:: ECONOMY :: ОПТИМІЗАЦІЯ ПОСТІЙНОЇ ТА ЗМІННОЇ ЧАСТИН ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ МОТИВАЦІЇ ТА РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ПРАЦІ :: ECONOMY :: ОПТИМІЗАЦІЯ ПОСТІЙНОЇ ТА ЗМІННОЇ ЧАСТИН ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ МОТИВАЦІЇ ТА РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ПРАЦІ
:: ECONOMY :: ОПТИМІЗАЦІЯ ПОСТІЙНОЇ ТА ЗМІННОЇ ЧАСТИН ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ МОТИВАЦІЇ ТА РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ПРАЦІ
 
UA  PL  EN
         

Світ наукових досліджень. Випуск 57

Термін подання матеріалів

18 листопада 2026

До початку конференції залишилось днів 0



  Головна
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
Календар конференцій
Архів
  Наукові конференції
 
 Лінки
 Форум
Наукові конференції
Наукова спільнота - інтернет конференції
Світ наукових досліджень www.economy-confer.com.ua

 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше

 Наша кнопка
www.economy-confer.com.ua - Економічні наукові інтернет-конференції

 Лічильники
Українська рейтингова система

ОПТИМІЗАЦІЯ ПОСТІЙНОЇ ТА ЗМІННОЇ ЧАСТИН ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ МОТИВАЦІЇ ТА РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ПРАЦІ

 
27.10.2026 22:27
Автор: Балахонова Олеся Василівна, доктор економічних наук, професор, професор кафедри бізнесу і права, Вінницький соціально-економічний інститут університету «Україна»; Дерманська Лілія Сергіївна, магістр 2-го курсу підготовки, спеціальність D3 «Менеджмент», Вінницький соціально-економічний інститут університету «Україна»
[1. Економічні науки;]

Ефективне управління людськими ресурсами у концепції сучасного менеджменту неможливе без побудови гнучкої, науково обґрунтованої та збалансованої системи матеріального стимулювання. Заробітна плата виконує не тільки традиційні відтворювальну та соціальну функції, а й виступає найпотужнішим важелем управління поведінкою співробітників, спрямовуючи їхні зусилля на досягнення ключових стратегічних орієнтирів підприємств. Традиційні системи оплати праці, що грунтуються виключно або переважно на фіксований оклад, дедалі частіше демонструють свою неефективність. Вони не створюють прозорого зв’язку між індивідуальним трудовим вкладом конкретного спеціаліста та кінцевими економічними результатами суб’єкта господарювання. В зв’язку з цим особливого значення набуває проблема оптимізації співвідношення між постійною та змінною частинами заробітної плати. 

Постійна частина (базовий оклад, тарифна ставка) гарантує співробітнику соціальну захищеність та впевненість у завтрашньому дні. Змінна частина (премії, бонуси, надбавки за результативність, персональні коефіцієнти ефективності) стимулює професійний розвиток, зростання продуктивності, прояв ініціативи та якісне виконання поставлених завдань. Оптимізація структури зарплати вимагає всебічного врахування як внутрішніх властивостей ефективності праці, так і зовнішніх факторів, визначальних ринкові позиції підприємства [6].

З точки зору структури, сукупний дохід працівника на підприємстві включає два базові елементи:

- постійна (гарантована) частина - формує базовий рівень доходу, призначений для забезпечення повсякденних потреб співробітника (фіксований оклад відображає кваліфікаційний рівень, складність виконуваних обов’язків, рівень відповідальності та цінність даної посади у корпоративній ієрархії);

- змінна (стимулююча) частина - даний елемент гнучко змінюється залежно від рівня виконання індивідуальних ключових показників ефективності, результатів роботи конкретного структурного підрозділу, а також загальної прибутковості та фінансового стану підприємства.

З точки зору ефекитвності, надмірно висока частка постійної частини у структурі компенсаційного пакету формує у персоналу почуття заспокоєності та знижує стимули до наднормативних досягнень. В таких умовах заробітна плата починає сприйматися співробітниками як «пасивний дохід», не пов’язаний із їхньою реальною віддачею. З іншого боку, гіперопіка змінною частиною, коли гарантований оклад становить лише незначну частку доходу, значно підвищує рівень стресу у колективі, стимулює емоційне вигоряння і знижує лояльність до підприємства. Працівники починають сприймати таку систему як спробу керівництва перекласти ними підприємницькі та операційні ризики. Прийняття рішень в межах стратегічного планування завжди має спиратися на глибокий аналіз ризиків та довгострокових цілей підприємства, що повною мірою стосується і конструювання мотиваційних систем [2, 6, 7, 9]. Для забезпечення максимальної мотиваційної віддачі структура оплати праці має гнучко адаптуватися до фази життєвого циклу підприємства, специфіки його бізнес-процесів та внутрішніх закономірностей саморозвитку виробничо-господарських систем [5].

Система оплати праці не являється ізольованим фінансовим механізмом, а є важливою складовою загальної системи формування конкурентоспроможності підприємства [8]. Коли стимулююча частина заробітної плати тісно пов’язана з об’єктивними показниками ефективності, співробітники стають особисто зацікавленими в покращенні якості продукції, що випускається або послуг, скороченні витрат, раціональному використанні ресурсів і впровадженні інноваційних рішень. Ефективні способи підвищення конкурентоспроможності суб’єктного складу економіки грунтуються на узгодженні векторних інтересів власників бізнесу, топ-менеджменту та рядових виконавців [9]. Напрям мотиваційних установок персоналу на успішну реалізацію загальної стратегії дозволяє підвищити загальну гнучкість, маневреність та стійкість системи управління в умовах глобалізації економічних процесів та загострення ринкової конкуренції [1, 3, 4, 5, 8].

В практиці сучасного менеджменту виділяють три основні моделі співвідношення постійної та змінної частин оплати праці, кожна з яких має свої особливості: консервативну, збалансовану та стимулюючу.

Консервативна модель (80% постійна частина, 20% змінна частина) забезпечує максимальне почуття стабільності та мінімізує плинність ефективних кадрів. Однак, основним недоліком даної моделі є слабка мотивація співробітників до перевищення планових показників та прояву творчої ініціативи. Даний підхід являється доцільним для адміністративно-управлінського персоналу, співробітників допоміжних служб та державних установ, де результати праці складно піддаються прямій оцінці.

Збалансована модель (60-70% постійна частина, 30-40% змінна частина) гармонійно поєднує соціальну захищеність працівників із відчутним матеріальним стимулом задля досягнення високих показників. Для успішного функціонування даної моделі потрібна наявність впровадженої, об’єктивної та прозорої системи оцінки персональних показників ефективності. Модель ідеально підходить для основного виробничого персоналу, інженерно-технічних спеціалістів та лінійних керівників.

Стимулююча модель (30-50% постійна частина, 50-70% змінна частина) максимально орієнтує співробітника на досягнення кінцевого фінансового результату та отримання доходів. До основних ризиків моделі належать висока плинність кадрів, високий рівень вигоряння, а також схильність співробітників до отримання миттєвої вигоди на шкоду стратегічним інтересам підприємства. Дана модель показує найвищу ефективність у відділах активних та у проектних командах з яскраво вираженим кінцевим результатом.

Отже, ефективна оптимізація структури заробітної плати можлива лише тоді, коли вона повністю інтегрована у фінансову систему та архітектуру бюджетування підприємства, а також спирається на чітку регламентацію всіх управлінських функцій [9]. Детальне обґрунтування функцій управління та наскрізних бізнес-процесів дозволяє однозначно зафіксувати зони відповідальності та показники кожного співробітника, завдяки чому алгоритми розрахунку змінної частини стають абсолютно зрозумілими та об’єктивними. Крім того, розробка стимулюючих систем має враховувати положення сучасних теорій конкуренції та концепцій безпечно орієнтованого розвитку [4]. Економічна та кадрова безпека підприємства в даному контексті потребує виключення деструктивної внутрішньої конкуренції між співробітниками. Якщо, змінна частина сформована некоректно, вона може підштовхувати працівників до приховування інформації, внутрішніх конфліктів та боротьби за ресурси всередині підприємства замість роботи на загальний результат. Створення стійких передумов для розвитку господарських систем неминуче передбачає узгодження економічних цілей підприємства із соціальними інтересами колективу [2; 3]. Збалансована система оплати праці знижує соціальну напруженість, зміцнює довіру до керівництва, підвищує залучення персоналу та суттєво мінімізує кадрові та операційні ризики.

Таким чином, для реалізації потенціалу оплати праці як фактора зростання результативності, ми можемо запропонувати застосовувати диференційований підхід до різних категорій персоналу. Не доцільно застосовувати єдину пропорцію постійної та змінної частин для всього підприємства. Для працівників адміністративних та допоміжних підрозділів гарантована частина повинна переважати (70-80%), тоді як для підрозділів, які безпосередньо впливають на виручку та продажі, стимулююча частина може досягати 50-60%. Змінна частина повинна формуватися з врахуванням обмеженої кількості основних показників (оптимально - від 3 до 5). Показники повинні бути повністю підконтрольні самому працівнику, легко піддаватися виміру та однозначно трактуватися. Кожна формула, шкала та критерій преміювання повинні бути відкриті та зрозумілі співробітникам. Якщо, працівник неспроможний самостійно розрахувати свою премію, мотиваційний ефект змінної частини зводиться до нуля. Співвідношення елементів заробітної плати необхідно періодично переглядати з врахуванням змін ринкової кон’юнктури, рівня інфляції, стадії розвитку бізнесу та актуальних стратегічних завдань підприємства.

Оптимізація постійної та змінної частин заробітної плати - не просто технічний фінансово-економічний розрахунок, а найважливіший інструмент стратегічного управління людським капіталом. Ефективно сконструйована структура компенсаційного пакету дозволяє одночасно гарантувати співробітникам необхідну соціальну стабільність та сформувати потужні внутрішні стимули для досягнення високих індивідуальних та командних результатів. Системна інтеграція мотиваційного механізму зі стратегічним плануванням, бізнес-процесами та загальною системою управління конкурентоспроможністю виступає запорукою успішного саморозвитку та довгострокової стійкості підприємства у динамічному ринковому середовищі.

Список літератури:

1. Балахонова О.В. Актуальні проблеми економіки і менеджменту: теорія, інновації та сучасна практика. Колектив моногр., книга сьома / за ред. д.е.н, проф. Кузнєцова Е.А. – Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2020.  340 с.

2. Балахонова О.В. Аналіз підходів до вибору господарської системи сталого розвитку. Освіта, економіка управління: сучасний стан та інновації: зб. наук. праць. Ізмаїл: РВВ ІДГУ, 2021. Вип. 6. С.4-13.

3. Балахонова О.В. Теорії конкуренції та практики визначення конкурентоспроможності в умовах безпекоорієнтованого розвитку. Колектив. моногр.; за ред.  М.М.Меркулова. Ізмаїл-Одеса: Фенікс, 2020.  196 с.

4. Балахонова О.В. Удосконалення підходів в дослідженнях саморозвитку виробничо-господарських систем. Ринкова економіка : сучасна теорія і практика управління : зб. наук. праць. Одеса: ОНУ, 2020. Вип. 3/46.  Т. 20. С.146-159.

5. Балахонова О.В. Характер інноваційності сучасних економічних систем. Науковий вісник Міжнародного гумані-тарного університету : зб. наук. праць.  Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2020. Серія: Економіка і менеджмент Вип. 43. С.4-12.

6. Гріщенко І.В., Білецька Н.В., Одінцова О.О. Механізм формування конкурентоспроможності підприємств в сучасних економічних умовах. Економіка та суспільство. 2021. № 34. DOI: https://doi.org/10.32782/2524- 0072/2021-34-626.

7. Гріщенко І.В., Гринчук Т.П., Циганчук В.А. Методи формування конкурентоспроможності підприємств. Економіка та суспільство. 2022. № 39. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-39-82.

8. Гріщенко І.В., Іванюта П. В., Білецька Н. В., Покровщук Л. М. Обґрунтування  функцій управління та бізнес-процесів на сучасному етапі бюджетування та менеджменту. Вісник Львівського торговельно-економічного університету. Львів: Видавництво Львівського торговельно-економічного університету (Економічні науки), 2023. Вип. 72. С. 41-47.

9. Гріщенко І.В., Сисоєва І.М., Циганчук В.А., Фаріон В.Я. Вплив теорій управління конкурентоспроможністю на розвиток підприємств в процесі глобалізації економіки. ГРААЛЬ НАУКИ. № 53. 2025. С. 269-278 https://archive.journal-grail.science/index.php/2710-3056/issue/view/20.06.2025/41.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter


 Інші наукові праці даної секції
ТИПОЛОГІЯ ОСНОВНИХ МЕТОДІВ МОТИВУВАННЯ ПРАЦІ В СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ
27.10.2026 21:34
ВПЛИВ МЕХАНІЗМУ CBAM НА ЕКСПОРТ УКРАЇНСЬКОЇ МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОДУКЦІЇ
27.10.2026 19:55
ПРОБЛЕМИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТА ПОВЕРНЕННЯ НЕПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ В ЕЛЕКТРОННІЙ КОМЕРЦІЇ
16.10.2026 13:33
ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ У ЦИФРОВОМУ МАРКЕТИНГУ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ
07.10.2026 18:08




© 2010-2026 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.economy-confer.com.ua обов’язкове!
Час: 0.132 сек. / Mysql: 2212 (0.099 сек.)