Як наголошує український мовознавець і релігієзнавець Ю.Г.Борейко, мова релігії слугує засобом комунікації як між людьми, так і з Богом, як онтологічно іншою й вищою силою. До текстів релігійної мови автор відносить Біблію, молитви, висловлювання, що функціонують в межах діяльності церкви [1].
Відомий американський вчений Р.Брубейкер відмічає, що мова і релігія є двома найбільш соціально і політично значущими сферами прояву культурних відмінностей у сучасному світі [4].
Найвідомішими і найважливішими молитвами в усьому християнському світі є молитви «Vaterunser» - «Отче Наш» і «Glaubensbekenntnis» - «Символ Віри», які містять у собі глибоке духовне значення [2, 3].
Після введення християнства у давніх германців, зазначені молитви почали активно перекладатися з латини на давню німецьку мову, яка складалася з різноманітних діалектів.
Метою даного дослідження є аналіз давньоверхньонімецької (двн.) писемної мови, що існувала у давніх германців у вигляді багатьох діалектів, на прикладі релігійних текстів.
Матеріалом дослідження слугували молитви «Vaterunser» і «Glaubensbekenntnis», перекладені з латини на давньоверхньонімецькі діалекти.
В роботі використано дескриптивний і порівняльно-історичний методи дослідження.
Розглянемо вищезазначені молитви, перекладені з латини на двн. діалекти і на основі цих перекладів визначимо особливості давньоверхньонімецької писемної мови.
«Vaterunser»
Pater noster, qui es in caelis, sanctificetur nomen Tuum. Adveniat regnum Tuum. Fiat voluntas Tua, sicut in caelo et in terra. Panem nostrum quotidianum da nobis hodie, et dimitte nobis debita nostra sicut et nos dimittimus debitoribus nostris. Et ne nos inducas in tentationem, sed libera nos a malo. Quoniam Tuum est regnum et virtus et gloria in saecula. Amen. (Lateinisch).
Fater unser, thu thar bist in himile, si giheilagot thin namo, queme thin rihhi, si thin uuillo, sd her in himile ist, so si her in erdu, unsar brot tagalihhaz gib uns hiutu, inti furlaz uns unsara sculdi, so uuir fur lazemes unsaren sculdigon, inti ni gileitest unsih in costunga, uzouharlosi unsih fon ubile. (Aus Tatian, ca. 830, ostfränkisch).
Fater unser, thu in himilon bist, giuuihit si namo thin, quaeme richi thin, uuerdhe uuilleo thin, sama so in himile endi in erthu. Broot unsaraz emezzigaz gib uns hiutu, endi farlaz uns sculdhi unsero, sama so uuir farlazzem scolom unserem, endi ni gileidi unsih in costunga, auh arlosi unsih fona ubile. (Aus dem WeiBenburger Katechismus, Anfang des IX. Jhs., rheinfränkisch).
Fater unseer, thu pist in himile, uuihi namun dinan, qhueme rihhi din, uuerde uuillo diin, so in himile sosa in erdu. prooth unseer emezzihic kip uns hiutu, oblaz uns sculdi unseero, so uuir oblazem uns sculdikem, enti ni unsih firleiti in khorunka, uzzer losi unsin fona ubile. (Sanct Gallener Paternoster, Ende des VIII. Jhs., alemannisch).
Fater unser, du pist in himilum. Kauuihit si namo din. Piqhueme rihhi din. Uue- sa din uuillo, sama so in himile est, sama in erdu. Pilipi unsraz emizzigaz kip uns eogawanna. Enti flaz uns unsro sculdi, sama so uuir flazzames unsrem scolom. Enti ni princ unsih in chorunka. Uzzan kaneri uusih fona allem sunton. Amen. (Aus der Freisinger Auslegung des Paternosters, IX. Jh., bairisch).
Fater unser, du in himile bist. Din namo uuerde geheiligot. Din riche chome. Din uuillo gescehe in erdo fone menniscon also in himile fone angelis Vnser tegelicha brot kip uns hiuto. Vnde unsere sculde belaz uns. also auh uuir belazen unseren sculdigen. Vnde in chorunga neleitest du unsih, nube lose unsih fone ubele. (Aus Notker, Anfang des XI. Jhs, alemannisch).
«Glaubensbekenntnis»
Credo in Deum patrem omnipotentem, creato-rem caeli et terrae. (Lateinisch).
Kilaubu in kot fater almahticum, kisca[f]t himi-les enti erda. (St. Gallen, alemannisch, vor 800).
Gilaubiu in got fater almahtigon, scepphion hi-miles enti erda. (Weißenburg, südrheinfränkisch, nach 800).
Cot almahtico, du himil enti erda gauuorahtos. (Wessobrunner Gebet, bairisch, 1. Viertel 9. Jh.).
Gilaubistu in got fater almahtigan? Ih gilaubu. (Fränk. Taufgelöbnis, rheinfränkisch, 2. Viertel 9. Jh.).
Ih keloubo an Got álmáhtigen fáter. sképhen himeles unde érdo. (Notker, alemannisch, um 1000).
Ih gloube an got uatir almahtigen skephare himilis unde erda. (Wiener Notker, bairisch, Ende 11. Jh.).
В результаті нашого дослідження виявлено, що переклади цих двн. писемних пам’яток мають велику різноманітність і характеризуються відсутністю сталої орфографічної традиції, тому кожна пам’ятка має свою орфографію і свої фонетичні особливості. При цьому, розподіл зазначених писемних пам’яток за діалектами призведений, в основному, за ознаками другого пересуву приголосних.
Не дивлячись на діалектну роздробленість давньоверхньонімецької мови, взаємодія діалектів і уніфікація їхніх тенденцій вже спостерігається у писемній мові. Південне написання p, t, k (c) замість b, d, g, ch (kx) відображує рівень пересуву приголосних у діалектах: kot – gott, kepan – geben, pist – bist, thu – du, які змінилися в XI ст. на франкські – b, g, k: prooth – brot, kip – gib та інші.
На підставі лексичного складу двн. варіантів молитви встановлено певні подібності і відмінності між двн. діалектами, але головним є те, що виявлено факти самостійного розвитку у відриві від впливу латинської мови, бо усі існуючі двн. варіанти молитви відрізняються від латинського оригіналу. Так латинське «Pater noster» зафіксовано у двн. як «Vaterunser», замість лат. caelum маємо двн. himil (Himmel), лат. panis – двн. brot/broot, prooth (Brot), лат. regnum – двн. rihhi/rihi, riche (Reich) та ін.
Крім того треба відмітити, що в двн. вже чітко розрізнялися таки частини мови як іменник, займенник, дієслово, прийменник та ін. Хоча двн. лексеми мають різні відмінкові значення іменників в залежності від діалекту, але вже чітко простежуються двоморфемна структура слова: корінь + суфікс, поєднаний із флексією.
При розгляді дієслів з’ясувалося, що Präsens утворювався за допомогою тематичної голосної (a, o, au, ou, та ін.) і особового закінчення (u, e). Imperativ сильних дієслів складався з основи теперішнього часу без особового закінчення, напр.: gib/kip/cip (дай!), flaz/oblaz/farlaz (залиши!). Слабкі дієслова, як видно з наведених прикладів, зберегли свій основотворчий суфікс (a, e), напр.: farlazzem/oblazzem/flazzames (залишаєм).
Отже, говорячи про двн. морфологічну структуру, можна сказати, що вона успадкувала її від загальногерманської мови. Однак, у двн. мові германська морфологічна система в результаті редукції голосних у флексіях усіх частин мови піддалася значним змінам.
Що стосується двн. синтаксису, треба відмітити, що порядок слів у реченні був вільним і не ніс на собі особливого граматичного значення. У текстах молитов, перекладених з латини, дієслово нерідко посідає перше місце в реченні – відповідно до порядку слів в оригіналі. А підмет, додаток і обставини могли займати будь-яке місце; можливо це залежало від комунікативного навантаження.
На основі проведеного дослідження ми ознайомилися з розвитком давньоверхньонімецької писемної мови на прикладі релігійних текстів і дійшли висновку, що вивчення релігійної лексики є дуже важливим, бо вона є мовною підсистемою лексичних одиниць, які означають предмети, поняття, явища, процеси, традиції та інші церковно-релігійної сфери буття людини.
Отримані результати можуть бути використані при навчанні німецької мови, в лекційних курсах «Вступ до германської філології», «Історія німецької мови», «Лексикологія німецької мови».
Список літератури:
1. Борейко Ю. Г. Мова релігії як вияв повсякденної комунікації віруючих. Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, 2014, с. 95-99.
2. Молитва Вірую: Історія та Значення Символу віри. https://www.prowse.com.ua/interesting/molytva/molytva-viruyu/
3. Молитва Отче Наш: Історія, Значення та Вплив на Духовне Життя. https://www.prowse.com.ua/interesting/molytva/molitva-otche-nash/
4. Brubaker R. Language, religion and the politics of difference // Nations and Nationalism, vol.19 (1), 2013. – p. 1-20.
Список словників
1. Етимологічний словник германських мов / В. В. Левицький // Вінниця: Нова Книга, 2010. – т.1 – 616 с., т. 2 – 368 с.
2. Duden - Das Bedeutungswörterbuch — Berlin: Bibliographisches Institut GmbH, 2018. — 1184 S.
3. Schützeichel R. Althochdeutsches Wörterbuch. Tübingen: Max. Niemeyer Verlag, 2006. – 6., erg. Aufl. – 443 S.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter