В економіці немає чіткого тлумачення категорії «прибуток», оскільки прибуток втілює всю сукупність соціальних, виробничих та економічних відносин, а його поняття за змістом відображає рівень суспільного розвитку. В економічній теорії історично склалися такі концепції отримання прибутку:
1) концепція дисбалансу ринку. Згідно з цією концепцією джерелом прибутку є порушення ринкової рівноваги, коли зміна попиту на товар (а отже і його ціни) за незмінних витрат факторів виробництва створює перевищення доходів над витратами, що формують прибуток. Джерелом такого надлишку може бути зовнішня торгівля (Т. Манн, Ж.-Б. Кольбер) або домінування фірми на ринку;
2) Трудова теорія вартості, заснована К. Марксом і Ф. Енгельсом, стверджує, що джерелом прибутку є праця працівників у сфері матеріального виробництва, які створюють додатковий продукт, додаткову вартість і прибуток, або є перетвореною формою доданої вартості [1];
3) Концепція підприємництва є найпопулярнішою в західній економіці. Сучасна концепція визначення підприємницького прибутку винайдена згідно до розробок американського вченого Дж. А. Шумпетера щодо теорії прибутку в результаті впровадження інновацій. Він першим визначив підприємця як Інноватора, роль якого полягає у «знаходженні та реалізації нових комбінацій різних факторів (ресурсів) у виробництві». Ці нові комбінації є інноваціями (інноваціями), що дають змогу отримувати прибуток, що перевищує середній дохід у відповідній галузі» [2]. Теорія А. Шумпетера лежить в основі сучасної економічної теорії і практики;
4) поняття ризику як чинника отримання прибутку. З концепцією ризику як фактора формування прибутку вже стикалися засновники економіки, наприклад А. Сміт. На рубежі 19-20 ст. поняття ризику до підприємця активно обговорювалося. Американський економіст Ф. Найт характеризував прибуток як компенсацію підприємцю за те, що він ніс «тягар ризику» за успіх або провал його компанії.
5) концепція глобального прибутку. Ця концепція заснована на твердженні, що традиційні показники валового прибутку, рентабельності, чистого прибутку не охоплюють всю діяльність підприємства, а лише характеризують окремі сторони або етапи його становлення. Глобальний прибуток (збиток) визначався як збільшення вартості (збитку) активів при незмінному капіталі на початок та наприкінці періоду, припускаючи, що зобов’язання були погашені на початку та в кінці періоду [1]. Розвиток теорії глобального прибутку призвів до ідеї оцінки активів за поточними цінами та визначення фінансового результату як різниці між вартістю активів у поточних цінах та їх балансовою вартістю.
Таким чином, аналіз історичних концепцій походження прибутку дозволяє зробити наступні висновки: 1) прибуток – це категорія, що виражає певні економічні відносини; 2) прибуток є мірою досягнення цілей різних економічних груп: держави, кредиторів, власників, тощо; 3) оскільки кожен розмір прибутку повинен вимірюватися кількісно, але не всі економічні відносини підходять для кількісного вимірювання, тобто виникає проблема усунення одних та формалізації інших економічних явищ, вибору методу оцінки та облікових процедур; 4) кількісне визначення прибутку залежить від вибору системи обліку.
Список використаних джерел:
1. Финансы предприятий: учебник. Санкт-Петербург: Бизнес-школа, 2000. 528 c.
2. Экономическая школа: журнал-учебник. Москва: Экономическая школа. 1998. №4. С. 229.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter