Через високу поширеність карієсу та його ускладнень, а також дентальних травм у дітей, потреба в ендодонтичному лікуванні зубів з незавершеним формуванням коренів залишається доволі високою [1,2]. Науковий і технологічний прогрес значно розширив клінічні можливості лікарів у лікуванні таких зубів. Однак, відсоток успіху ендодонтичного лікування у зубах з несформованими верхівками все ще залишається нижчим, ніж у зубах з завершеним формуванням кореня, оскільки на нього впливає значно більша кількість факторів, таких, як анатомічні та фізіологічні особливості таких коренів, їх здатність до продовження розвитку, складність діагностики та проведення лікування [3,4].
Нерідко такі зуби втрачають свою функціональну цінність або видаляються через ускладнення чи неефективність ендодонтичного лікування. Втрата зубів у ранньому віці призводить до зубо-щелепних деформацій та утруднює протезування цієї ділянки в майбутньому через втрату об’єму кістки альвеолярного гребня [5]. Тому залишається актуальним подальше вивчення проблем ендодонтичного лікування зубів з незавершеним формуванням кореня і перспектив їх подолання.
На сьогоднішній день, існує багато методик лікування зубів з несформованими верхівками, більшість з яких спрямовані на максимальне збереження і продовження росту структур кореня. Серед них - вітальна терапія пульпи та регенеративні ендодонтичні методики. У випадках неможливості застосувати такі методики проводять апексифікацію [6,7].
Регенеративні методики залишаються надзвичайно перспективними, оскільки дозволяють досягнути продовження формування кореня та навколишніх структур [8]. Та все ж результати таких методів лікування залишаються досить непередбачуваними та вимагають подальшого спостереження за пацієнтом [9]. Проводять дослідження щодо перспективи застосування стовбурових клітин, сигнальних молекул, каркасів, що імітують матрикс пульпи на основі кров’яних згустків, плазми та фібрину збагачених тромбоцитами (PRP, PRF), ендодонтичних гідрогелів [10]. Це може підвищити ефективність регенеративних методів лікування. Однак на сьогодні, такі методики залишаються на етапі досліджень і не рекомендовані в клінічній рутинній практиці [7].
Успіх будь-якої клінічної методики ендодонтичного лікування зубів значною мірою залежить від постановки правильного діагнозу та визначення стану пульпи і періапікальних тканин. Більшість клінічних тестів (термічні, електричні) для визначення стану пульпи у зубах незавершеним формуванням кореня є некоректними через анатомічні особливості нервово-судинного пучка [11].
Існують інші методики визначення життєздатності пульпи за допомогою оцінки її кровопостачання: лазерна доплерівська флоуметрія, пульсоксиметрія та інші. Наукові дослідження демонструють високу точність таких методів, проте використання їх в практичній стоматології на сьогодні не є можливим [12].
Також досліджують нові методи виявлення мікроорганізмів у кореневому каналі та біомаркерів запалення з пульпи чи періодонту за допомогою біологічно активних речовин (цитокінів, інтерлейкінів). Однак ці методики мають дуже обмежене клінічне застосування [13,14].
Обробка та дезінфекція каналів коренів з незавершеним формуванням також залишається складним завданням. Для досягнення успіху ендодонтичного лікування визначальним є якісна антисептична обробка кореневих каналів [15]. Це важливо з огляду на те, що механічна обробка кореневого каналу має бути максимально щадною з метою збереження товщини твердих тканин кореня [16]. Водночас іригаційні розчини як правило повинні мати низькі концентрації для мінімізації цитотоксичної дії на клітини та інші біологічно активні речовини, що відповідають за подальшу регенерацію на загоєння [17,18]. Це, в свою чергу, ускладнює деконтамінацію та дезінфекцію кореневого каналу і може впливати на результат лікування [15].
Однією з основних проблем ендодонтичного лікування зубів з несформованими верхівками є знижена механічна міцність зуба через неправильне коронково-кореневе співвідношення та тонкі стінки коренів [16,20]. Навіть під час проведення регенеративного ендодонтичного лікування збільшення товщини кореня зазвичай обмежується апікальною та середньою його третинами [21,22]. Верхня (пришийкова) зона кореня майже не потовщується, окрім того залишається ослабленою через встановлення цементної пробки на рівні цементно-емалевого з’єднання. Такі зуба схильні до переломів навіть в наслідок звичайних функціональних навантажень, особливо у пришийковій ділянці, де концентруються всі напруження [23]. Це може нівелювати клінічний успіх лікування у довгостроковій перспективі.
Тому важливим питанням залишається постендодонтичне відновлення та продовження функціонування зубів з несформованими верхівками [24]. Найкращим методом відновлення цервікальної третини кореневого каналу вважається глибоко закріплена адгезивна реставрація на основі скловолоконних штифтів[22]. Водночас при застосуванні регенеративних методик складно розмістити адгезивну реставрацію глибоко, хоча навіть поверхневе перекриття такою реставрацією все ж збільшує стійкість до переломів [25,26].
Висновки
Ендодонтичне лікування зубів з незавершеним формуванням коренів залишається складним завданням ендодонтії через низку клінічних, анатомічних та біомеханічних факторів. Сучасні методи лікування значно розширили можливості лікарів, однак ще не подолали всі проблеми, що дозволили б зробити таке лікування більш успішним і прогнозованим. Тому при обранні оптимального методу лікування зубів з незавершеним формуванням кореня необхідно враховувати максимальну кількість чинників, що можуть вплинути на його ефективність, а також надавати перевагу найбільш прогнозованим методам лікування.
ПОСИЛАННЯ / REFERENCES
1. World Health Organization. Global Oral Health Status Report: Towards Universal Health Coverage for Oral Health by 2030. World Health Organization. 2022. https://apps.who.int/iris/handle/10665/364538
2. Levin, L., Day, P. F., Hicks, L., O'Connell, A., Fouad, A. F., Bourguignon, C., & Abbott, P. V. International Association of Dental Traumatology guidelines for the management of traumatic dental injuries: General introduction. Dental Traumatology, 2020. 36(4), 309–313. https://doi.org/10.1111/edt.12574
3. Harlamb, S. Management of incompletely developed teeth requiring root canal treatment. Australian Dental Journal, 2016. 61(Suppl 1), 95–106. https://doi.org/10.1111/adj.12401
4. Duggal M, Tong HJ, Al-Ansary M, Twati W, Day PF, Nazzal H. Interventions for the endodontic management of non-vital traumatized immature permanent anterior teeth in children and adolescents: a systematic review of the evidence and guidelines of the european academy of paediatric dentistry. . European Archives of Paediatric Dentistry, 2017. 18:139-151.
5. Wikström, A. & Brundin, Malin & Lopes, M. & Sayed, M. & Tsilingaridis, Georgios. What is the best long-term treatment modality for immature permanent teeth with pulp necrosis and apical periodontitis?. European Archives of Paediatric Dentistry. 2021. 22. 10.1007/s40368-020-00575-1.
6. Chauhan, S., Chauhan, R., Bhasin, P., & Sharaf, B. G. Present status and future directions: Apexification. World Journal of Methodology. 2025. 15(1), 96923. https://doi.org/10.5662/wjm.v15.i1.96923
7. American Association of Endodontics. AAE clinical considerations for a regenerative procedure. 2018.
8. Kim, S. G., Malek, M., Sigurdsson, A., Lin, L. M., & Kahler, B. Regenerative endodontics: A comprehensive review. International Endodontic Journal, 2018. 51(12), 1367–1388.
9. Alghamdi, F. T., & Alqurashi, A. E. Regenerative endodontic therapy in the management of immature necrotic permanent dentition: A systematic review. The Scientific World Journal, 2020. 7954357, 14 pages. https://doi.org/10.1155/2020/7954357
10. Shah, D., Lynd, T., Ho, D., Chen, J., Vines, J., Jung, H. D., Kim, J. H., Zhang, P., Wu, H., Jun, H. W., & Cheon, K. Pulp-dentin tissue healing response: A discussion of current biomedical approaches. Journal of Clinical Medicine, 2020. 9(2), 434. https://doi.org/10.3390/jcm9020434
11. Sharma, A., Madan, M., Shahi, P., Sood, P., & Shahi, N. Comparative study of pulp vitality in primary and young permanent molars in human children with pulse oximeter and electric pulp tester. International Journal of Clinical Pediatric Dentistry, 2015. 8(2), 94–98.
12. Setzer, F. C., Kataoka, S. H., Natrielli, F., Gondim-Junior, E., & Caldeira, C. L. Clinical diagnosis of pulp inflammation based on pulp oxygenation rates measured by pulse oximetry. Journal of Endodontics, 2012. 38(7), 880–883. https://doi.org/10.1016/j.joen.2012.03.027
13. Karrar, R. N., Cushley, S., Duncan, H. F., et al. Molecular biomarkers for objective assessment of symptomatic pulpitis: A systematic review and meta-analysis. Journal of Endodontics, 2023. 49(10), 1160–1177.
14. Fouad, A. F. Molecular characterization of irreversible pulpitis: A protocol proposal and preliminary data. Frontiers in Dental Medicine, 2022. 3, 1–11.
15. Fouad, A. F. Microbial factors and antimicrobial strategies in dental pulp regeneration. Journal of Endodontics, 2017.43(9, Suppl.), 46–50.
16. Hristov, K., Gateva, N., Stanimirov, P., Ishkitiev, N., & Doitchinova, L. Comparative analysis of root dentin loss when using modern mechanical cleaning instruments in immature permanent teeth. Folia Medica, 2020. 62(2), 352–357. https://doi.org/10.3897/folmed.62.e39515
17. Martin, D. E., De Almeida, J. F. A., Henry, M. A., et al. Concentration-dependent effect of sodium hypochlorite on stem cells of apical papilla survival and differentiation. Journal of Endodontics, 2014. 40(1), 51–55.
18. Galler, K. M., Buchalla, W., Hiller, K.-D., et al. Influence of root canal disinfectants on growth factor release from dentin. Journal of Endodontics, 2015. 41(3), 363–368.
19. Andreasen, J. O., Farik, B., & Munksgaard, E. C. Long-term calcium hydroxide as a root canal dressing may increase risk of root fracture. Dental Traumatology, 2002. 18(3), 134–137. https://doi.org/10.1034/j.1600-9657.2002.00097.x
20. Cvek, M. Prognosis of luxated non-vital maxillary incisors treated with calcium hydroxide and filled with gutta-percha. A retrospective clinical study. Endodontics & Dental Traumatology, 1992. 8(2), 45–55. https://doi.org/10.1111/j.1600-9657.1992.tb00228.x
21. Kahler, B., Mistry, S., Moule, A., et al. Revascularization outcomes: A prospective analysis of 16 consecutive cases. Journal of Endodontics, 2014. 40(3), 333–338.
22. Ree, M. H., & Schwartz, R. S. Long-term success of nonvital, immature permanent incisors treated with a mineral trioxide aggregate plug and adhesive restorations: A case series from a private endodontic practice. Journal of Endodontics, 2017. 43(8), 1370–1377. https://doi.org/10.1016/j.joen.2017.02.017
23. Demirel, T., Bezgin, T., & Sarı, Ş. Effects of root maturation and thickness variation in coronal mineral trioxide aggregate plugs under traumatic load on stress distribution in regenerative endodontic procedures: A 3-dimensional finite element analysis study. Journal of Endodontics, 2021. 47(3), 492–499.
24. da Costa Vieira, L. C. G., Neves, G. S. T., Amaral, G., et al. Does the use of fiber posts increase the fracture resistance of simulated immature teeth? A systematic review. Odontology, 2022. 110(3), 619–633. https://doi.org/10.1007/s10266-022-00707-7
25. Balkaya, H., Topcuoglu, H. S., Demirbuga, S., Kafdag, O., & Topcuoglu, G. Effect of different coronal restorations on the fracture resistance of teeth with simulated regenerative endodontic treatment: An in vitro study. Australian Endodontic Journal, 2022. 48(2), 331–337. https://doi.org/10.1111/aej.12573
________________________
Науковий керівник: Біденко Н.В., доктор медичних наук, професор кафедри дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter