Ринок продукції швейної промисловості характеризується слідуючими особливостями:
- досить частим оновленням асортименту;
- необхідності диференціації товарів з урахуванням вікової градації населення, його купівельної спроможності, кліматичної зони та інших параметрів;
- залежністю від постачальників сировини так як швейне виробництво є матеріальноємним;
- добре простежуваним життєвим циклом товару.
Знання специфіки виробництва та облік особливостей стану економіки в цілому є необхідними умовами для проведення аналізу стану любої галузі промисловості. [2]
В той час у цивілізованій ринковій економіці панує ефективний шлях зростання прибутку в економіці України більшість виробників застосовують необгрунтоване підвищення цін.
Стрімкий зріст цін на промислову продукцію на протязі деякого часу дозволяв підприємствам отримувати прибуток таким способом. Але внаслідок платоспроможності попит різко скоротився і торгівельні організації практично призупинили роздрібнену торгівлю товарами вітчизняного виробництва. До того ж багато видів української продукції серйозно поступається аналогічній імпортній, яка заповнила український ринок. Це привело до того, що на ринку продукції швейної промисловості представлені, в основному, імпортні товари. Внаслідок різкого падіння попиту на товари вітчизняного виробництва стало скорочення обсягів виробництва швейної промисловості. Ситуація, яка склалась, пояснюється ще й тим, що у керівництва вітчизняних підприємств була відсутня необхідність прийняття рішень в області товарної політики і збуту. Крім того, морально і фізично старе обладнання, яким до цих пір оснащенні практично усі підприємства швейної і легкої промисловості, робить неможливим швидкий перехід до випуску конкурентоспроможної продукції, яка користується. [2]
Налагодження контактів з зарубіжними країнами у сфері постачання товарів привело до насичення вітчизняного ринку дорогими товарами іноземного виробництва, а контрабандний бізнес сприяв засиллю на вітчизняний ринок дешевою низькоякісною ітоодукщєю, яка завдяки низькій ціні мала більш високий рівень конкурентоспроможності на українському ринку, чим вітчизняна продукція.
Експорт і імпорт текстильних матеріалів та швейних виробів посідають не останню роль у бюджеті країн виробників.
Особливістю теперішнього положення Української текстильної і легкої промисловості є те, що виробництво і споживання тканин та одягу відбувається не в замкненій системі з жорсткими адміністративними нормами плану а у загальному відкритому світовому економічному просторі. Але за кордоном діють інші правила, за якими потрібно навчитися грати, оскільки зворотнього шляху у нас немає. Тому потрібно знати, що відбувається у світовому та регіональному просторі в потребах текстилю та одягу. З метою визначити своє місце у цій складній динамічно змінюючій ситуації. Зміни в системі виробництва товарів народного споживання повинні найти своє місце і в навчальних процесах і програмах підготовки спеціалістів.
В останні 10-15 років відбуваються перш за все економіко - географічні зрушення, які все більше підсились в останні 2 -3 роки:
- виробництво текстильних матеріалів та виробів з них середньої якості (“ширпотреб”), які виробляються за масовою, індустріальною технологією все більше переміщаються з країн з високим технічним рівнем та якістю життя (Західна Європа, Японія) у країни з низьким рівнем (низька зарплата) та якістю (погана екологія) життя (Китай, Індія, Тайвань, Індонезія, Південна Америка, Африка), але зі стабільною політичною системою, з розумною системою оподаткування, з великими льготами для іноземних інвестицій;
- ці країни становляться потужними експортерами текстилю та виробів з нього, при цьому рівень споживання цих товарів залишається достатньо низьким;
- елітні країни залишаються основними споживачами виробів із текстилю і залишають у себе виробництво високоякісної продукції, виробленої по “високим”, науковоємними технологіями.
У розвиваючі країни вивозиться не тільки капітал, та кваліфіковані спеціалісти. Більш або менш стійкі по експорту позиції по виробництву текстилю та виробів із розвинутих країн займають СІЛА, Японія, Німеччина, Італія. Але їх починають тіснити з ринку, особливо Китай, Гонконг, Тайвань, Турція.
Провідні країни світу розробили стратегію цивілізованого протекціонізму своїх текстильних і швейних виробництв в умовах жорсткої конкуренції з розвиваючими країнами у рамках законів та правил міжнародних правових організацій (GATT, WTO).
Світові тенденції у виробництві і споживанні текстилю і швейних виробів краще продивляються при одночасній глобальній і регіональній оцінці.
На жаль, для України побудувати які-небудь залежності, у тому числі і в області виробництва та споживання текстилю і одягу, в теперішній час неможливо, оскільки відсутня яка-небудь статистика, немає ніякої системи збору і аналізу інформації.
Потрібна постійна інформаційно-аналітична робота у цій галузі, характерна для цивілізованого суспільства.
В країнах ЄС текстильна промисловість та виробництво з текстилю є важливими економічними секторами. Аналітики ЄС вважають, якщо не прийняти примітивних на рівні керівництва ЄС протекціоністських цивілізованих заходів проти не завжди цивілізованої експансії країн - експортерів, то в послідуючі 10 років число робочих місць значно скоротиться.
Зовсім інша картина у регіоні Далекого Сходу. Стабільне і вагомісне положення займає Японія, правда без особливого зросту у виробництві текстилю та одягу. При цьому Гонконг є посередницькою фінансовою структурою, через яку на дуже вигідних умовах ідуть інвестиції з Китаю, США, Японії та інших розвинутих країн. У вільних економічних зонах Китаю бурхливо розвивається текстильна і швейна промисловість. Але і Гонконг виробляє достатньо багато продукції та ще й додає до неї стільки же продукції із Китаю, яка на світовий ринок поступає експорт.
Основна причина бурхливого розвитку виробництва (але не економіки) у Китаї, та і в інших країнах (Індія, В’єтнам та інш.) низька заробітна плата і занижені вимоги до екології, що відображається на низькій собівартості продукції і великій вигоді експорту. При ліберальних законах ці країни отримують великі переваги у експорті і здійснюють економічні труднощі у виробництві текстилю та одягу у країнах Західної Європи, США, Японії та України.
Можна прогнозувати, що з економічним розвитком розвиваючих країн, з ростом добробуту їх населення і науки буде відбуватися поступове вирівнювання потоків; оскільки між заробітною платою і технічним прогресом, з однієї сторони, і ростом виробництва, з іншої, має слідуюча залежність:
- чим вище заробітна плата і науково - технічний рівень країни, тим нижче темпи росту виробництва і навпаки;
- чим вищий технічний прогрес, тим вище заробітна плата.
На превеликий жаль, Україна з дуже низькою заробітною платою і достатньо високим загальним науково - технічним рівнем (в минулому) не підкорюється цим закономірностям ( не стаціонарний режим - економічно нестійка система).
Використання застарівшого обладнання і ріст цін на тканини та інші необхідні у швейному виробництві матеріали привели до скорочення обсягу випуску продукції. Продукція швейних підприємств не є конкурентоспроможною (якість пошиву, оздоблення, колористичне оформлення тканин, які використовуються при пошиві та інш.)
Очевидним є факт морального і фізичного зношування не тільки виробничого обладнання, але й технології виробництва продукції. Питома вага моральної фізичного зношування не тільки виробничого обладнання у швейній галузі дуже висока, а коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів знижується з року в рік.
Такий стан основних виробничих фондів (ОВФ) швейної промисловості негативно впливає на якісні характеристики випускаємої продукції, сприяє відставанню українських швейних товарів від зарубіжних аналогів. Це обмежує експортні можливості більшості швейних підприємств.
Всім підприємствам швейної промисловості необхідні інвестиції. Але в умовах нестабільності економіки і політики в Україні це проблема яка призводить до залучення іноземних інвесторів.
Налогова система України практично не пов’язана з розвитком економіки і діяльністю підприємств.
Налогова система розвивається сама по собі, без взаємозв’язку з підприємствами, але здійснює багато підприємств стали збитковими.
Функціонування швейної промисловості в Україні відбувається у несприятливих умовах.
Фінансово - кредитна політика не забезпечує для швейної промисловості конкурентного розвитку.
Висока ступінь зношування обладнання, а можливості здійснення модернізації виробництва практично відсутні.
Складена ситуація посилюється зниженням рівня життя більшої частини населення. Експансія імпортних товарів на внутрішній ринок України і квотирування експорту стримують його ріст. Слабка політика підприємств в області підвищення конкурентоздатності випускаємо! продукції сприяє зниженню обсягів реалізації продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках; приводять до посилення кризи промисловості.
У зв’язку з проведеним аналізом, необхідно підкреслити, що підвищення рівня конкурентоздатності випускаємої продукції є основним завданням вітчизняних підприємств, яке складно, але необхідно вирішувати.
Список використаних джерел:
1. Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки, сутність та умови забезпечення. – К.: НІСД, 2002. – 346с.
2. Волков О.І. Легка промисловість України: стан, проблеми, перспектива економічного розвитку О. І. Волков, Ю.В. Гончаров, В. І. Бокій [ та ін.]; За ред. О.І. Волкова та Ю.В. Гончарова. - К.: Т-во “Знання України”, 2009. - 391с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter