АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ВПЛИВУ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ НА ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВ
21.04.2011 18:34
Автор: Войтенко Тетяна Валеріївна, студентка факультету обліку і аудиту ННІАЕ ВНАУ
[Облік, аналіз і аудит]
Діяльність будь-якого підприємства завжди потребує достатності капіталу. Ресурси, які формують капітал підприємства, виступають джерелом реалізації управлінських рішень. їх недостатність знижує ефективність управлінських рішень. Для більшості підприємств основним джерелом формування фінансової структури капіталу виступає власний капітал. Але діяльність підприємства неможлива без використання позикових ресурсів. Тому використання позикових коштів є важливим питанням для кожного підприємства і потребує виваженого підходу до визначення потреби в них, вибору джерел та обсягів залучення. Даній темі приділяється значна увага, оскільки наявність кредиторської заборгованості в балансі підприємств супроводжує їх виробничо-господарську діяльність протягом майже всього існування як господарюючого суб'єкта. Так, розглядом економічного стану підприємств займалися В.О. Ареф'єва, Д.М. Городинська, О.В. Добровольська, П.М. Макаренко, Л.О. Чіп , І.І. Туболець та інш. Питання кредиторської заборгованості розглядалось у працях: Басюка Т.П., Білик М.Д., Вітлінського В.В., Ґудзь О.Є., Ільяшенко Н.С., Черненко Л.В. та ін. Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина майна організації, як правило кошти, але і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобов'язаннях по товарному кредиті. Як правова категорія кредиторська заборгованість - особлива частина майна організації, що є предметом обов'язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користується кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї. Таким чином, кредиторська заборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належить організації на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих позичково грошей чи речей, визначених родовими ознаками; як об'єкт зобов'язальних правовідносин - це борги організації перед кредиторами, тобто вони мають право на вимагання чи стягнення від організації зазначеної частини майна. Кредиторська заборгованість, яка знаходиться в розпорядженні підприємства, є специфічним джерелом формування позикового капіталу. Вона виникає в результаті того, що певна частина грошових коштів тимчасово затримується в господарському обороті, тобто підприємство несвоєчасно виконує свої фінансові зобов'язання. Наявність кредиторської заборгованості у підприємства суттєво впливає на забезпечення оборотними коштами. Повільні розрахунки по її погашенню надають підприємствам додаткову можливість короткострокового фінансування. Підприємства в більшості випадків самостійно вирішують питання щодо обсягів, строків і форми платежів постачальникам. Що стосується розрахунків з бюджетом і банками, підприємства намагаються виконувати свої фінансові зобов'язання, оскільки це пов'язано з застосуванням штрафних санкцій за порушення як строків, так і обсягів платежів. Тому наявність кредиторської заборгованості свідчить про те, що підприємства свої фінансові труднощі перекладають перш за все на своїх постачальників. Кредиторська заборгованість є простим і дешевим джерелом фінансування діяльності підприємства. І тому в останні роки її питома вага в позикових ресурсах поступово збільшувалася в порівнянні з банківським кредитом. Це погіршувало фінансову стійкість вітчизняних підприємств. Значні суми кредиторської заборгованості сприяли збільшенню неплатежів і порушенню розрахунково-платіжної дисципліни. Ще однією проблемою є перевищення суми поточної кредиторської заборгованості над сумою наданих кредитів. Це негативно впливає на фінансовий стан підприємств, адже це свідчить про незадовільну фінансову структуру капіталу. Комерційний кредит для підприємств має переваги в порівнянні з іншими джерелами формування позикових ресурсів, а саме: взаємозв'язок з обсягом господарської діяльності і уникнення інших форм залучення коштів; відсутність застави і жорстких вимог до показників фінансового стану підприємства, скорочення фінансового циклу, більш простий механізм оформлення в порівнянні з іншими видами кредиту. В практиці розвинутих держав в якості форм забезпечення повернення кредиту застосовують уступку вимог і передачу прав власності - факторинг. В Україні також здійснюється продаж боргів, який обумовлений необхідністю зменшення обсягу платежів. Але український ринок даних операцій ще не розвинутий. Для більш широкого розповсюдження такої практики необхідно підвищувати ліквідність «факторингових» компаній, які надають ці послуги, а також необхідна більша кредитна підтримка з боку комерційних банків. Стійким джерелом фінансових ресурсів підприємства виступає внутрішня кредиторська заборгованість, яка постійно знаходиться в його розпорядженні. Це перш за все заборгованість по заробітній платі, обов'язковим відрахуванням в централізовані державні фонди, які пов'язані з фондом оплати праці. Виникнення даного виду заборгованості пояснюється тим, що між надходженням грошових коштів, які призначені для вказаних виплат, і визначеними строками їх здійснення, тобто днем виплати є відповідна кількість днів, протягом яких грошові кошти вже знаходяться в обороті підприємства, але ще не витрачаються за призначенням. Внутрішня кредиторська заборгованість як форма позичкового капіталу, яка використовується в процесі господарської діяльності, має свої особливості, тобто тісний взаємозв'язок з обсягом діяльності і більш низькою оплатою в порівнянні з комерційним кредитом. Це сприяє зниженню вартості всього позикового капіталу. З ростом обсягу виробництва і реалізації продукції зростають витрати, які входять до складу внутрішньої кредиторської заборгованості. Чим більший розмір внутрішньої кредиторської заборгованості, тим менший обсяг коштів підприємству необхідно залучати для фінансування своєї поточної господарської діяльності. Але з іншого боку, - ці кошти не можуть покривати суми додаткового фінансування при збільшенні виробництва і реалізації продукції. Всі види кредиторської заборгованості як кредитного інструменту мають обмеження у використанні. Основними обмеженнями є: короткостроковий характер використання, підвищений кредитний ризик для підприємства, яке надало кредит, і додаткова загроза банкрутства для підприємства, яке використовує комерційний кредит, при погіршенні кон'юнктури ринку реалізації своєї продукції. Таким чином, значна частина кредиторської заборгованості в поточних зобов’язаннях підприємств свідчить про їх труднощі з наявними грошовими коштами та низьку абсолютну ліквідність. Використання кредиторської заборгованості має низку позитивних та негативних сторін: з одного боку – це залучення додаткових коштів, а з іншого – це призводить до додаткових витрат, адже за кредитом сплачуються відсотки. Не зважаючи на всі негативні сторони, кредиторська заборгованість залишається вагомою складовою при формуванні капіталу підприємства.
Список використаної літератури: 1. Любова Н.В. Стан дебіторської та кредиторської заборгованості та її вплив на економічну стійкість сільськогосподарських підприємств /Н.В. Любова// Агросвіт.-2010.-№15.-С.30-33. 2. Потій В. Кредиторська заборгованість та її роль у формуванні капіталу підприємства / В. Потій, Г. Куліш// Ринок цінних паперів України.-2010.-№3-4.-С.23-26.
e-mail: krasynya_1@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter