|
|
|
КАПІТАЛІЗАЦІЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ЯК ПЕРЕДУМОВА СТАЛОГО ВІДТВОРЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
| |
| 14.04.2012 11:16 |
|
Автор: Бондар Леонід Володимирович, аспірант ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво; ] |
Перехід до сталого розвитку, згідно з матеріалами конференції у Ріо-де-Жанейро у 1992-му році, повинен базуватися на забезпеченні вирішення основних соціально-економічних завдань, пов’язаних зі збереженням навколишнього середовища і природо-ресурсного потенціалу, з метою задоволення потреб нинішнього і майбутніх поколінь.
Концепція переходу України до сталого розвитку покликана забезпечити збалансоване вирішення екологічних проблем без гальмування економічного розвитку. Досягнення цього можливе через побудову високоефективної економічної системи, серед основних пріоритетів якої повинна стати структурно-технологічна модернізація виробництва на основі раціонального використання усіх видів ресурсів.
Основними завданнями забезпечення сталого розвитку є:
— удосконалення економічного та фінансового механізмів реалізації національної політики природокористування;
— формування системи управління природними ресурсами на основі гармонізації інтересів територіальних суб’єктів господарювання з приводу використання наявних ресурсів;
— забезпечення збалансованого планування потреб нинішнього та майбутнього поколінь [3].
Виконання поставлених завдань можливе на основі активної реалізації процесів капіталізації природних ресурсів.
Капіталізація — це процес, тісно взаємопов'язаний з ефективністю виробництва. Територіальна економічна система забезпечує зростання рівня капіталізації, переходячи до стратегічного освоєння своїх територій, орієнтуючись не тільки на залучення в обіг нових природних ресурсів, але й на збільшення вартості капіталу за рахунок перетворення природних ресурсів у капітал [1].
Ресурси території можуть бути як відновлюваними, так і невідновлюваними. У той час як пряме використання перших дозволяє системі рухатися в руслі сталого розвитку, використання других потребує особливого механізму їх капіталізації. Перспективи розвитку економік, залежних від невідновлюваних ресурсів, залежать від вибору і реалізації політики щодо використання і управління природними ресурсами, а також від здатності держави отримувати, зберігати, розподіляти та вкладати доходи, отримані від видобутку, продажу і експорту ресурсів.
Перетворення ресурсів у капітал, тобто у вартість, здатну приросити додаткову вартість, можливе за рахунок їх введення у фінансовий обіг. Серед найпоширеніших механізмів такого перетворення можна виділити діяльність трастових фондів та сек’юритизацію [2].
Трастові фонди дозволяють:
— трансформувати потоки доходів від невідновлюваних природних ресурсів у відтворювані фінансові ресурси;
— зберігати частину доходів від природних ресурсів і вкладати їх з метою створення доходів при збереженні початкового капіталу.
Реінвестування частини доходів у трастовий фонд, призводить до зростання останнього навіть тоді, коли доходи від прямого використання ресурсів перестають формуватися.
Сек’юритизація — це фінансовий механізм перетворення незадіяних активів у такі, що обертаються, за допомогою фондових ринків шляхом надання необоротним активам форми ліквідних цінних паперів, які забезпечуються як самими активами, так і грошовими потоками, що ними генеруються.
Сек’юритизація природних ресурсів повинна включати в себе такі блоки:
— алокація ресурсів, в рамках якої відбувається специфікація прав власності на них та створення диверсифікованого пулу активів;
— створення компанії спеціального призначення SPV, яка бере на себе управління відокремленим пулом активів;
— формування та відтворення капіталу шляхом рефінансування пулу активів на ринку капіталів або грошовому ринку за допомогою випуску цінних паперів.
В сучасних інституційних умовах України подібні механізми є важковтілюваними внаслідок відсутності їх чіткого законодавчого забезпечення. Тому для ефективного використання механізмів капіталізації природних ресурсів з метою активізації інвестиційної діяльності та прискорення соціально-економічного розвитку необхідно привести українське законодавство у відповідність з потребами економічного зростання і розвитку країни.
Список використаної літератури:
1. Молчан А.С. Капитализация воспроизводственного потенциала как фактор, обеспечивающий промышленное развитие региона / А.С. Молчан // Научный журнал КубГАУ – 2011. – №66(02).
2. Пилипів В.В. Управління відтворенням територіальних економічних систем у фінансовому просторі / В.В. Пилипів. – К.: РВПС України НАН України. – 400с.
3. Федунь Ю.Б. Шляхи забезпечення сталого еколого-економічного розвитку України / Ю.Б. Федунь // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". – Львів, 2009. – №657.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter