Актуальність дослідження зумовлена зацікавленням сучасного мовознавства антропоцентричною парадигмою, у межах якої мова розглядається як засіб не лише спілкування, а й впливу, розрахованого на відповідну реакцію комуніканта, що має відбиття на емоційному рівні та може спричинити етичні дії комуніканта. Новела Михайла Коцюбинського «Цвіт яблуні» є жанром психологічного літературного дискурсу, у якому мовлення героя перетворюється на форму самопізнання та самореалізації. Наша наукова розвідка виконана у контексті сучасних міждисциплінарних студій, бо поєднує мовознавчий, психологічний та літературознавчих аспекти.
Мета дослідження – виявлення й аналіз прагмалінгвістичних особливостей новели Михайла Коцюбинського «Цвіт яблуні», зокрема способів реалізації мовленнєвих актів, імплікатур і комунікативних стратегій мовця, що відображають психологічний стан героя та естетичну концепцію письменника.
Виклад освного матеріалу дослідження. У другій половині ХХ століття британський лінгвіст і філософ Пол Герберт Ґрайс у науковій розвідці «Logic and Conversation» [2], що стала вагомим рушієм теорії комунікації, сформулював кооперативний принцип спілкування та визначив чотири максими спілкування, зокрема: максиму кількості; максиму якості; максиму відношення; максиму способу. На думку дослідника, порушення цих максим породжує імплікатури, які він трактовував як неявні, приховані смисли. Уміння розпізнавати імплікатури формує прагмалінгвістичну компетенцію комуніканта і є вагомим чинником ефективного спілкування.
Основи теорії мовленнєвих актів Джона Ленгшо Остіна, розвинув Джон Роджерс Серль у своїй праці «Speech Acts: An Essay in the Philosophy of Language» [3], виокремивши три рівні мовленнєвої дії: локутивний акт – сам факт висловлювання; іллокутивний акт – намір мовця; перлокутивний акт – вплив на адресата, що значно розширило уявлення лінгвістів про спілкуванняі спричинило появу нової лінгвістичної одиниці – дискурсу.
Літературний дискурс є доволі популярним та своєрідним, що робить його актуальним об’єктом дослідження сучасних філологів. Його особливістю є те, що адресатом часто є рецепієнт (читач чи слухач), який сприймає інформацію як своєрідну художню модель – результат авторського світосприйня. Такі особливості значно ускладнюють прагматичний ефект, що зумовлений здатністю читача інтерпретувати не лише мовленнєві акти персонажів або оповідача, а й орієнтуватися у мовній картині світу самого автора.
Під час контент-аналізу новели М. Коцюбинського «Цвіт Яблуні» ми визначили такі лінгвопрагматичні особливості:
1. У новелі переважними є мовленнєві акти сповіді, виправдання й самозвинувачення, наприклад: Я не плакав. Я дивився на все холодно, тверезо, як учений на об’єкт свого досліду» [1] – цей вислів є ілокутивним актом самовиправдання. Герой прагне пояснити свою відстороненість у спілкуванні з уявним слухачем. Локутивний рівень репрезентує факт підтвердження, тоді як ілокутивний – це спроба зняти з себе провину. Перлокутивний ефект досягається через те, що у читача виникає відчуття внутрішнього конфлікту, який переживає герой. Порівняймо: Я мушу записати... інакше все це пропаде, як сни [1] – акт самонаказу, що має експресивну силу: герой не лише фіксує подію, а змушує себе діяти. Теоретично це відповідає класифікації Дж. Серля, де директивні акти (накази, прохання, поради) спрямовані на дію мовця чи адресата. Тут адресат – герой, що виконує роль і мовця, і слухача.
2. Автор використовує мовчання як прагматичну дію. Мовчання героя перед дружиною, відсутність прямих реплік – це прагматичний ілокутивний акт жалоби. У системі мовленнєвих актів такий тип відповідає експресивним – актам вираження емоцій без прямого змісту.
3. Імплікатурність символу «цвіту яблуні». Уся новела побудована на імплікатурі – читач зчитує підтекст через натяки, порушення очікувань, символіку. Повторюваний образ яблуневого цвіту – прагматичний сигнал подвійності: життя і смерті, краси й знищення. Герой описує: Цвіт яблуні сиплеться білим снігом... і мені здається, що то летить душа моєї дитини [1]. Локутивно – це пейзажна замальовка; іллокутивно – акт прощання; перлокутивно – викликає у читача співпереживання. Імплікатура – метафора переходу у вічність.
4. Експресивний фон. Коцюбинський уникає емоційних вигуків. Короткі, уривчасті речення: Сонце сяє. Люди сміються. А там – смерть [1], мають прагматичну функцію контрасту, що активізує співучасть читача. Через порушення максимальної єдності тексту автор створює простір для співпереживання.
5. Прагматичний парадокс митця. Найцікавішим у прагмалінгвістичному аспекті є парадокс мовця. Герой каже: Я бачу все очима художника... і це мене лякає [1]. Мовленнєвий акт тут має подвійну іллокутивну силу: це акт визнання і водночас акт осуду самого себе. У потрактуванні Дж. Серля – комісив (визнання позиції) і експресив (емоційна оцінка).
На нашу думку. комунікативно-прагматичною своєрідністю аналізованого літературного дискурсу є те, що у новелі інтегровано три рівні комунікації:
перший – «автор-читач» – художній метадіалог, де кожна пауза чи натяк адресована реципієнтові;
другий – «власне «я»» – внутрішній монолог як форма самоспілкування;
третій – «комунікативний контекст» – символічне спілкування через образи природи (світло, цвіт, тиша).
Кожен рівень функціонує за своїми прагматичними законами, порушуючи традиційну діалогічність.
Висновки. Отже, психологічна новела М. Коцюбинського «Цвіт яблуні» є жанром літературного дискурсу, що відбиває художньо-змодельовану дійсність крізь призму світосприйняття та емоційний стан автора. Порушення максим спілкування, запропонованих П. Грайсом, у новелі створює підтекст і залучає читача до складного «декодування» явного і прихованого смислу. Імплікатурна організація тексту робить новелу відкритою до багатьох прочитань – від психологічного до філософського. Мовлення автора як саморефлексія виступає актом зцілення: літературний герой, описуючи смерть, відновлює свою цілісність через слово. «Цвіт яблуні» є не лише вершиною українського імпресіонізму, а й прагмалінгвістичним експериментом, у якому слово й мовчання творять етико-естетичний простір людської душі.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Коцюбинський М. Цвіт яблуні. Укр. Ліб. Бібліотека української літератури. URL : https://salo.li/196D633 (дата звернення : 06.10.25).
2. Grice, H. P. Logic and Conversation. Syntax and Semantics, Vol. 3: Speech Acts, 1975. PP. 41–58.
3. Searle, John R. Speech Acts: An Essay in the Philosophy of Language. Cambridge: Cambridge University Press, 1969. URL : https://salo.li/ca676A6 (дата звернення : 06.10.25).
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter