ORCID: 0000-0002-2182-2729 Федечко Й.М.
Антибіотики (АБ), як антимікробні препарати, стали трігером кардинального підвищення терапевтичної ефективності лікування хвороб спричинених або ускладнених бактеріями. Проте, майже одночасно виникла проблема антибіотикорезистентності (АБР) збудників, котра в 21 століті набула глобального характеру, зумовивши мільйонів смертей пацієнтів щорічно [7]. На генетичному рівні ця проблема зумовлюється численними генами антибіотикорезистентності (AGR), що контролюють механізми дії антибіотиків [4]. За ступенем вираженості розрізняють множинну AGR, мультирезистентність – MDR та панрезистентність – PnDR [8]. Генетична основа AGR – гени, котрі кодують синтез ферментів, які руйнують АБ, модифікують клітинні мішені для АБ, активують ефлюксні механізми видалення АБ з клітини. Такі гени є важливими факторами виживання бактерій у мікробіоценозах, котрі включають мікроорганізми - продуценти АБ як факторів конкуренції і, відповідно, АБР-види, адаптовані до таких умов. Це підтверджується результатами досліджень, у яких AGR виявлені в екосистемах, котрі не піддавалися дії АБ, зокрема в біоценозах антарктичних вод [3]. У тисячолітніх льодах вічної мерзлоти Тібету виявлені AGR до β-лактамів, аміноглікозидів а також MDR [12]. АБР-бактерії виявлені у мікробіомах кишкового каналу осіб з «неконтактних племен» Амазонії, котрі ніколи не вживали антибіотиків [5]. Проте, використання антибіотиків як лікувальних препаратів у медицині та ветеринарії стало могутнім еволюційним фактором, який сприяв поширенню AGR в лікарняних установах, тваринницьких фермах, у ґрунтах та водних сиcтемах [7]. Встановлено горизонтальну та вертикальну внутрішньовидову та міжвидову передачу AGR при кон’югації та з участю мобільних генетичних елементів, плазмід, помірних фагів [9].
Збудники внутрішньолікарняних АБР-інфекцій умовно віднесено до групи ESCAPE, що включає види Еnterococcus faecium, Staphylococcus aureus, Klebsiella pneumoniae, Acinetobacter baumannii, Pseudomonas aeruginosa, Enterobacter spp, серед яких виявлено MDR S. aureus, P. aeruginosa, а також PnDR-варіанти K. pneumoniae, та A. baumannii, котрі виявлено при важких травмах, одержаних у бойових умовах, що потребує застосування лікувальних засобів, здатних подолати ефекти АБР.
До основних стратегій антимікробного лікування при АБР-етіології процесів передбачають застосування антибіотиків резерву останніх поколінь за результатами антибіотикограми: комбіновані препарти β-лактамів та інгібіторів β-лактамаз: цефтазидим/авібактам, меропенем/ваборбактам та цефтолозан/тазобактам. Для лікування інфекцій спричинених MDR застосовують колістини – препарати для яких мішенню є цитоплазматична мембрана клітин. Призначення колістину рекомендується на основі визначення мінімальної концентрації пригнічення росту (МІС) бактерій.
Актуальними стали бактеріофаги (БФ) – перші специфічні антибактеріальні засоби, котрі почали застосовуватись понад століття тому, але поступилися ефективнішим препаратам – антибіотикам. Поширення АБР знову привернули увагу до БФ як препаратів вибору при інфекціях спричинених MDR та PnDR бактеріями, зокрема групи ESCAPE [1]. Механізм літичної дії БФ на клітину опосередковується фагокодованими деполімеразами, що руйнують матрикс бактеріальної плівки, а також ендолізинами та холінами, що синтезуються внутрішньоклітинно. Важливою перевагою БФ є здатність до наростанням їх ефективної кількості внаслідок реплікації в клітині бактерій-збудників патологічного процесу. Теперішні тактики використання БФ з лікувальною метою передбачають як експериментальні так і клінічні дослідження, персоналізований підбір препаратів, визначення доцільності та ефективності широкого застосування БФ. Дослідження проведені в окремих групах включно з призначеннями БФ з гуманних міркувань, показали ефективність у 60-70 відсотках. Традиційні методи використання БФ передбачають місцеві та інгаляційні (нібулайзерні) способи введення. Внутрішньовенне введення бактеріофагів обмежується імунними реакціями організму на фагові білки як антигени. Запропоновано застосовувати пегільовані (оброблені поліетиленгліколом ) препарати БФ, при яких імунна відповідь мінімізується. У багатьох дослідженнях повідомляється про комбіноване лікування БФ і АБ. Новітнім напрямком підвищення ефективності БФ терапії є модифікація фагового геному в напрямку підвищення антибактеріальної активності. Найбільш ефективними в цьому напрямку є CRISPER-Gas технології редагування геному фагів. Експериментальні та клінічні випробування препаратів БФ одержаних CRISPER-Gas – технологіями на 2026 рік перебувають на І-ІІ етапах клінічних досліджень. Такі ж технології використано в експерименті для редагування геномів АБР з метою усунення генів, що відповідають за стійкість до антибіотиків [10].
Ще одним напрямком подолання АРБ є використання з лікувальною метою антимікробних пептидів, (АМП), зокрема дефензинів, – факторів вродженого імунітету, які руйнують клітинні мембрани бактерій. Проте, застосування АМП обмежується протеолітичними ферментами присутніми в біологічних рідинах організму [11].
Ефективними засобами проти АБР бактерій можуть бути наночастинки золота та срібла, дія яких зумовлена утворенням активних радикалів кисню, які мають виражену антимікробну дію. Достатньо обґрунтованими факторами впливу на АРБ є застосування фітопрепаратів – аліцину та рослинних ефірних олій. Для витіснення Clostridioides difficile та пригнічення АБР мікробіому кишкового каналу запропоновано метод трансплантації фекальної мікробіоти [2].
У цілому, проблема АРБ стала предметом глобальних досліджень, але потребує подальших об’єднаних зусиль мікробіологів, генетиків, молекулярних біологів та клініцистів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Ahmed, J. A. (2026). Bacteriophage therapy against multidrug resistant bacterial infections demonstrates clinical advances and engineering innovations between 2020–2026. Frontiers in Microbiology, 17, 1865548. https://doi.org/10.3389/fmicb.2026.1865548
2. Baunwall, S. M. D., Andreasen, S. E., Hansen, M. M., Kelsen, J., & Hvas, C. L. (2023). Fecal microbiota transplantation for the treatment of recurrent Clostridioides difficile infection. Cochrane Database of Systematic Reviews, 2023(4), CD013871. https://doi.org/10.1002/14651858.CD013871.pub2
3. Blanco-Picazo, P., Roscales, G., Toribio-Avedillo, D., et al. (2020). Antibiotic Resistance Genes in Phage Particles from Antarctic and Mediterranean Seawater Ecosystems. Microorganisms, 8(9), 1293. https://doi.org/10.3390/microorganisms8091293
4. Galgano, M., & Pellegrini, F. (2025). Acquired Bacterial Resistance to Antibiotics and Resistance Genes: From Past to Future. Antibiotics, 14(3), 222. https://doi.org/10.3390/antibiotics14030222
5. Hiltunen, T., & Virta, M. (2017). Antibiotic resistance in the wild: an eco-evolutionary perspective. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences, 372(1712), 20160039. https://doi.org/10.1098/rstb.2016.0039
6. Jia, X., Jianhua, Y., & Liu, X. (2025). Abundance, occurrence, and degradation of airborne antibiotic resistance genes in coastal and marine atmospheres. Frontiers in Marine Science, 12, 1491484. https://doi.org/10.3389/fmars.2025.1491484
7. Marino, A., Maniaci, A., Lentini, M., et al. (2025). The Global Burden of Multidrug-Resistant Bacteria. Epidemiologia, 6(2), Art. 21. https://doi.org/10.3390/epidemiologia6020021
8. Mezzadri, L., Chang, Y. T., & Paterson, D. L. (2025). Management of MDR/XDR severe infections in the critically ill. Current Opinion in Critical Care, 31(5), 488–496. https://doi.org/10.1097/MCC.0000000000001307
9. Pellegrini, F., Catalano, E., Capozzi, L., & Galgano, M. (2025). Acquired Bacterial Resistance to Antibiotics and Resistance Genes: From Past to Future. Antibiotics, 14(3), 222. https://doi.org/10.3390/antibiotics14030222
10. Teffera, Z. H. (2026). Contribution of CRISPR/Cas9 technology in gene editing and its potential therapeutic benefits in combating antimicrobial-resistant bacteria: a narrative review. Discover Applied Sciences, 8, 641. https://doi.org/10.1007/s42452-026-08632-y
11. Wang, G., Li, X., & Wang, Z. (2016). APD3: the antimicrobial peptide database as a tool for research and education. Nucleic Acids Research, 44(D1), D1094–D1100. https://doi.org/10.1093/nar/gkv1278
12. Sajjad, W., Kang, S., Yin, X., et al. (2026). Depth-resolved transcriptional activity of antibiotic resistance genes in deep permafrost of the Qinghai–Tibet Plateau. Communications Biology, 9, 123. https://doi.org/10.1038/s42003-026-10593-2
|