:: ECONOMY :: ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ ДЕРЖАВИ :: ECONOMY :: ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ ДЕРЖАВИ
:: ECONOMY :: ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ ДЕРЖАВИ
 
   
       

Світ економічної науки. Випуск 25

Термін подання матеріалів

29 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 52



  Головна
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Акція! 100 грн на мобільний
Календар конференцій
Наші збірники
  Наукові конференції
 
 Лінки
 Форум

 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше

 Наша кнопка
www.economy-confer.com.ua - Економічні наукові інтернет-конференції

 Лічильники
Українська рейтингова система

ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ ДЕРЖАВИ

 
19.05.2010 12:54
Автор: Яворська Діана Михайлівна, студентка спеціальності «Облік і аудит» Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ, Кайтан Уляна Михайлівна студентка спеціальності «Облік і аудит» Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ
[Міжнародна економіка та бізнес. Міжнародні відносини. Зовнішньоекономічна діяльність]
В епоху глобалізації міжнародної економіки, яке носить інформаційно-технотронний характер, важливе місце в наукових дослідження відводиться питанню конкурентоспроможності держави на світовому ринку та факторів її забезпечення. З-поміж основних – людський капітал. Адже загальновідомо: ефективність розвитку економіки сучасних держав великою мірою залежить від того, «скільки засобів вона вкладає в своїх людей». Без цього неможливо забезпечити її поступальний розвиток.
Таким чином актуальність проблеми дослідження обумовила вибір теми даної наукової роботи, метою якої є теоретичне обґрунтування суті та значення людського капіталу в розвитку конкурентоспроможності держави.
Дослідженням сутності теорії людського капіталу займалися такі класики економічної думки, як: В.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс. також дане поняття висвітлюється в роботах таких вчених, як: Ж.Б.Сея, С.Синіора, Т.Маклеода та інших. До помітних досліджень людського капіталу в Україні варто віднести роботи А.О.Грішнової, В.А.Денюсюка, П.П.Цибулева, А.А.Чухна та інших.
В.Петті ще в XVII ст. зробив спробу оцінити грошову вартість продуктивних властивостей людської особистості. По його методу “цінність основної маси людей, як і землі, дорівнює двадцятикратному річному доходу, який вони приносять”. Цінність всього населення Англії того часу він оцінив приблизно в 520 млн. ф. стерлінгів, а вартість кожного жителя - в середньому 80 ф. стерлінгів. Він відзначав, що багатство суспільства залежить від характеру занять людей і їх здібності до праці. Так, дорослого В.Петті оцінював вдвічі дорожче, ніж дитину, а “моряк насправді дорівнює трьом селянам” [4, c.25 ].
Розвиваючи в подальшому людський капітал як цілісну концепцію, Т.Шульц і Г. Беккер, основну увагу звертали на інвестиції в людський капітал і оцінку їх ефективності. Л. Туроу, людський капітал трактував як «здатність людей виробляти предмети і послуги» [4, с.36-38].
В умовах сьогодення, як зазначає Голікова Н.В., людський капітал (термін введений в науковий обіг з 1962 р.) – це вартість запасу здібностей, досвіду і знань, залученого до системи господарювання і капіталізованого на основі відносин найму, здатного приносити додану вартість (прибуток) [3, с.18].
Для розуміння людського капіталу як стійкого економічного явища, як постійно відтворювального капіталу, втіленого у людях, останні доцільно розглядати на таких рівнях: особистісному, мікроекономічному, макроекономічному [1].
Людський капітал включає з боку інвестицій власні інвестиції робітника, інвестиції держави, громадських фондів і організацій тощо у підвищення продуктивності праці робітника, а з боку результатів – прибуток у вигляді приробітку (додаткову зарплату), а також відповідний приріст прибутку фірми (роботодавця) від підвищення продуктивності праці (професіоналізму) робітника; плюс з боку інвестицій – інвестиції фірми (роботодавця) у підвищення продуктивності праці робітника, а з боку результатів – прибуток фірми (роботодавця) і прибуток робітника у вигляді приросту зарплати. Ці ж якості властиві не тільки виробничому капіталу, але і інституційному, культурному капіталу, капіталу здоров‘я тощо [4, с.78].
І якщо економічний капітал знаходиться на народних банківських рахунках, то людський капітал – у "головах людей", а "соціальний капітал" властивий структурі їхніх відносин [6, с.290].
Водночас людський капітал разом з потенційними здібностями до простої праці, що сформовані за рахунок поточного споживання сім'ї, і здібностями, обдарованістю і знаннями вільного підприємця-інтелектуала – приватного товаровиробника (або колективних власників, наприклад народного підприємства або венчурного кооперативу), що сформовані за рахунок його (їх) власних інвестицій та інвестицій держави, громадських організацій та фондів тощо, складають людський потенціал, необхідними умовами існування якого є наявність відносин найму і прибутковості праці [5].
Людський капітал здатний підвищувати ефективність діяльності як у ринковому, так і позаринковому секторах і дохід від нього може приймати як грошову, так не грошову форму. Через це споживчі аспекти вкладень в людину виявляються не менш важливими, ніж виробничі. Робоча сила відповідно до людського капіталу розглядається як засіб виробництва, що потребує капіталовкладень з метою підвищення виробництва [6, с.289].
Отже, досліджуючи роботи видатних вчених, людський капітал – одна з умов ефективного розвитку економіки держави та підвищення її рівня конкурентоспроможності на світовому ринку. Однак на даний час національний людський ресурс та людський капітал є непідготовленим до конкуренції на загальному міжнародному ринку праці. Реалізація в державі Національної стратегії розвитку людського ресурсу повинна підвищити не лише трудові можливості сукупного працівника національної економіки, ефективність його трудової віддачі та здатність освоювати інновації, культуру й якість праці, але й продуктивність економіки загалом та сприяти укріпленню позицій будь-якої малорозвиненої держави у глобальній моделі міжнародного поділу праці.

Список використаної літератури:
1. Ажажа М.А. Державне регулювання інвестицій в людський капітал як фактор інтелектуального розвитку суспільства / Ажажа М.А. – Харків, 2008.
2. Бутнік-Сіверський О. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект / О. Бутнік-Сіверський // Інтелектуальний капітал. - 2002. - №1.
3. Голікова Н. В. Людський капітал як фактор зростання та розвитку економік / Голікова Н. В. дис. канд. екон. Наук. - К., 2004. - 35 с.
4. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / Грішнова О.А. – К.: Знання, КОО, 2001. – 254с.
5. Гурова Ю.С. Розвиток людського ресурсу і міжнародна конкурентоспроможність країн / Гурова Ю. С. – Київ, 2007. – 40 с.
6. Сівесрька Л.Б.Людський каптіал як потенційний фактор економічного розвитку держави//Наковий вісик Львівського університету / Сівесрька Л.Б. – Випуск 162. – С.289 – 294.

e-mail: naukv_chtei@ukr.net
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter


 Інші наукові праці даної секції
«УТЕЧКА МОЗГОВ» КАК ПРИОРИТЕТНАЯ ПРОБЛЕМА ГОСУДАРСТВА
24.04.2010 10:12
КОРПОРАТИВНИЙ КОНТРОЛЬ В МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЯХ
19.05.2010 11:14
РОЛЬ БРЕНДИНГУ ПРИ ФОРМУВАННІ МІЖНАРОДНОЇ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА
17.05.2010 14:23
КОНЦЕПЦІЯ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИХ ВІДНОСИН: ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ
14.05.2010 20:08
ОПТИМІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧО-ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
12.05.2010 10:19




© 2010-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.economy-confer.com.ua обов’язкове!
Час: 0.218 сек. / Mysql: 706 (0.187 сек.)