Пульпіт тимчасових і постійних зубів у дітей є розповсюдженим ускладненням карієсу, що зумовлено як особливостями морфологічної будови зубів, так і клінічними особливостями перебігу карієсу в дитячому віці. Значна частка робочого часу лікаря-стоматолога дитячого припадає саме на лікування ускладнень карієсу, зокрема різних форм пульпіту. На відміну від дорослої практики, лікування пульпіту в дітей спрямоване не тільки на ліквідацію запалення в пульпі та профілактику розвитку запалення апікального періодонта, щелепних кісток і м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки. Вкрай важливим є забезпечення умов для подальшого розвитку коренів несформованих зубів або для фізіологічної резорбції коренів тимчасових зубів [ 1 ].
Сучасні підходи до лікування пульпіту у дітей, що засновані на засадах доказової медицини, передбачають щадне ставлення до пульпи задля збереження її вітальності та функціональної спроможності, що має визначальне значення для формування коренів зубів та резорбції коренів тимчасових зубів. Тому під час вибору методу лікування пульпіту враховують насамперед період розвитку тимчасового або постійного зуба, стан пульпи, форму запального процесу в пульпі, локалізацію і глибину каріозної порожнини, інтенсивність карієсу зубів та стан соматичного здоров'я дитини.
Згідно рекомендацій, викладених у Клінічній настанові, заснованій на доказах, та Стандарті надання медичної допомоги «Терапія пульпи тимчасових зубів», затверджених МОЗ України, для лікування пульпіту тимчасових зубів у дітей використовують: непряме / пряме покриття пульпи (методи лікування, спрямовані на збереження вітальності та функціональної активності всієї пульпи); вітальну пульпотомію (метод, що передбачає видалення в умовах знеболення коронкової пульпи і збереження вітальності та функціональної активності кореневої пульпи); вітальну пульпектомію (метод повного видалення пульпи в умовах знеболення з подальшим пломбуванням кореневих каналів).
Вітальну терапію пульпи обирають при травматичних пошкодженнях пульпи та оборотному пульпіті, а повне видалення пульпи - у разі необоротних форм пульпіту або некрозу пульпи тимчасових зубів [2, 3].
У постійних несформованих зубах першочерговим завданням при лікуванні пульпіту є забезпечення умов для апексогенезу – продовження формування коренів постійних зубів. Цей гістологічний термін означає продовження фізіологічного розвитку кореня та формування його верхівки, яке здійснюється у взаємодії кореневої пульпи і зони росту – так званого «пульпарно-періодонтального комплексу». Пульпа є основним джерелом формування дентину кореня, тому її втрата веде до порушення росту кореня в довжину, унаслідок чого відбувається зміна співвідношення довжини коронки і кореня, що знижує функціональну повноцінність зуба і його стійкість до жувального навантаження [1]. Досягти апексогенезу у вітальних несформованих постійних зубах можливо тільки шляхом застосування методів вітальної терапії пульпи, зокрема вітальної пульпотомії. При цьому запалену частину пульпи видаляють, а на здорову частину пульпи наносять лікарський засіб (на основі гідроксиду кальцію або мінерал-триоксидагрегату). Кінцеві результати передбачають закінчення формування кореня, утворення дентинного містка, що ізолює пульпу, та продовження фізіологічного розвитку кореня зуба. Пульпа постійних зубів у дітей має високий біологічний потенціал, добре виражені регенеративні та репаративні властивості. Це дає змогу розраховувати на ефективність вітальних методів лікування пульпіту, що передбачають повне або часткове збереження пульпи.
Відповідно до рекомендацій, викладених у Клінічній настанові, заснованій на доказах, та Стандарті надання медичної допомоги «Терапія пульпи постійних несформованих зубів», що затверджені МОЗ України, для лікування пульпіту в постійних несформованих/сформованих зубах із нормальною пульпою або оборотним пульпітом застосовують вітальну терапію пульпи, методами якої є: захисний лайнер; непряме покриття пульпи; пряме покриття пульпи; часткова пульпотомія при каріозному оголенні пульпи; часткова пульпотомія при травматичному оголенні пульпи (пульпотомія за Цвеком); повна пульпотомія. У сформованих постійних зубах із необоротними формами пульпіту або некрозом пульпи терапія пульпи передбачає: пульпектомію (або традиційне ендодонтичне лікування кореневих каналів); апексифікацію (закриття верхівки кореня); регенеративну ендодонтію (реваскуляризацію/ревіталізацію пульпи) [2, 4].
Отже, сучасні підходи до лікування пульпіту тимчасових і постійних зубів у дітей, що засновані на засадах доказової медицини, передбачають обгрунтоване застосування методів вітальної терапії з метою максимального збереження життєздатності і функціональної активності пульпи.
Список літератури
1. Терапевтична стоматологія дитячого віку: Підручник. Т.1. 2-е видання / За ред. проф. Л.О.Хоменко. Київ: Книга плюс, 2014. – 432 с.
2. Терапія пульпи тимчасових та незрілих постійних зубів. Клінічна настанова, заснована на доказах: Наказ МОЗ України від 05.03.2025 за № 392-1. Реєстровий номер ГС – 2025-392-1 від 05.03.2025.
3. Терапія пульпи тимчасових зубів: Стандарт медичної допомоги : Наказ МОЗ України від 05.03.2025 за № 392-1. Реєстровий номер ГС – 2025-392-1 від 05.03.2025.
4. Терапія пульпи постійних несформованих зубів: Стандарт медичної допомоги: Наказ МОЗ України від 05.03.2025 за № 392-2. Реєстровий номер ГС – 2025-392-2 від 05.03.2025.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter