Хохолєва, В. Т. Бачинський, В. В. Войченко, Г. Ф. Кривда, Є. Я. Костенко ; за заг. ред. В. Д. Мішалова. Чернівці : Місто, 2018. 572 с.
|