В Україні в сучасних умовах відбуваються докорінні реформи, головною метою яких є забезпечення стійкого функціонування суб’єктів господарювання та підвищення рівня життя населення. Це передусім пов’язано з відновленням ефективності процесів виробництва та обігу ка піталу як основних фаз відтворення, що були порушені протягом тривалого періоду. Саме капітал посідає одне з головних місць в системі соціальноекономічних та політичних відносин суспільства. Через недосконале управління ка піталом як на макро так і на мікрорівні, що зумовлено низкою об’єктивних та суб’єктивних причин, економіка України досить повільно долає кризовий стан. Прискорити процес виходу з кризи можна за допомогою управління, що відповідає сучасним умовам, спирається на до сягнення науки та враховує практику. Саме тому проблема управління капіталом набуває особливої актуальності на сучасному етапі розвитку економіки України. Особливої уваги заслуговують питання управління капіталом підприємства як основного осередку економічної системи, в процесі функціонування якого здійснюється процес кругообігу капіталу: його залучення, розміщення та використання. Динамізм, невизначеність, складність економічного середовища та процесів, що в ньому відбуваються, вимагають перегляду не лише сутності та змісту капіталу як економічної категорії, а й концептуальних засад управління ним.
Протягом століть багато науковців присвятили свою увагу дослідженню сутності категорії «капітал» та особливостей системи управлін ня ним. В умовах економічної нестабільності, підвищеного ризику, високої ціни кредитних банківських ресурсів стає скрутним економічне зростання, стійкий розвиток і ефективна господарська діяльність вітчизняних підприємств. Постає проблема вдосконалення вже існуючих або пошуку нових механізмів фінансового за безпечення суб’єктів господарювання, оптимізація структури джерел фінансування з метою їх найбільш ефективного використання й відповідного підвищення ефективності діяль ності підприємства в цілому. Управління капіталом є невід’ємною складовою системи фінан сового управління, що має забезпечити одержання позитивного фінансового результату господарської діяльності, досягнення її стратегічних і тактичних цілей. Теоретичні й практичні аспекти управління капіталом розглядаються в роботах вітчизняних та зарубіжних авторів: І.О. Бланка, М.І. Баканова, В.В. Ковальова, О. Стоянової, Дж. Ван Хорна, Дж. К. Шим, Дж. Г. Сігел й ін. Однак недостатньо обґрунто ваний комплексний підхід до вивчення функції управління капіталом вимагає подальшого дослідження й практичних розробок.
На всіх етапах розвитку людства в основу відносин між ними покладена власність. Вона є визначальною як для окремих людей, колективів працівників, так і для підприємців. На рівні підприємства власність виступає як капітал, який є необхідним атрибутом діяльності – від моменту створення підприємства до його ліквідації або реорганізації. Капітал – одна з фундаментальних еконо мічних категорій, сутність якої наукова думка з’ясовує протягом багатьох століть. Термін «капітал» походить від латинського «сарitalis», що означає «основний, головний». У найперших роботах економістів капітал розглядався як основне багатство, основне майно. За мірою роз витку економічної думки це первісне абстрактне та узагальнене поняття капіталу наповнювалось конкретним змістом, що відповідав панівній парадигмі економічного аналізу розвитку суспільства.
Так, Аристотель (384–322 до н.е.) – давньогрецький мислитель уперше дав спробу аналізу капіталу. Перше глибоке дослідження кате горії «капітал» належить фізіократам і його за сновнику – Ф. Кене (1694–1774). Саме вони запропонували поділ капіталу на основний і оборотний. Подальший розвиток і уточнення цієї категорії відбувалося в роботах класиків політичної економії А. Сміта (1723–1790), Д. Рікардо (1772–1823), Дж.С. Мілля (1806–1873). Так, А. Сміт під капіталом розумів частину запасів продуктів, матеріалів і знарядь, від яких очікуєть ся отримання доходів. Найбільш ґрунтовно розглядав питання ка піталу та проблеми управління ним К. Маркс (1818–1883).
У подальших дослідженнях поширилося декілька ідей стосовно сутності капіталу як багатства, фінансових ресурсів, грошей тощо. На нашу думку, значно розширила уявлення про сутність капіталу робота Г. Беккера (1930) «Людський капітал», згідно з якою ця категорія виражається запасом знань, навиків, мотивацій, що є у кожного працівника. Іншими словами, навики людини, освіта, знання перетворюються на ще один чинник виробництва і, відповідно, формування капіталу.
Наступну «модернізацію» категорії «капітал» здійснив французький соціолог П. Бурдьє (1930–2002), який піддав критиці прагнення К. Маркса звести сферу людського життя тільки до економічного простору і описати суспільство як опозицію класів власників і невласників засобів виробництва (економічного капіталу). На думку П. Бурдьє, людина живе одночасно в декількох соціальних просторах – культурному, науковому, економічному, політичному.
З вищевказаного можна зробити висновок, що капітал є економічною категорією, яка відома давно, але отримала новий зміст в умовах ринкових відносин. Як головна економічна база створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу і характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів. Ефективність діяльності підприємства значною мірою залежить від рівня розвитку системи управління капіталом, який є необхідним атрибутом бізнесдіяльності – від моменту створення до ліквідації або реорганізації суб’єкта господарювання.
І. А. Бланк пише, що управління капіталом – це система принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних з оптимальним його формуванням з різноманітних джерел, а також забезпеченням ефективного його використання у різних видах господарської діяльності підприємства. Слід зазначити, що управління капіталом гостро постає у сучасних умовах, коли розпочалась безперервна технологічна революція. За даними МВФ кількість країн, що обмінюються технологіями з 1960 року збільшилося з 22 до 84, розширився обсяг щорічних ліцензійних операцій, що свідчить про зростаючу економічну роль цього виду товарів для всіх учасників обміну технологіями. Сьогодні приріст валового продукту в найбільш розвинених країнах світу на 75–80 % визначається інноваційно-технологічними досягненнями, а в Україні – 0,1 %.
Але, як зазначають окремі фахівці-економісти, через недосконале управління капіталом як на макро-, так і на мікрорівні, що зумовлено низкою об'єктивних та суб’єктивних причин, економіка України доволі повільно використовує сучасні технології та долає кризовий стан. Одним із напрямків прискорення процесу виходу з кризи є управління капіталом, що відповідає сучасним умовам, спирається на досягнення науки та враховує практику. Управління капіталом має базуватися на ідеї інтегрованого підходу, якому властива систем на цілісність, що поєднує різнорідні складники процесу формування капіталу. Основні напрями управління капіталом підприємства за сучасних умов може відображати концепція, яка є системою науково-обґрунтованих принципів. Основними структурними блоками концепції є: механізми, принципи, основні функції, методи і завдання.
Управління капіталом, можна підвищити, чітко дотримуючись трьох принципів: завжди розглядати альтернативи, встановлювати чіткі правила прийняття рішень і дотримуватись їх, а також створювати умови для відкритого обговорення, куди і як інвестувати капітал. Якісне управління капіталом визначає, аналізує і порівнює всі можливості, відкриті перед компанією на етапах розподілу і схвалення, в постійному пошуку найкращих стратегій.
Управління капіталом має передбачати вплив на його обсяг і структуру, а також джерела формування з метою підвищення ефективності його використання. Налагоджений механізм управління капіталом передбачає: чітку постановку цілей і завдань управління капіталом, а також контроль за їх дотриманням у плановому періоді; удосконалення методики визначення й аналізу ефективності використання усіх видів капіталу; розроблення напрямків оптимізації процесу управління капіталом, а також їх аналізу і впровадження; розроблення методики оперативного управління високоліквідними обіговими активами; розроблення загальної стратегії управління капіталом; використання у процесі управління економічних методів і моделей, зокрема під час аналізу і планування; орієнтацію на використання внутрішніх важелів впливу на процес управління капіталом. Використання зазначених підходів до системи управління капіталом дозволить максимізувати ефективність господарської діяльності та забезпечити стабільне економічне зростання.
________________
Науковий керівник: Коренюк Петро Іванович, доктор економічних наук, професор, академік, Дніпровський національний університет залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter