Податок на прибуток підприємств – одне із основних джерел формування дохідної частини бюджету України. Це зумовлює підвищену увагу податкових органів до процесу його обчислення та своєчасної сплати до бюджету. Невиконання законодавчо-нормативних вимог стосовно повного розкриття облікової інформації нарахування податку на прибуток може призвести до застосування штрафних санкцій та погіршення репутації підприємства на ринку товарів, робіт та послуг. Тому, важливою складовою унеможливлення загрози підприємству з боку податкового законодавства повинна бути організація ефективної системи внутрішнього контролю з операцій щодо формування оподаткованого прибутку.
Першим кроком до організації системи удосконаленого контролю оподаткування прибутку підприємств є конкретизація його об’єкту. У широкому понятті, до цього можна віднести господарські процеси та усю господарську діяльність. Однак, це не дає чіткого відображення суті цього поняття.
Згідно Податкового кодексу України об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на податкові різниці [1].
Фінансовий результат діяльності підприємства є зведеним та узагальнюючим показником. Він визначається шляхом співставлення доходів та витрат від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності суб’єкта господарювання. При цьому, контроль щодо формування оподаткованого прибутку в першу чергу, полягає у визначенні фінансового результату до оподаткування з поправками на всі обмеження податкового законодавства та з урахуванням коригування на податкові різниці (у разі потреби) [ 2].
Використання такої методики обчислення оподаткованого прибутку застосовується усіма підприємствами, проте проблеми виникають саме на етапі визнання доходів підприємства. Першочерговою умовою усунення цієї проблеми є чітке розділення джерел інформації, що визначають фактичний стан фінансового результату та джерел інформації, що визначають порядок його формування до оподаткування.
Після проведення аналізу об’єкту оподаткування та визначення джерел інформації, настає момент проведення нарахування податку на прибуток. Перше, що необхідно – це визначити всі етапи процесу нарахування та контролю за розрахунком податку на прибуток. В науковій літературі виділяють три таких етапи: організаційний, методичний та узагальнюючий [3].
На першому етапі необхідно визначити елементи нарахування податку на прибуток, обґрунтувати законність їх застосування згідно податкового законодавства, виявити на які податкові різниці може бути змінений фінансовий результат та яка частина прибутку звільняється від оподаткування. Проведення методичного етапу – це процес перевірки правильності визнання доходів та витрат за звітний період, обґрунтованості застосування податкових пільг та порівняння формування фактичних даних фінансового результату з плановими показниками. На цих двох етапах відбувається найбільше помилок та похибок. Це пов’язано із узгодженням даних бухгалтерського та податкового обліку фінансового результату до оподаткування.
Заключним етапом є узагальнення даних у податковій звітності та її подання до контролюючих органів. Помилки на цьому етапі вкрай неприємні, оскільки можуть призвести до сплати штрафних санкцій і пені. Дані, що узагальнюються у податковій звітності повинні відповідати даним фінансової звітності з урахуванням всіх поправок податкового законодавства.
Також, однією з основних проблем обліку податку на прибуток є ухилення суб’єктами господарювання від сплати податків, а саме – заниження сум податкового зобов’язання. Це обумовлено людським фактором та недосконалістю податкової системи. Значне податкове навантаження призводять до розвитку тіньової економіки, і як наслідок юридичні особи не висвітлюють повну інформацію щодо фінансових результатів своєї діяльності.
Отже, своєчасний та правильний внутрішній контроль щодо формування фінансового результату до оподаткування є важливим аспектом діяльності підприємства, що унеможливлює застосування штрафних санкцій, заниження фінансових показників та втрати репутації. Зазначені методи внутрішнього контролю підвищують ефективність обліку податку на прибуток та мінімізують можливість виникнення помилок під час його нарахування.
Список використаних джерел:
1. Податковий кодекс України: станом на 1 січня 2017 р. Закон України від 02 грудня 2010 р. № 2755–VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
2. Кучер С.В. Бухгалтерський облік і внутрішній контроль операцій з нарахування та сплати податку на прибуток: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.09 “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності)” / С.В. Кучер. – Житомир, 2012. – 23 с.
3. Шевчук С.В. Методика внутрішнього контролю операцій з формування оподатковуваного прибутку підприємств / С.В. Шевчук // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. – 2012. – Вип. 3 (24). – С. 537–542.
_____________________________
Науковий керівник: Літвак Ольга Анатоліївна, кандидат економічних наук, старший викладач, Миколаївський національний університет ім. В.О.Сухомлинського
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter