|
|
|
ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
| |
| 22.04.2011 20:52 |
|
Автор: Бараннікова Олена Володимирівна, студентка Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля; Мірошниченко Елліна Миколаївна, студентка Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля
|
|
[Облік, аналіз і аудит] |
У процесі господарської діяльності важливе значення має повнота і об’єктивність інформації, пов’язаної з діяльністю підприємства, у тому числі і дебіторської заборгованості.
Згідно П(С)БО 10 дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. При цьому під дебіторами слід розуміти юридичних та фізичних осіб, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів [2].
Розглянемо основні проблеми обліку дебіторської заборгованості.
Перш за все слід зазначити, що у П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» не передбачено чіткого розмежування понять довгострокової та короткострокової дебіторської заборгованостей. У вищезазначеному стандарті не відзначено, що їх облік ведеться на різних рахунках бухгалтерського обліку, поточна заборгованість є оборотним активом, а довгострокова – необоротним. Доцільно створити спеціальну класифікацію дебіторської заборгованості, що надасть можливість здійснювати порівняльний аналіз варіантів угрупування розрахунків з дебіторами за класифікаційними ознаками (суб'єкт дебіторської заборгованості, сума заборгованості, вид оцінювання, причина виникнення). Послідовність проведення такої класифікації можна представити таким чином: визначення мети, формулювання завдань, конкретизація користувачів інформації, вибір ознаки класифікації, визначення пріоритетних принципів, надання переліку можливих типів класифікації, вибір оптимального типу, групування дебіторської заборгованості за обраним типом [3].
Слід також зазначити, що зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно, а зниження — позитивно. Різке збільшення заборгованості і її частки в оборотних активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців, про збільшення обсягу продажів, неплатоспроможність і банкрутство частини покупців. Скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, якщо це відбувається за рахунок скорочення періоду її погашення. Якщо ж заборгованість зменшується в зв'язку зі зменшенням реалізації продукції, то це свідчить про зниження ділової активності підприємства [4].
Також існує проблема наявності простроченої заборгованості. За таких обставин з’являються фінансові утруднення через нестачу фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати, зростає ризик непогашення боргів і зменшення прибутку. Тому у даній ситуації слід: визначати ступінь ризику не уплати рахунків покупцями; збільшувати коло покупців з метою мінімізації втрат від несплати одним або декількома покупцями; вести оперативний контроль за надходженням готівки; своєчасно визначати сумнівну заборгованість; своєчасно надавати платіжні документи; вести політику стягнення боргів по заборгованості; припиняти дію договорів з покупцями, що порушують платіжну дисципліну. Політика стягнення може включати такі процедури як: відправку листів, телефонні дзвінки, відвідування боржника представником підприємства і заходи юридичного характеру.
Однією з проблем організації обліку дебіторської заборгованості можна назвати непристосованість методів визначення резерву сумнівних боргів до обліку на вітчизняних підприємствах і, виходячи з цього, недостовірні дані при відображенні резерву сумнівних боргів в балансі. Тому вирішити цю проблему можна, затвердивши перелік документів, що підтверджують і обґрунтовують визнання заборгованості сумнівною (безнадійною). Розрахунок резерву необхідно проводити на підставі середніх статистичних даних [1].
Велике значення слід приділити вибору форм розрахунків з покупцями та замовниками. Серед усіх форм безготівкових розрахунків, передбачених Національним банком України, найнадійнішою є акредитив. Він виставляється в банку постачальника і забезпечує своєчасність розрахунків за відвантажену продукцію.
Таким чином з метою надання якісної бухгалтерської інформації про заборгованість господарчого суб'єкту, користувачам для прийняття рішень, пропонується розробити таку форму бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, для якої властиві:
а) наявність єдиного підходу до обліку заборгованості;
б) високоякісний облік довгострокової дебіторської заборгованості, зумовлений наявністю розробки єдиного підходу до реєстрації та обліку довгострокової дебіторської заборгованості в системі синтетичних рахунків; веденням аналітичного обліку за кожним видом довгострокової дебіторської заборгованості в розроблених відомостях аналітичного обліку; узагальненням та накопичуванням аналітичної інформації про довгострокову дебіторську заборгованість.
Список використаної літератури:
1. Горбачова О.М. Облік та аналіз дебіторської заборгованості: проблеми та шляхи їх вирішення // О.М. Горбачова, Л.В. Лахай / Фінанси України. – 2009. - №11.- С.152-155
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»
3. http://www.rusnauka.com/17_AND_2010/Economics/68987.doc.htm
4. http://www.rusnauka.com/12_KPSN_2010/Economics/63411.doc.htm
e-mail: ellina14@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter