На сьогоднішній день розвиток конкурентоспроможності підприємств - одне з найактуальніших і важливих завдань для економічної науки, і для повсякденної практики бізнесу. Особливо необхідність дослідження конкурентоспроможності підприємств гостро відчувається на фоні помітного уповільнення фінансово-економічної активності. Спочатку на даний факт вплинули карантинні обмеження через пандемію COVID-19, але, з 24 лютого 2022 року ситуацію різко погіршила військова агресія росії проти України, яка сильно та по-різному вдарила по вітчизняній економіці. Тому, питання про те, як сформувати та утримати конкурентоспроможність підприємств, виходить на перший план і стає фактично основним напрямком для того, щоб підприємства могли вижити і надалі розвиватися. Сучасна світова економіка розвивається на фоні все більш помітної інтеграції, включаючи необхідність підлаштовуватись під вимоги Європейського союзу та правила глобальних ринків. У такій ситуації боротьба за покупця стає особливо жорсткою, і тому, для того щоб нормально працювати і розвиватись, підприємствам потрібно пропонувати товари та послуги, які витримують конкуренцію, а для цього вже недостатньо діяти «за ситуацією» - потрібний продуманий підхід до управління. Важлива частина даного підходу постійно шукати економічно виправдані способи підвищити конкурентоспроможність і при цьому уважно стежити за витратами. Окремо необхідно відміти якість продукції - часто саме управління якістю і надає підприємствам переваги, які допомагають утриматися на ринку [2, 7, 9].
Конкурентоспроможність підприємства – багатогранна категорія, яка визначає наскільки впевнено підприємство почувається серед інших гравців на ринку. По суті, вона демонструє, чи може підприємство пропонувати товари або послуги, які за важливими для покупців параметрами - наприклад, якістю, користю, новизною чи ціною - як мінімум не гірше, ніж у конкурентів, а іноді й краще. На конкурентоспроможність сильно впливає те, наскільки раціонально використовуються ресурси, а також здатність швидко підлаштовуватися під навколишні зміни і вчасно впроваджувати нові рішення. В результаті чого можна визначити, наскільки підприємство готово утримувати свої позиції на ринку та продовжувати розвиватися, навіть коли умови постійно змінюються.
В процесі дослідження наукових публікацій авторів, які вивчали даний напрямок, ми можемо визначити основні підходи, за допомогою яких підприємства досягають успіху на ринку та намагаються утримати його.
Один із перших способів формування конкурентоспроможності грунтується на класичній економіці та її ідеї про важливість виробничих ресурсів. Підприємства, у яких є доступ до даних ресурсів, або які вміють використовувати їх найбільш раціонально, зазвичай отримують перевагу над конкурентами. Інший підхід пов’язаний з неокласичною моделлю, яка зосереджена на умовах досконалої конкуренції. Результативність діяльності підприємств залежить від того, наскільки вони вміють скорочувати витрати та підвищувати прибуток, використовуючи ефект масштабу, раціональніший розподіл ресурсів та впровадження нововведень. Майкл Портер запропонував більш ширший погляд та пояснював конкурентоспроможність через призму того, яке місце підприємство займає на ринку. Відповідно його моделі існує три базові стратегії - знижувати витрати, робити продукт, що відрізняється від інших, або зосередитися на конкретному сегменті. Також, він розглядає, як на підприємство впливають різні сили - конкуренти, покупці, постачальники, нові гравці та товари-замінники - і як дані фактори впливають на його становище на ринку. Якщо дивитися з іншого боку, ресурсний підхід акцентує увагу на тому, що знаходиться всередині самого підприємства. В даному випадку, важливі такі активи та можливості, які реально цінні, зустрічаються рідко, їх важко скопіювати та майже неможливо замінити. Саме вони найчастіше і надають стійку перевагу, але, сьогоднішня реальність вимагає від підприємств не просто мати ресурси, а постійно змінюватись. Теорія динамічних компетенцій відображає те, що важливі гнучкість, інноваційність і вміння підлаштовуватися під середовище, що швидко змінюється. Сильні підприємства зазвичай вміють швидко перебудовувати процеси та вчасно користуватись новими шансами.
Зрештою, варто враховувати і зовнішні фактори, які не зводяться до звичайної ринкової конкуренції. Інституційний підхід відображає роль культури, законів і правил, соціальних зв’язків та різних інститутів - всього того, що формує середовище, в якому працюють підприємства. Дані фактори поза ринком можуть помітно впливати на конкурентоспроможність- вони можуть або забезпечувати додаткові можливості, або навпаки, створювати обмеження, оскільки, налагоджена інфраструктура та довіра між партнерами зміцнюють позиції підприємств, а бюрократія, корупція та постійні зміни у законодавстві можуть дані позиції послаблювати [1, 3, 4, 5, 6, 8].
Отже, щоб реально розуміти конкурентоспроможність, потрібен комплексний підхід – необхідно враховувати і ресурси з можливостями всередині підприємства, і зовнішні умови, включаючи інституційні рамки. В сучасному світі, де все змінюється досить швидко, успіх бізнесу багато в чому залежить від того, наскільки підприємства вміють поєднувати різні підходи та підлаштовувати їх під конкретну галузь та ситуацію на ринку.
Список літератури:
1. Балахонова О.В. Актуальні проблеми економіки і менеджменту: теорія, інновації та сучасна практика. Колектив моногр., книга сьома / за ред. д.е.н, проф. Кузнєцова Е.А. – Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2020. 340 с.
2. Балахонова О.В. Аналіз підходів до вибору господарської системи сталого розвитку. Освіта, економіка управління: сучасний стан та інновації : зб. наук. праць. Ізмаїл: РВВ ІДГУ, 2021. Вип. 6. С.4-13.
3. Балахонова О.В. Теорії конкуренції та практики визначення конкурентоспроможності в умовах безпекоорієнтованого розвитку. Колектив. моногр.; за ред. М.М.Меркулова. Ізмаїл-Одеса: Фенікс, 2020. 196 с.
4. Балахонова О.В. Удосконалення підходів в дослідженнях саморозвитку виробничо-господарських систем. Ринкова економіка : сучасна теорія і практика управління : зб. наук. праць. Одеса: ОНУ, 2020. Вип. 3/46. Т. 20. С.146-159.
5. Балахонова О.В. Характер інноваційності сучасних економічних систем. Науковий вісник Міжнародного гумані-тарного університету : зб. наук. праць. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2020. Серія: Економіка і менеджмент Вип. 43. С.4-12.
6. Балахонова О.В., Захарченко В.І., Величко М.Р. Оптимізація інвестиційного ризику з використанням інструменту його диверсифікації. Ринкова економіка : сучасна теорія і практика управління : зб. наук. праць. Одеса: ОНУ, 2019. Вип. 1/41. Т. 18. С.57-68.
7. Гріщенко І.В., Білецька Н.В., Одінцова О.О. Механізм формування конкурентоспроможності підприємств в сучасних економічних умовах. Економіка та суспільство. 2021. № 34. DOI: https://doi.org/10.32782/2524- 0072/2021-34-626.
8. Гріщенко І.В., Гринчук Т.П., Циганчук В.А. Методи формування конкурентоспроможності підприємств. Економіка та суспільство. 2022. № 39. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-39-82.
9. Гріщенко І.В., Сисоєва І.М., Циганчук В.А., Фаріон В.Я. Вплив теорій управління конкурентоспроможністю на розвиток підприємств в процесі глобалізації економіки. ГРААЛЬ НАУКИ. № 53. 2025. С. 269-278 https://archive.journal-grail.science/index.php/2710-3056/issue/view/20.06.2025/41.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter