Економічні перетворення, що відбуваються останнім часом, супроводжуються переосмисленням ролі організації в економіці та її внеску у вирішення соціальних проблем суспільства. Організація стала провідним фактором національної економіки, а активність її поведінки в ринковому середовищі - головним визначальним індикатором забезпечення конкурентоспроможності та стійкості економічного розвитку [1].
Під так званим функціональним змістом терміну «організація» розуміють функцію управління, пов’язану з установленням, зміною або упорядкуванням чого-небудь. У цьому значенні організація трудової діяльності на підприємстві – це дії по встановленню або зміні порядку здійснення трудового процесу і пов’язаних із ним виробничих взаємодій робітників із засобами виробництва й один з одним [2, с. 188].
Мета організації трудової діяльності – виробляти більшу кількість продукції належної якості при низьких витратах; гуманізувати працю шляхом зниження високого навантаження на працівників та підвищення безпеки праці.
Мета організації трудової діяльності підприємств досягається у процесі вирішення таких основних груп завдань:
- економічних: ефективне використання потенційного сукупного фонду робочого часу, зниження трудомісткості продукції, поліпшення використання устаткування за часом і потужністю, підвищення якості продукції;
- організаційних: визначення послідовності і порядку виконання робіт, забезпечення рівномірного навантаження виконавців, індивідуальної і колективної відповідальності за результати діяльності, використання дієвої системи стимулювання праці, доцільне нормування часу трудового процесу, що відповідає специфіці виробничої діяльності;
- психофізіологічних: оздоровлення і полегшення праці, усунення зайвих витрат енергії працівників, забезпечення їх психологічної сумісності і відповідності їхніх психофізіологічних характеристик особливостям трудової діяльності;
- соціальних: підвищення привабливості та змістовності праці, створення умов для розвитку працівників, розширення професійного профілю підвищення кваліфікації кадрів, реалізації їх трудової кар’єри і зростання їх добробуту.
Об’єктами організації трудової діяльності є робочі системи (робочі місця) або системи праці різної величини, ієрархічного рівня і складності. На рівні робочих місць предметом організації є трудові рухи, дії, прийоми (комплекси) та умови їх ефективного здійснення.
Отже, організація трудової діяльності на підприємстві – це, з одного боку, система виробничих взаємозв’язків робітників із засобами виробництва, яка утворює визначений порядок трудового процесу, що складається з розподілу праці і його кооперації між робітниками, організації робочих місць і організації їхнього обслуговування, раціональних прийомів і методів праці, обґрунтованих норм праці, його оплати і матеріального стимулювання, планування й обліку праці, який забезпечується добором, підготовкою, перепідготовкою і підвищенням кваліфікації кадрів, створенням безпечних і здорових умов праці, а також вихованням дисципліни праці.
Список використаних джерел:
1. Гакова М.В. Теоретичні аспекти поведінки персоналу в готельно-ресторанному господарстві. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2015. Вип. 15. Ч. 5. С. 97-100.
2. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: навч. посіб. 3-тє вид. К.: Знання-Прес, 2010. 387 с.
________________
Науковий керівник: Гакова Міра Володимирівна, викладач Криворізького факультету Запорізького національного університету
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter