Найважливішим завданням для сучасної школи є розвиток творчого потенціалу підростаючого покоління. Соціально-економічні перетворення в суспільстві диктують необхідність формування творчо активної особистості. Однак навчально-виховний процес школи, орієнтований, в основному, на репродуктивний характер засвоєння знань, умінь і навичок, не здатний повною мірою розвивати творчість учнів. Але безумовно, кожна дитина наділений творчими задатками. В. Сухомлинський писав, що «дитина за своєю природою – допитливий дослідник, відкривач світу. Так нехай перед ним відкривається чудовий світ в живих фарбах, яскравих звуках, в казці і грі, у власній творчості, в прагненні робити добро людям. Через казку, фантазію, гру, через неповторну дитячу творчість – вірна дорога до серця дитини» [3, с. 28].
Метою дослідження, представленого в даній статті є розвиток творчих здібностей учнів у позаурочний час.
Творчість в нашому розумінні – це вища форма психічної активності, самостійності, здатність створювати щось нове, оригінальне. Виходячи з цього, творчі здібності – це сукупність психічних властивостей, що забезпечують творчість. Ці властивості характерні для особистості з оригінальним, нестандартним мисленням. До них відносять уяву, гнучкість розуму, дивергентне мислення, мотивації творчості і інші властивості [1].
Ми виявили три педагогічні умови, при дотриманні яких в освітньому процесі в учнів будуть розвиватися творчі здібності:
1) у учнів буде сформована мотивація на розвиток творчих здібностей;
2) учні будуть проявляти самостійність в освітньому процесі;
3) у учнів буде формуватися креативність та оригінальність мислення.
Діяльність без мотиву або зі слабким мотивом або не здійснюється взагалі, або виявляється вкрай нестійкою. Тому важливо, щоб весь процес навчання викликав у дитини інтенсивне і внутрішнє спонукання до знань. Мотивація – це система внутрішніх і зовнішніх мотивів, які змушують людину діяти певним чином. Останнім часом в освіті все більший акцент робиться на підготовці творчої особистості, здатної нестандартно мислити і по-новому підходити до вирішення різних професійних і життєвих завдань. Як правило, розвиток такої особистості починається в дитячому віці, коли дитина через ігрову діяльність пробує себе в якості маленького дослідника, перетворювача, творця чогось нового. Помічником у цьому дитині виступає в певній мірі і промисловість, розробляючи і випускаючи розвиваючі, творчі ігри, в яких дитина, конструюючи якийсь об’єкт, на основі уяви може проявити свою фантазію і створити щось нове [4]. Так, екологічна освіта спрямована на розвиток загальної культури особистості розвиненим розумінням цінності природи та її ролі в житті людини. Поведінка, вчинки, взаємодія людини з природою залежать від її екологічної культури. Це можна досягти вирішенням таких завдань, як розвиток здібностей до екологічної культури, оволодіння школярем знаннями про розвиток природи, розвиток психологічних, естетичних якостей особистості, виражених почуттям, естетичним сприйняттям, смаком, оцінкою та іншими категоріями.
Список використаних джерел:
1. Карпова Л.Г. Розвиток творчих здібностей молодших школярів у позанавчальній діяльності: дис. канд. психол. наук. Київ, 2011. 215 с.
2. Левін В.А. Виховання творчості.. Кривий Ріг, 2015. С. 3-7.
3. Сухомлинський В.А. Серце віддаю дітям. Київ, 2004. 288 с.
4. Яковлєва Є.Л. Психологія розвитку творчого потенціалу особистості. Київ, 2007. 224 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter