Пухлини яєчників (ПЯ) — одна з найбільш частих патологій статевих органів, яка зустрічається у 20% жінок [1]. Питання їх патогенезу вельми актуальні в зв'язку зі зростанням частоти ПЯ за останні роки майже в 2,5 рази, особливо у жінок з ожирінням. На сьогодні поширеність ожиріння у жінок сягає 30-35%, призводячи до порушень менструальної та репродуктивної функції, і навіть малігнізації пухлин статевих органів [2,3].
Наразі існують докази, що окислювальний стрес, який визначається як дисбаланс між утворенням активних форм кисню (АФК) та можливостями антиоксидантної системи (АОС), відіграє важливу роль в патофізіології гінекологічних захворювань. Доведено, що циркулюючі еритроцити, які перенесли окислювальний стрес, піддаються ериптозу - запрограмованої загибелі клітин, характерної тільки для еритроцитів [4]. Тому вивчення особливостей ериптозу і окислювального стресу у жінок з пухлинами яєчників та ожирінням, особливо з вікових позицій, може бути використано для уточнення патогенезу захворювання та розробці сучасних підходів до їх ранньої діагностики.
Виходячи з вищевикладеного метою роботи стало уточнення клініко-патогенетичних особливостей доброякісних пухлин яєчників (ДПЯ) у жінок з ожирінням шляхом визначення змін процесів ериптозу та окислювального потенціалу з подальшим удосконаленням діагностичних підходів.
Матеріали та методи. Вивчення процесів ериптозу виконано у 43 хворих на ДПЯ, з яких 23 пацієнток з ДПЯ на тлі ожиріння (1 група), 20 хворих на ДПЯ з нормальним індексом маси тіла (ІМТ) ( 2 група ) та 10 жінок, які не мали соматичної та гінекологічної патології (контрольна група). Пацієнтки з кожної групи були також розподілені на дві підгрупи в залежності від вікового періоду життя жінки (25 - в репродуктивному віці 28 - в менопаузальному). Дослідження включало визначення процесів руйнування еритроцитів (ериптозу) та лейкоцитів за допомогою методу проточної цитометрії, яке проводилось в Науково-дослідному інституті клінічної та експериментальної медицини Харківського національного медичного університету. Процеси ериптозу циркулюючих еритроцитів вивчали за допомогою методу проточної цитометрії шляхом фарбування анексин V та 2′,7′-дихлордигідрофлуоресцеїну діацетату (H2DCFDA). З метою дослідження фосфоліпідних шарів циркулюючих еритроцитів і лейкоцитів використовувалися флуоресцентні зонди O1O (2-(2-гідрокси-феніл)-5-феніл-1,3-оксазол) і PH7 (2-(2-гідрокси-феніл)-фенантро[9,10-d]-1,3-оксазол). Лізовані зразки крові фарбували антитілами до CD45, 7-аміноактиноміцину D та H2DCFDA для аналізу окислювально-відновлюваного стану циркулюючих життєздатних лейкоцитів. Процеси ериптозу оцінювали з використанням проточної цитометрії шляхом аналізу екстерналізованого рівня фосфатидилсерину (ФС) у мембранах еритроцитів за допомогою зв'язування з міченим флуорохром анексином V та визначення внутрішньоклітинних рівнів активних форм кисню (АФК). Експозиція ФС і флуоресценція АФК-чутливого зонда були виявлені в різних зразках лічильником клітин BD FACSCanto™ II (BD Biosciences, США) зі збудженням на 488 нм і випромінюванням, з використанням довжини хвилі 525 нм. Обробка даних флуоресцентних зондів і проточних цитометричних даних проводилася за допомогою тесту Краскела-Уолліса, а потім тесту Дана для багаторазових порівнянь. Значення P < 0,05 вказувало на статистичну значимість.
Результати дослідження. У пацієнток з ДПЯ на тлі ожиріння відсоток еритроцитів з екстерналізацією ФС дорівнював 2,57% ДІ [1,99; 3,16] та був в 2,9 разів вищім в порівнянні з контрольною групою 0,88% [0,57; 1,12]. В той же час, у хворих на ДПЯ та нормальним ІМТ кількість еритроцитів з екстерналізацією ФС, яка дорівнювала 1,31% [0,92;1,75], перевищувала контрольні показники в 1,5 разів. Співставляючі результати скремблінгу у жінок з ДПЯ з ожирінням та хворих на ДПЯ з нормальною масою тіла визначено їх підвищення майже в 2 рази, що вказує на вплив ожиріння на стан мембрани еритроцита, зокрема його ліпідного прошарку.
В репродуктивному віці вказаний показник був вищим більше ніж у 3 рази в порівнянні з пацієнтками менопаузального віку в усіх клінічних групах, сягаючи максимальних значень у хворих на ДПЯ та ожиріння.
Аналізуючи результати дослідження середньої інтенсивності флюоресценції (СІФ) анексину V, виявлено підвищення його значень у хворих на ДПЯ на тлі ожиріння до 374 [248; 495] у.о. в 2,4 рази порівняно з контрольною групою - 156 [114; 187], з показаннями пацієнток з ДПЯ та нормальним ІМТ — в 1,9 рази ( 295 [237; 341]). В свою чергу показання СІФ у хворих на ДПЯ та нормальною масою тіла перевищували контрольні показники в 1,3 рази. У пацієнток репродуктивного віку зберігалася тенденція підвищення СІФ анексину в порівнянні з пацієнтками менопаузального віку.
Також проводилось забарвлення анексином V для визначення ступеня транслокації ФС на зовнішній листок клітинної мембрани еритроцитів, що відображає особливості процесу ериптозу.
Отже, фарбування анексином V вказує на помірну активацію ериптозу у хворих на ДПЯ, що може бути обумовлено недостатніми процесами апоптозу у хворих на ПЯ, відсутністю ознак анемії, підвищенням кровопостачання пухлини. Більш виразний процес ериптозу жінок з ожирінням може бути обумовлений активацією ендотеліальних факторів росту та запальних цитокінів, що потребує подальших досліджень.
Окислювально-відновний статус (ОВС) клітин крові оцінювався шляхом фарбування H2DCFDA, що дозволяє виявити рівень активних форм кисню (АФК) в клітинах. У пацієнток з ДПЯ та ожирінням відбувалися зміни у вмісті АФК, на що вказує збільшення середньої інтенсивності флюоресценції (СІФ) дихлорфлуоресцеїну (ДХФ) в 2,7 разів в порівнянні з контролем. У хворих на ДПЯ та нормальну масу тіла також відмічалися зміни СІФ, які характеризують АФК, але в меншому масштабі. В залежності від віку більш виразні зміни ОВС спостерігалися в менопауазальному віці, особливо у пацієнток з ДПЯ на тлі ожиріння.
Середня інтенсивність флуоресценції ДХФ у життєздатних лейкоцитах у хворих на ДПЯ вірогідно підвищувалася з віком, особливо в жінок з ожирінням, показники яких перевищували контрольні в 1,5 разів.
Забарвлення H2DCFDA дозволило оцінити генерацію АФК у життєздатних лейкоцитах пацієнток з ДПЯ та ожирінням, проаналізувати репрезентативні гістограми флуоресценції дихлорфлуоресцеїну (DCF) у лейкоцитах хворих на ДПЯ та контрольній групі, що дозволяє провести порівняння генерації АФК у життєздатних лейкоцитах. Отже у хворих на ДПЯ на тлі ожиріння спостерігаються порушення окислювально-відновного гомеостазу як в еритроцитах, так і в лейкоцитах.
Отже при дослідженні еритроцитів від хворих на ДПЯ на тлі ожиріння визначено підвищення коефіцієнта інтенсивності флуоресценції 2-(2-гідрокси-феніл)-5-феніл-1,3-оксазол в еритроцитах (IT*/IN*) до 1,41 ( 1,35;1,47), який вказує на зменшення гідратації клітинних еритроцитарних мембран. Також про зниження гідратації ділянки розташування зонда O1O є довгохвильовий зсув (5 нм) флуоресцентного максимуму фототаутомера (T*). Крім того, спектри зонда PH7 в мембранах еритроцитів, отримані від пацієнток з ДПЯ, ДПЯ на тлі ожиріння не відрізнялися порівняно з контрольною групою. зміни коефіцієнта інтенсивності флуоресценції 2-(2-гідрокси-феніл)-фенантро[9,10-d]-1,3-оксазол в еритроцитах, (I T*/IN*) склали 1,69 (1,56; 1,79) вірогідно не відрізнялися , що може вказувати на стабільність гідратації мембран і, відповідно, в ліпідній ділянці мембрани згідно розташування зонда PH7.
У мембранах лейкоцитів пацієнток з ДПЯ та ожирінням в порівнянні з контрольною групою та хворими на ДПЯ та нормальною вагою виявлені наступні зміни у спектрах флуоресценції обох зондів. У співвідношенні IT*/IN* були знайдені часткові зміни гідратації ліпідної мембрани лейкоцитів, що може бути обумовлено запальною реакцією жирової тканини.
Таким чином, в результаті фарбування анексином V була визначена активація ериптозу у пацієнток з ДПЯ, особливо на тлі ожиріння. Звертає на себе увагу той факт, що в еритроцитах хворих на ДПЯ та ожиріння розвивається окисидативний стрес, який підтверджується збільшенням рівня АФК та супроводжується збільшенням ліпідів в мембранах еритроцитів та зменшенням їх гідратації, що може вказувати на посилення перекисного окислення ліпідів. Звертають на себе увагу зміни в ОВС лейкоцитів, фосфоліпідних бішарів їх клітинних мембран у пацієнток з ДПЯ, особливо на тлі ожиріння, переважно в менопаузальному віковому періоді.
Висновок. Отже, наявність доброякісних пухлин яєчників у жінок з ожирінням впливають на процеси ериптозу шляхом його активації, розвитком оксидативного стресу, змінами фізико-хімічних властивостей фосфоліпідного бішару клітинних мембран як в еритроцитах, так і лейкоцитах, що може вказувати на їх патогенетичне значення та залежність від вікового періоду.
Список літератури:
1. Вітюк А. Д., Гринчук О. Б. Доброякісні неуточнені пухлини яєчників: патоморфологія, біомаркери та вплив на оваріальний резерв. Український медичний часопис. 2025. Вип. 4, № 170. DOI: 10.32471/umj.1680-3051.266345
2. Chen Z., Liu Z., Yang H., Liu C., Kong F. Metabolic syndrome and risk of ovarian cancer: a systematic review and meta-analysis. Frontiers in Endocrinology. 2023. Vol. 14. DOI: 10.3389/fendo.2023.1219827
3. Collatuzzo G., Etienne M., Factor S. H., Dal Maso L., Polesel J., Crispo A. et al. Effect modification of body mass index on the association between ovarian cysts and endometrial cancer. Cancer Epidemiology. 2022. Vol. 78. P. 1021–1029. DOI: 10.1016/j.canep.2022.102129
4. Tkachenko A., Kot Y., Prokopyuk V., Onishchenko A., Bondareva A., Kapustnik V. et al. Food additive E407a stimulates eryptosis in a dose-dependent manner. Wien. Med. Wochenschr. 2021. DOI: 10.1007/s10354-021-00874-2
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter