|
|
|
ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ В СИСТЕМІ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
|
04.06.2013 12:33 |
Автор: Мягких Ірина Миколаївна, кандидат економічних наук, доцент, докторант Національного авіаційного університету
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Фінансовий менеджмент — це система управління фінансами підприємства, яка включає прийняття фінансових рішень щодо управління фінансовими ресурсами підприємства, а також фінансовими відносинами, які виникають у процесі руху фінансових ресурсів [3, с.10]. Функції фінансового менеджера стосуються усіх сторін діяльності підприємства - операційної, інвестиційної і, звичайно, фінансової. У цьому виявляється взаємозв'язок фінансового управління та економічних процесів на підприємстві. Під економічним процесом будемо розуміти сукупність послідовних дій для отримання економічного продукту, тобто того, що створюється економікою та в економіці. Бізнес-процеси можна в певному розумінні вважати частинним випадком економічних процесів. Тому на бізнес-процеси можна розповсюдити підходи для економічних процесів (наприклад, із точки зору їх результативності та пов'язаних із нею питань), і, навпаки, розглядаючи економічні процеси, можна узагальнити на них методи та прийоми, що застосовуються при дослідженні бізнес-процесів (наприклад, при класифікації останніх тощо). Економічні процеси можна розрізняти із залежності від різних ознак класифікаційного поділу (за принципом поділу): 1) за кількістю охоплених ланок; 2) у відповідності з початковим та кінцевим статусом; 3) за предметною областю; 4) за масштабом; 5) за відношенням до основного економічного продукту суб'єкта господарювання; 6) за стадіями виробничого циклу економічного продукту. Будь-який економічний процес має певний результат, за яким фінансовий менеджер може оцінити ефективність раніше прийнятих рішень. Сама ефективність як економічна категорія повинна мати кількісну і якісну характеристику. Кількісною характеристикою при найбільш загальному підході може слугувати обсяг випущеної продукції (наданих послуг). Продукцією є вартість відповідного продукту у грошовому обчисленні. З кожним економічним процесом пов'язані відповідні результативні величини: валова (сукупна) продукція, чиста продукція, матеріальні затрати, кінцева продукція. З точки зору кінцевих результатів часто виникає необхідність досліджувати не лише певний економічний процес у цілому, але і його відповідні підпроцеси (складові частини). Якісну сторону ефективності економічних процесів на підприємстві, на нашу думку, може виражати співвідношення «затрати-випуск». Валова продукція є економічною категорією, котра характеризує процес із точки зору як результату, так і сукупних затрат. Безпосередніми складовими валової продукції є чиста продукція і матеріальні затрати. Матеріальні затрати характеризують економічний процес із точки зору затратності. Матеріальні затрати можна розбити на дві частини: частину, що припадає на частку матеріальних затрат у валовій продукції, та частину, що припадає на частку чистої продукції у валовій. Перша з них характеризує економічний процес з точки зору затрат, що припадають на частку матеріальних затрат у валовій продукції, а друга - із точки зору процесу як затрат, що припадають на частку чистої продукції у валовій. Кінцева продукція є економічною категорією, що характеризує економічний процес із точки зору як результату, так і частини затрат, що відповідають частці чистої продукції у валовій. Виходячи з необхідності дослідження фінансового менеджменту з погляду його кінцевих результатів, можна сформулювати закони, пов'язані зі складовими результативності економічного процесу: закон створення кінцевого продукту економічного процесу - твердження, згідно з яким зміна (збільшення або зменшення) кінцевої продукції (тобто вартості кінцевого продукту) економічного процесу відповідним чином залежить від зміни чисто продукції у валовому продукті та зміни частки матеріальних затрат у ньому; закон зміні ефективності економічного процесу - твердження, згідно з яким зміна (збільшення або зменшення) рівня ефективності управління відповідним чином залежить від зміни його кількісної та якісної складових частин; закон зміни результативності - твердження, згідно З яким зміна (збільшення або зменшення) рівня результативності економічного процесу відповідним чином залежить від зміни його кінцевої продукції та ефективності процесу. Частинними випадками сформульованих законів є закон створення кінцевого продукту і процесу праці, закон зміни ефективності праці, закон зміни результативності праці. Однак, уся система управління економічними процесами не буде ефективною без наявності та вмілого використання інформації. Систему обробки даних для забезпечення потреб усіх рівнів менеджменту інформацією для прийняття рішень називають управлінською системою підтримки рішень. Фінансова інформація, основу якої здебільшого складають дані, сформовані в обліковій системі,- найважливіша складова управлінської інформації. Враховуючи особливості класифікації та формування фінансового результату підприємства, досі залишається низка невирішених питань, які стосуються відповідності певних показників, що формують фінансовий результат, міжнародним вимогам. Зокрема, міжнародні стандарти передбачають дотримання принципу відповідності, згідно з яким витрати відображаються у тому періоді, коли очікується отримати доходи. У вітчизняній системі обліку витрати відображаються після виконання певних вимог щодо складання документації (особливо податкової). Вимоги до наявності необхідної документації часто не дозволяють українським підприємствам обліковувати всі операції, які відносяться до певного періоду. Проблемним питанням, яке сприяє податковому тиску на підприємства, залишається визначення та представлення у фінансовій звітності інформації про податок на прибуток. Даний податок у звіті про прибутки і збитки формату ЗПБО відображається після розрахунку прибутку і збитків від усієї господарської діяльності. Це положення збігається з вимогами нової форми українського обліку за винятком того, що деякі витрати, які враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до ЗПБО, в українській системі обліку розглядаються як використання прибутку. Тобто, на використання прибутку відносять витрати, які не зменшують оподатковуваний прибуток відповідно до міжнародних відносин. Висновки. Таким чином, фінансовий менеджмент потрібен підприємству для розробки та прийняття рішень щодо залучення та ефективного використання фінансових ресурсів, що безпосереднім чином визначає економічні процеси на підприємстві. Оперативність прийняття фінансових управлінських рішень у значній мірі залежить від інформаційного забезпечення процесу прийняття цих рішень. Для покращення поінформованості фінансового менеджера потрібно привести структуру та обсяги й зміст фінансових звітів до певної уніфікації із міжнародними стандартами, а також забезпечити таке формування й оцінку фінансової звітності, коли економічні події будуть гармонійно періодизовані.
Список використаних джерел: 1. Ареф'єва О.В. Реструктуризація системи управління фінансовими ресурсами підприємства // Актуальні проблеми економіки. — 2001. — №11 — 12. — С. 17—26. 2. Еconomica.or.ua [Електронний ресурс] / Верба. В.А. Формування ринкової економіки. Зб. наук. праць ДВНЗ «КНЕУ імені В. Гетьмана». 2009 http://economica.org.ua/2010/infozabezprozv/ 3. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент: Підручник. — К.: Знання, 2006. — 439 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|