За сучасних умова структурно-інноваційного розвитку економіки України особливого значення набувають питання забезпечення стратегічної конкурентоспроможності підприємств ресторанного господарства. Досвід діяльності успішних компаній світу свідчить, що в умовах волатильного, турбулентного бізнес-середовища та загострення конкурентної боротьби досягають ринкового успіху, як правило, лише ті підприємства ресторанного господарства, які реалізують інноваційні бізнес-моделі. Сучасний динамічний розвиток підприємств ресторанного господарства обумовлює появу нових гібридних бізнес-моделей, що дає можливість споживачам обирати таке підприємство ресторанної сфери, що найбільш підходить для них за всіма критеріями. Необхідність формування конкурентоспроможної бізнес-моделі підприємств ресторанного господарства обумовлено також постійною конкурентною боротьбою за певні сегменти ринку, за пошук нових та за утримання постійних споживачів між самими ресторанними закладами. Практичний досвід успішних підприємств, в тому числі і сфери ресторанного господарства свідчить, що гнучка бізнес-модель є одним з ключових факторів успіху будь-якого бізнесу як з точки зору найбільш ефективного використання ресурсів, так і з точки зору функціонування підприємства в зовнішньому середовищі.
Усвідомлення цих обставин призвело до активації наукового інтересу як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників. В сучасній економічній літературі представлені різні точки зору щодо трактування сутності бізнес-моделі та їх класифікації, її структурних компонентів. Поряд із тим низка питань, які пов’язані із визначенням альтернативних форматів бізнес-моделі та їх характеристик, які враховують галузеву специфіку підприємств ресторанного господарства залишаються недостатньо розробленими як в теоретичному так і практичному плані.
Кожне підприємство ресторанного господарства у своїй діяльності дотримується будь-якої бізнес-моделі. І, незважаючи на те, що однакових бізнес-моделей не існує - вони все ж мають певні подібні характеристики, подібну структуру або подібну поведінку. Відповідно, погляду А. Остервальдера «…кожній бізнес-моделі притаманний свій стиль» [2]. Основою виділення стилю бізнес-моделі є концепція, яка, як досить доречно зазначає Г. Чесбро, «… необхідна для того, щоб поєднати ідеї і технології з їх економічними результатами» [1].
А. Остервальдер виділяє наступні концепції формування бізнес-моделі підприємства: поділу, «довгого хвоста», багатосторонніх платформ, FREE і відкритих бізнес-моделей [2]. На наш погляд, враховуючи галузеву специфіку, для підприємств ресторанного господарства характерні три концепції – «поділу», FREE та відкритих бізнес-моделей.
Концепція «поділу» передбачає наявність трьох фундаментальних форм бізнес-діяльності: бізнес, орієнтований на клієнтів, бізнес, орієнтований на інновації, і бізнес, орієнтований на інфраструктуру [2]. Безумовно, кожне підприємство ресторанного господарства має свої економічні, конкурентні і культурні правила. Вони можуть співіснувати в межах одного підприємства, але в ідеалі вони повинні бути «розділені» виходячи з наступного: по-перше - кожен з цих видів управляється абсолютно різними факторами, всередині одного підприємства ресторанного господарства вони можуть вступати один з одним в конфлікт або небажаним чином впливати один на одного; по-друге - з метою виключення конфліктних ситуацій або небажаного впливу.
Бізнес-моделі концепції «FREE» [2] формуються з урахуванням того, що один значимий споживчий сегмент може протягом тривалого часу отримувати вигоду від безкоштовної пропозиції. Безкоштовна пропозиція існує в бізнес-моделях різних форматів. Фінансування споживачів, які нічого не платять, здійснюється за рахунок іншої частини бізнес-моделі або іншим споживчим сегментом.
Концепція «відкритих бізнес-моделей» передбачає створення і збереження цінності за рахунок співпраці із зовнішніми партнерами. Це може здійснюватися «ззовні» - за допомогою використання зовнішніх ідей або ж «зсередини» - шляхом надання стороннім партнерам ідей або активів, які не затребувані підприємством [2].
При визначенні основних характеристик, які визначають формат бізнес-моделі підприємства повинні бути враховані наступні її функції [1]: 1) сформулювати суть пропозиції цінності; 2) ідентифікувати ринковий сегмент; 3) визначити структуру ланцюжка цінності; 4) уточнити механізм генерування доходів, оцінити структуру витрат і цільову маржу на прибуток; 5) описати позиції підприємства в мережі цінності; 6) сформулювати конкурентну стратегію.
Проведене вивчення економічної літератури з питань формування бізнес-моделей підприємств різних галузей економіки [1, 2] дозволило встановити, що ключовим параметром формату бізнес-моделі підприємства ресторанного господарства є визначення цільового стратегічного орієнтиру самої бізнес-моделі (рис. 1), в залежності від якого визначаються інші параметри. При встановленні стратегічних орієнтирів обов’язковою умовою є забезпечення компромісу цілей, оскільки їх суперечливість є значною перешкодою при реалізації загальної стратегії.
Рисунок 1 – Основні характеристики, які визначають формат бізнес-моделі підприємства ресторанного господарства [1, 2]
При визначенні цільових стратегічних орієнтирів діяльності підприємства ресторанного господарства необхідно розробити власну унікальну конкурентну позицію на ринку послуг ресторанного господарства, відмінну від конкурентів, які мають передові позиції в ресторанному бізнесі, знайти унікальну ціннісну пропозицію
Таким чином, проведене дослідження дозволило встановити, що основні характеристики, які визначають формат бізнес-моделі підприємства ресторанного господарства повинні детально описувати ключові параметри діяльності підприємства, що створюють його унікальність порівняно з іншими підприємствами галузі.
Список використаних джерел:
1. Chesbrough H., Rosenbloom R. The role of the business model in capturing value from innovation: evidence from Xerox Corporation’s technology spin-off companies. Industrial and Corporate Change 2002. N 11(3). P. 529–555.
2. Osterwalder A., Pingeur Y. Business Model Genera¬tion: A Handbook for Visionaries, Game Changers, and Challengers / Alexander Osterwalder, Yves Pigneur. – John Wiley & Sons, Business & Economics, 2010. – 288 pр.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter