Наявність інтересу — одна з головних умов успішного навчального процесу. Саме завдяки йому знання і саме процес їх здобування може стати рушійною силою розвитку інтелекту і вихованням всебічно розвиненої особистості. Саме коли діти «хворіють» жагою знань і тягою до активної розумової праці, корінь навчання змінює смак. Необхідно подарувати дітям радість пошуку, відкриття, усвідомлення могутності й краси думки.
Робота викладача — це творчість, а не буденне заштовхування знань в учнів. Здобувач освіти повинна вчитися не заради оцінки, а відчувати потяг до знань, прорив до чогось нового, до творчості. Прагнення до творчості може запалити в дітей лише той викладач, який сам працює творчо. Перед викладачем постає особистість, яка постійно змінюється, «завжди нова, сьогодні не така, як вчора».
Найпершою проблемою, яка виникає під час вивчення предмету, є потреба наповнення навчального матеріалу таким змістом, який поступово прищеплює смак до нестандартних кроків у розв’язані завдань, викликає інтерес до творчого пошуку. Незамінним при цьому залишаються такі дидактичні принципи, як систематичність, послідовність, проблемність. Кожен викладач на своєму занятті може здійснювати цілісний розвиток особистості дитини. А це можливо тоді, коли справді реалізується принцип єдності навчання і виховання.
Як зазначають Курільчик І.В., Савич Р.В., Савчук О.Л. [2, с. 7], саме інтерес є основним показником прагнень особистості, її активного ставлення до життя. Шляхом забезпечення інтересу є:
1. Усвідомлення учнями значення знань, яких вони набувають; розкриття зв’язків з життям, з практикою сучасності.
2. Розвиток творчої активної діяльності учнів, що досягається добором посильних і цікавих завдань, різноманітних за формою та змістом.
Звісно, обидві сторони цих шляхів, не можна розглядати ізольовано один від одного, вони тісно переплітаються між собою. Головне в роботі — підвищення інтересу практично на кожному занятті. Треба підбирати такі форми і методи навчальної діяльності, які передбачають розвиток творчого мислення, інтересу до пошуку допитливості, уміння досліджувати, робити висновки, спостерігати і порівнювати.
Навчальний процес є процесом двостороннім: він складається з діяльності викладача й учня. Діяльність викладача під час навчання спрямована на те, щоб забезпечити учням сприймання того матеріалу, що вивчається. Діяльність учня виражається в сприйманні ним матеріалу, що викладає викладач, у самостійному розв’язанні ряду навчальних завдань, в співставленні окремих фактів. Ці дві сторони навчального процесу здійснюються одночасно, взаємно обумовлюють одна одну і ніколи не проходять без конфлікту. Далеко не завжди учні сприймають той матеріал, про який розповідає викладач. Навіть під час бездоганного викладу матеріалу викладачем учень не завжди стежить за його думкою, і міркування його не завжди такі, якими їх передбачає викладач. Дуже помиляються ті викладачі, які вважають, що учні засвоюють усе, про що він їм розповідає, запам’ятовують кожну доведену теорему, кожну розв’язану задачу. Тільки кропітка цілеспрямована систематична робота викладача може забезпечити активну розумову діяльність учнів у бажаному напрямі.
Активна розумова діяльність учнів під час навчання обумовлюється психологічними особливостями їх віку. Тому головною умовою ефективності навчання є використання цих особливостей.
Учні 16-18 років дуже люблять показувати свої знання і вміння, розповідати про те, що їм зрозуміло і цікаво, люблять самостійно виконувати завдання, які їм посильні, але дуже не люблять слухати про те, що їм уже відомо. Щоурочне опитування двох-трьох учнів біля дошки не створює умов для активної роботи кожного учня, бо на цьому етапі уроку відповідають тільки викликані учні, а решта — пасивно слухає.
Аналогічну картину спостерігаємо, коли один учень виконує певне завдання на дошці, а решта механічно або напівмеханічно списує.
Не створює умов для розвитку творчої думки учня і багаторазове повторення викладачем, або учнями доведеної теореми, виведеної формули, розв’язаної задачі, пояснення матеріалу, який спроможні розібрати учні самостійно. Як стверджує Т.В. Морозова [1, с. 47], до основних засобів, які сприяють підвищенню активності і розумової діяльності учня, можна зарахувати такі:
1. Поєднання набуття нових знань учнів з виявленням і закріпленням вивченого.
2. Зміна форми перевірки виконання домашніх завдань у бік посилення активної самостійної роботи учня.
3. Розв’язування вправ з коментуванням замість розв’язуванням їх з одним учнем.
4. Посилення ролі самостійних робіт учнів на занятті як з метою вивчення нового матеріалу, так і з метою повторення та закріплення вивченого.
5. Використання наочності, комп’ютера та інших дидактичних засобів на занятті.
6. Поєднання індивідуальної і колективної роботи з учнями на занятті.
7. Чуйне ставлення до учнів і справедлива вимогливість до них з боку викладача.
Вимога активної навчально-пізнавальної діяльності учнів поділяється на два аспекти: внутрішній (психолого-педагогічний) і зовнішній (організаційний). Внутрішній аспект активної навчальної діяльності учнів полягає в тому, що вона визначається такими компонентами, як інтерес до навчання, ініціативність у навчальній роботі, пізнавальна самостійність, напруження фізичних і розумових сил для розв’язання поставленої пізнавальної задачі.
Зовнішній аспект активної навчальної діяльності учнів полягає в тому, що до цієї діяльності необхідно залучити всіх учнів. А це можливо з допомогою умілого поєднання фронтальної, групової, індивідуальної роботи учнів, а також за допомогою сучасних засобів навчання. Такими засобами є дидактичні матеріали з друкованою основою, карточки-інструкції, карточки-зразки, засоби програмованого контролю тощо.
Завдання викладача полягає в тому, щоб постійно демонструвати прийоми і способи пізнавальної діяльності. За своєю формою ці прийоми і способи описуються:
а) алгоритмічними схемами, блок-схемами;
б) правилами і законами логіки.
У процесі своєї діяльності учень користується готовими правилами та законами або постійно їх складає. Провідною ідеєю підходу до праці є зацікавлення учнів навчальним матеріалом і оволодіння ним та раціоналізація навчальної діяльності учнів, а ці ідеї можна реалізувати різними методами: словесним, наочним, практичним, проблемним, дослідницьким. Насамперед звертається увагу на розвиток пізнавального інтересу учнів. В учнів ця риса проявляється у вигляді допитливості, активності та цілеспрямованості.
Активізацію пізнавальної діяльності учнів неможлива без активізації їхньої уваги. Брак уваги призводить до нерозуміння навчального матеріалу, поганого запам’ятовування, помилок при виконанні завдань. Колективна й індивідуальна увагу учнів активізується такими прийомами, як метод евристичної бесіди, самостійні завдання, які передбачають активізацію уваги учнів (наприклад, самостійно закінчити деяке тотожне перетворення, розв’язати рівняння, відтворити тільки що викладене доведення математичного твердження, виконати завдання, аналогічне розглянутому вчителем тощо), порівняння результату своїх дій із зразком (контроль), прийом самоконтролю на різних етапах уроку, рецензування робіт чи відповідей учнями чи викладачем, самоперевірка та взаємоперевірка. Сюди ж належить і використання дидактичних матеріалів у вигляді карток, на яких містяться індивідуальні завдання для учнів. Дидактична мета цих завдань може бути різна, проте вони завжди є засобом активізації уваги. Для учнів з недостатньо сформованим умінням керувати увагою (ця риса характерна для тих, хто має незадовільну підготовку) готуються картки, до яких додається картка-підказка. Це план виконання або зразок розв’язання аналогічного завдання, або алгоритм розв’язування такого виду завдань. Може бути також поєднання алгоритму із зразком. Завжди потрібно пам’ятати, що важливою умовою активізації та підтримування довільної уваги є забезпечення мотиваційної сторони навчальної діяльності, вироблення позитивного ставлення до того, що пізнається, і до самого процесу пізнання. Дотримання цієї умови сприяє міцності навичок, що формуються.
Список літератури:
1. Діагностика успішності учителя / Упоряд. Т. В. Морозова. Харків : Веста : Видавництво «Ранок», 2007. 160 с.
2. Курільчик І.В., Савич Р.В., Савчук О.Л. Методи і прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів : Методичний посібник. Рівне : НМЦ ПТО, 2017. 53 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter