Про дефіцит часу, його стрімкість, стиснення та незворотність все частіше констатують керівники підприємств, що працюють у сфері розробки стратегічних цілей підприємств та їхньої економічної діяльності. Для управління часом, щоб контрольовано керувати ним та використовувати його ефективно, розроблені спеціальні інструменти, які носять назву інструментів тайм-менеджменту. Відомо, що тайм-менеджмент – це технологія підвищення ефективності використання часу для виконання завдань. Тайм-менеджмент передбачає свідомий контроль за кількістю часу, що витрачається на певні види робіт, підвищуючи цим ефективність і якість роботи. Теоретичні основи тайм-менеджменту розроблено як західними, так і українськими вченими та практиками.
Нове покоління фахівців у сфері розробки стратегічних цілей підприємств приділяє значну увагу раціональному використанню робочого часу, оскільки невпорядкованість дня створює непродуктивний стиль і веде до неефективного використання часу у всіх сферах діяльності [1, с. 35-49]. Відтак, особливої актуальності набуває застосування на різних рівнях технологій тайм-менеджменту для підвищення ефективності управління та розробки стратегічних цілей, що дає змогу підвищити ефективність діяльності за рахунок оптимізування часових витрат на підготовку і прийняття рішень, досягнення стратегічних і тактичних цілей, виконання виробничих та інтелектуальних завдань тощо. Особливо актуальними технології тайм- менеджменту є для підприємств.
У науковій літературі є чимало визначень поняття «тайм-менеджмент». Передусім це складова самоменеджменту, основне завдання якого полягає у виявленні методів і принципів ефективного управління часом, емоціями, ресурсами, ролями у команді та, загалом, досягненні балансу між роботою та особистим життям [2, с. 3-15]. Тайм-менеджмент передбачає уміння ставити цілі та здійснювати планування своєї діяльності, розвиток навиків самоконтролю, здатності самостійно оцінювати успішність власних дій, вміння ефективно використовувати всі доступні резерви часу [3, с. 119-123].
Це синергетичне поєднання процесів, інструментів, різноманітних технік і методів, що застосовуються з метою досягнення вищої результативності праці [4, с. 18-25]. Відтак, це технологія організації та планування часу, що дає змогу максимально використовувати час згідно з цілями (завдяки правильному цілепокладанню) й цінностями (будучи інтегрованою до корпоративної культури).
Розрізняють кілька підходів, які дозволяють підвищити ефективність управління часом у ході розробки стратегічних цілей підприємств. Підхід прискорення означає скорочення часу виконання будь-яких дій і досягнення проміжних результатів раніше запланованого терміну (оптимізування трудових операцій і алгоритмів діяльності; ефективне прогнозування; розвинена система комунікацій). Підхід уповільнення – це збільшення часу виконання будь-яких процесів, терміну існування будь-яких об’єктів, структур (прикладом може бути кадрова політика щодо закріплення цінних працівників за окремими ланками операцій). Підхід накопичення націлений на виявлення у фонді часу організації зайвого часу («запас» часу з’являється, якщо відмовитися від будь-яких видів діяльності або зменшити їх тривалість, а вивільнений час можна використовувати для виконання більш пріоритетних робіт). Підхід впорядкування часу полягає у досягненні оптимального співвідношення часових інтервалів з різними видами діяльності (введення «жорстких» часових стандартів і контролю над часовими витратами) [4, с. 94; 5, с. 61-66].
У сучасних умовах найвищої конкурентоспроможності досягають суб’єкти, які створили власний часовий вимір, недосяжний для конкурентів. Мінімізувати ризик непродуктивного використання часу і підвищити цінність своїх послуг для клієнтів можна завдяки впровадженню технологій тайм-менеджменту, орієнтованих на подолання дефіциту часу (кількісний аспект) і забезпечення його змістовності (якісний аспект).
Рис. 1. Модель впровадження інструментарію тайм-менеджменту
для розробки стратегічних цілей підприємств.(власна розробка автора )
Особливістю тайм-менеджменту для підприємств є необхідність урахування не лише стратегічних цілей підприємства і мотивів трудової поведінки працівників, але й таких моментів, як швидкісні характеристики різних об’єктів інфраструктури, обсяги часових ресурсів партнерів (а інколи й конкурентів) і, звісно ж, ціннісно-цільові установки кожного клієнта. У зв’язку з цим, при впровадженні певних технологій планування та організування часу необхідно застосовувати механізми узгодження часових графіків, а сама система тайм-менеджменту повинна бути сполучена з окремими елементами самоменеджменту працівників.
Ключовими складовими рекомендованої моделі впровадження інструментарію тайм-менеджменту для розробки стратегічних цілей підприємств є такі: формування стратегічних цілей і корпоративних цінностей; вивчення внутрішнього і зовнішнього середовища для впровадження інструментарію тайм-менеджменту з метою підвищення ефективності управління імпортом (аналізування часового виміру імпортної діяльності, психологічне тестування працівників з метою виявлення особистісного ставлення до часу та рівня розвитку навичок самоменеджменту, SWOT-аналіз корпоративної культури підприємства); обґрунтування оптимальної стратегії тайм-менеджменту (вжиття заходів для якнайповнішого урахування часових чинників зовнішнього середовища під час впровадження інструментарію тайм-менеджменту з метою підвищення ефективності управління операціями, розроблення заходів для забезпечення відповідності виду регуляції часу (стихійний, функціональний, пролонгований, творчий) характеру завдань імпортної діяльності (проведення тренінгів з формування часової компетентності, врахування показників ефективності використання робочого часу під час імпорту, мотивування (шляхом введення гнучких графіків роботи, використання інших нематеріальних механізмів тощо)); заходи щодо дотримання корпоративного стандарту робочого часу (часові стандарти гостинності, часові стандарти проведення нарад, часові стандарти роботи з документами, часові стандарти цілепокладання, планування та ухвалення рішень, часові стандарти імпортної діяльності тощо); критерії ефективності впровадження інструментарію тайм-менеджменту з метою підвищення ефективності управління операціями (підвищення конкурентоспроможності).
Список літератури
1. Cong, C., Yining, H., Lulu, Y., & Liangding, J. (2022). The Impact of Organizational Time Management on Enterprise Internationalization Speed. Foreign Economics & Management, 44 (01), 35-49.
2. Khiat, H. (2022). Using automated time management enablers to improve self-regulated learning. Active Learning in Higher Education, 23 (1), 3-15.
3. Водянка, Л.Д., Тодорюк, С.І., & Карп, А.Г. (2020). Тайм-менеджмент як техніка планування робочого часу персоналу. Економіка та держава, 7, 119-123.
4. Кириченко, І.В., & Шленьова, М.Г. (2022). Класичні підходи до тайм-менеджменту в сучасних реаліях. Науковий огляд, 1 (81), 18-29.
5. Чкан, А.С., Чкан, І.О., & Рубан, О. (2021). Тайм-менеджмент як інструмент оптимізації роботи менеджерів із закупівель. Економічний простір, 172, 61-66.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter