Процес капіталізації банків – один з головних чинників сталого розвитку банківської системи, її надійності та стабільності. Тому в умовах підвищення рівня капіталізації банківського сектору будь-якої економічної системи, особливо важливим та актуальним є дослідження економічної сутності, поняття та особливості терміну «капіталізація» як економічної категорії. Необхідно знайти таке визначення поняття капіталізації, яке забезпечить основу для подальшої його конкретизації залежно від рівня та сфери прояву цього складного явища.
Зауважимо, що забезпечення капіталу банків на рівні, адекватному потребам економіки – головне завдання для будь-якої банківської системи в умовах глобалізаційних змін. Нарощення рівня капіталізації банків – один з головних параметрів, що забезпечують стабільність та надійність банківського сектору вцілому.
Потрібно відмітити, що в економічній енциклопедії термін «капіталізація» застосовується як використання частини додаткової вартості на розширення капіталістичного виробництва, а також як процес вкладання частини доходів у цінні папери й отримання на них прибутку в формі відсотка [2, с.728].
Розглянемо підходи до визначення поняття капіталізації, які подаються у різноманітних словниках економічної теорії. По-перше, капіталізація розглядається як перетворення доданої вартості в капітал, тобто використання її на розширення виробництва. По-друге, зазначається, що капіталізація – це процес формування фіктивного капіталу у вигляді акцій, облігацій, заставних листів іпотечних банків, інших цінних паперів. По-третє, капіталізація – це процес реалізації майна підприємства з метою збільшення грошового капіталу.
В умовах постійної трансформації економічних відносин, потрібно виокремити таке поняття, як ринкова капіталізація, яка являє собою вартість цінних паперів, встановлена котируванням на фондовому ринку, а також капітал, який необхідно пред’явити на біржу у певний час з метою отримання цінних паперів.
Ринкова капіталізація комерційних банків характеризується їх ринковою вартістю або вартістю пакетів акцій, часток, паїв. Часто під капіталізацією банківського сектора розуміються власні засоби або власний капітал банків і їхня достатність для покриття прийнятих ризиків.
Тлумачний словник з банківської справи пропонує такі підходи до визначення поняття капіталізації [3, с. 400]:
– оцінка вартості майна за рахунок обчислення доведеної суми очікуваних доходів, взятої за весь період його використання;
– структура капіталу банківської установи;
– реінвестування отриманого прибутку.
Серед основних проявів капіталізації є:
– збільшення мінімального розміру статутного капіталу банку та збільшення статутного капіталу за рахунок прибутку;
– нарощування банківського капіталу шляхом збільшення банком власного капіталу та активного залучення довгострокових вкладів населення;
– консолідація та концентрація банківського капіталу шляхом злиття і поглинання банків;
– емісія цінних паперів, зокрема випуск привілейованих акцій, і вихід банків на фондовий ринок;
– залучення інвесторів, в тому числі залучення іноземного капіталу в банківську сферу та інші.
Зазначимо, що ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дає визначення тільки поняттю «капітал банку» – залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань [1].
В сучасних умовах, антикризове банківське законодавства України визначило капіталізацію, як фінансову допомогу банку акціонерами (учасниками) банку, третіми особами (далі - інвестори), державою під час здійснення заходів, передбачених планом фінансового оздоровлення банку (програмою фінансового оздоровлення або програмою капіталізації банку) з метою стабілізації та поліпшення фінансового стану банку.
Загальною рисою більшості вищевказаних визначень капіталізації є те, що вони визначають вартісну оцінку капіталу, по-перше, з точки зору витрат на його створення (відновлення), а по-друге, з точки зору його спроможності створювати додану вартість. Виходячи з цього, пропонуються такі загальні визначення капіталізації: 1) вартісна оцінка капіталу з точки зору витрат на його створення (відновлення) або його спроможності створювати додану вартість; 2) комплекс дій, пов’язаних із збільшенням обсягу капіталу банку та покращенням якості його формування і використання для максимізації банківського прибутку. Ці загальні визначення набувають більш конкретного змісту залежно від контексту, в якому воно розглядається.
Не дивлячись на розмаїття думок та підходів до визначення категорій «капіталізація», «капітал» та «банківський капітал» вцілому науковці достатньо чітко трактують їх зміст та економічну сутність, що дає чітку можливість визначення основних джерел нарощення капіталу в банківському секторі країни.
Список використаної літератури:
1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. №2121-ІІІ // zakon.rada.gov.ua.
2. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Редкол.: С.В. Мочерний (відп.ред.) та ін. – К.: Видавничий центр "Академія", 2000. – С. 719-730.
3. Островская О.М. Банковское дело: Толковый словарь. – 2-е изд. – М.: Гелиос АРВ, 2001. – 400 с.
e-mail: pap24@meta.ua |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter