|
|
|
УПРАВЛІННЯ ВНУТРІШНІМИ РЕЗЕРВАМИ ЯК ФАКТОР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
| |
| 03.06.2013 21:48 |
|
Автор: Бабкіна Євгенія Юріївна, викладач ДВНЗ „Луганський коледж будівництва, економіки та права”, Бугайова Інна Анатоліївна, викладач ДВНЗ „Луганський коледж будівництва, економіки та права”
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Сучасний ринок висуває тверді фінансові й економічні вимоги, об'єктивність яких орієнтує підприємство на ефективну і рентабельну діяльність. Тому неодмінною умовою результативної діяльності підприємства є повне використання внутрішніх можливостей підприємства, а отже, питання пошуку та управління резервами здобувають статус першочергових.
Дослідженню різних аспектів управління підприємством та забезпечення його сталого розвитку присвячено праці багатьох науковців та практиків. Суттєвий вплив на становлення сучасних вітчизняних концепцій управління підприємством зіграли роботи закордонних дослідників: X. Андерсона, И. Ансоффа, Р. Акоффа, М. Мескона, М. Харрисона. Багатогранність цих питань з різних боків досконало розкрита у роботах вітчизняних сучасних авторів. Так, діагностика потенціалу фінансово-економічної стійкості підприємства всебічно розкрита у роботах Кострико Л.А.; стратегічне управління конкурентноздатним потенціалом підприємства вивчено у працях Воронкової А.Э.; управління прибутком опрацьовано Бланком І.А., Марковою Г.В., Савчуком В.П.; управління витратами розглянуто у Котлярова С.А., Лібермана І., Мишина Ю.А. та інших. Але проблемі управління внутрішніми резервами підприємства у сучасній навчальній та періодичній літературі приділено недостатньо уваги.
Проведений аналіз статистики країни та регіону за останні роки дозволив виділити наступні передумови управління резервами підприємства. По-перше, повне використання наявного потенціалу підприємства. Темпи зростання виробництва недостатні і не досягли рівня 90-х років. Це свідчить про недозавантаження потужностей підприємств, розрив між потенційними можливостями вітчизняного виробництва й рівнем їх фактичного використання, що веде до утворення резервів і необхідності управління ними. По-друге, необхідність підвищення ефективності виробництва. Переважна частка збиткових та низькорентабельних підприємств у промисловості України, високий рівень операційних витрат на одиницю реалізованої продукції змушує звернути увагу на проблему підвищення ефективності діяльності перш за все за рахунок росту рівня використання внутрішньогосподарських резервів. По-третє, забезпечення конкурентоспроможності підприємства. В умовах кризового стану вітчизняних промислових підприємств гостро постає питання їх конкурентоспроможності та своєчасної адаптації до змін конкурентного середовища. Неконкурентоспособність української продукції на внутрішніх і зовнішніх ринках є одним із головних факторів, які зумовили докорінний спад виробництва. Перед підприємством стоїть проблема формування сталих конкурентних переваг на основі координування можливостей з потенціалом та невикористаними резервами. По-четверте, потреба зниження ресурсоємності продукції. Високий рівень операційних витрат та надмірні матеріальні витрати у їх структурі сприяють пошуку резервів їх скорочення. Уваги набуває раціональне використання ресурсів, попередження їх втрат та усунення причин, які їх визивають, дотримання режиму економії. По-п'яте, необхідність вдосконалення управління та організації виробництва. Принципові зміни в економіці країни з переходом до ринку та особливості трансформаційного періоду зменшили зацікавленість питанням внутрішньогосподарських резервів підприємств. Але необхідність підвищення ефективності діяльності змушують згадати про них. Тому першочерговим напрямком поліпшення управління виробництва виступає механізм управління внутрішніми резервами підприємства.
Список використаних джерел:
1. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация: Монография. – Луганск: Изд-во Восточноукраинского национального университета, 2000. – 315с.
2. Костирко Л.А. Стратегія фінансово-економічної діяльності господарюючого суб'єкта: методологія і організація. Монографія. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2002. – 560с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter