|
|
|
АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ В БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ
| |
| 28.01.2011 15:50 |
|
Автор: Беженар Ольга Сергіївна, студентка Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича
|
|
[Банківська справа. Фінанси і кредит. Фінанси суб'єктів господарювання] |
Сучасний стан банківської системи України характеризується сильною нестабільністю і говорить про те, що вона знаходиться в стані рецесії. Головною причиною фінансової вразливості банківської системи є недостатня диверсифікація ризиків і, як наслідок, ідентичність проблем, що виникають із погіршенням ринкової кон’юнктури. В умовах фінансової кризи банківська система України не мобілізувала і не реалізовувала усі властиві їй стимулюючі можливості. Нерозв’язаними залишаються проблеми підвищення рівня капіталізації банків, управління ліквідністю, ефективності функціонування банківської системи, удосконалення державної стратегії розвитку банківської системи, яка б сприяла її надійній та ефективній діяльності.
Основним чинниками, які поставили під загрозу діяльність банків стали :
1.Зменшення ресурсної бази.
2. Погіршення ситуації на валютному ринку. Поточне знецінення гривні зумовлено низкою структурних та зовнішньоторговельних дисбалансів.
3. Скорочення обсягів кредитування.
4. Найбільшою проблемою у банківській системі України є нестабільність банківської ліквідності, що з самого початку спричинили іноземні інвестори, які в умовах світової фінансової кризи в спішному порядку повернули свої кошти до національних економік з метою їх стабілізації і більшої захищеності.
Тому головним питанням постає впровадження таких антикризових заходів управління банківською системою, які б дозволили розпізнавати кризи, здійснювати їх профілактику, долати їх негативні наслідки та згладжувати перебіг кризи.
При розробці антикризових заходів управління банківською системою варто враховувати такі напрямки реалізації інструментів антикризового управління:
- застосування фінансових інструментів грошово-кредитного регулювання, спрямованих на підвищення ефективності монетарної політики в державі;
- застосування структурних інструментів, спрямованих на оптимізацію внутрішньої та зовнішньої структур фінансово-кредитних установ як основних учасників фінансового сектору, що мають безпосередній вплив на рівень його стійкості і надійності;
- застосування операційних інструментів шляхом удосконалення внутрішнього моніторингу структури активів та зобов’язань банківських установ як чинника запоруки безпеки клієнтської бази та стабільності функціонування реального сектору економіки;
- забезпечення цілковитого виконання вимог Базельського комітету щодо капіталу;
- посилення у банках систем внутрішнього контролю та управління ризиками;
- призупинення будь-якої діяльності, що наносить шкоду даному банку;
- попереднє узгодження з органами банківського нагляду будь-яких великих витрат капіталу, матеріальних зобов’язань чи умовних зобов’язань;
- створення системи управління проблемними активами.
Список використаної літератури:
1. Бас М.А. Антикризове управління банківськими установами: теоретичний аспект // М.А. Бас // Економіка. Фінанси. Право. – 2010. – № 5. – С.25-27.
2. Сухоруков А. Антикризова політика розвинутих країн// А. Сухоруков // Економіка України. – 2004. – № 8. – С. 16-28.
e-mail: olusik1206@gmail.com
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter