Маючи своє базове походження в афроамериканських музичних традиціях, рок-музика у процесі історичного розвитку набула статусу жанру, що асоціюється передусім із «білою» масовою культурою. Водночас протягом другої половини XX століття неодноразово виникали форми взаємодії між різними напрямами рок-музики та афроамериканськими стилями, зокрема Фанком, Репом і Хіп-хопом. Подібні процеси міжкультурної взаємодії призводили до формування гібридних моделей, у яких поєднувалися різні принципи ритмічної організації, фактури та виконавської манери.
Доволі показово і різнопланово цей процес проявив себе у 1980-х роках, коли виникла значна кількість проєктів, в яких відбувалися поєднання рок-музики із Фанком та спорідненими йому стилями. У межах цієї тенденції сформувалися різні типи гібридності: від агресивних і експериментальних (творчість груп Bad Brains, Primus, чи ранніх Faith No More), до більш комерційно успішних моделей (Red Hot Chilli Peppers, Living Colour). Окремий напрям становили колаборації між рок-музикантами та реп-виконавцями, серед яких показовими є спільні роботи Aerosmith та Run-D.M.C., а також Anthrax і Public Enemy. Більшість цих прикладів поєднувала фанкову або репову синкоповану ритмічну основу з елементами альтернативного, панківського чи металічного звучання, що забезпечувало їм виразну стилістичну ідентичність.
Водночас значно менш дослідженим залишається інший тип гібридності, що пов’язаний із поєднанням Фанку не з альтернативними або агресивними формами рок-музики, а з її найбільш комерційними стадіонними різновидами кінця 1980-х років – зокрема Глем-металом та Мелодик-роком (AOR). На відміну від зазначених вище прикладів, у межах яких фанкова складова виступала як структурне ядро або радикальний контраст, у даному випадку відбувається її інтеграція у вже сформовану систему «полірованого» мейнстримного рок-звучання.
Стиль Мелодик-рок, котрий також відомий під назвами Album Oriented Rock (альбомно орієнтований рок), Adult Oriented Rock (рок, орієнтований на дорослих), або ж скорочено AOR, пройшовши шлях від американізованих і комерціалізованих форм Хард-року 70-х років, з часом здобув свої власні впізнавані якості, які дозволили виділити його в окреме явище рок-музики. Пік популярності даного стилю випав на 1980-і роки, коли характерні стильові риси Мелодик-року проявилися найбільш повно. Відмінними якостями стилю стали мелодизм, наспівність, гімнічність, використання клавішних синтезаторів, максимально ретельна студійна обробка, «відшліфований», але потужний вокал.
Водночас Глем-метал, як комерціалізована форма важкого року 80-х років, орієнтувався на яскравий імідж, театральність, мелодичні «хуки» та більш молодіжну і «рок-н-рольну» подачу. У другій половині 1980-х років Мелодик-рок і Глем-метал частково зближуються, що проявляється у творчості гуртів Bon Jovi, Def Leppard, Winger, які поєднали характерні для Глем-металу естетику, манеру виконання із характерними для Мелодик-року мелодизмом, гімнічністю, наспівністю і використанням клавішних інструментів.
Американський гурт Dan Reed Network в своєму дебютному альбомі 1988 року репрезентував доволі незвичне для того часу стилістичне рішення, яке проявилось у поєднанні Мелодик-рок/Глем-метал стилістики Bon Jovi і Def Leppard із ритм-секцією, близькою до стилістики Фанку. Поєднання синкопованої ритмічно-загостреної фанкової ритміки із найбільш комерційними «відшліфованими» стилями року 80-х відокремило Dan Reed Network від інших фанк-рок-гуртів того часу, що поєднували Фанк із більш агресивними, альтернативними, чи «навколопанківськими» стилями. Враховуючи велику популярність Фанку в масовій комерційній поп-музиці 80-х років, Dan Reed Network нерідко брали за основу і доволі комерційну синтезаторну форму звучання Фанку, властиву для провідних поп-виконавців декади, таких як Майкл Джексон (Michael Jackson) і Прінс (Prince). Таким чином у звучанні Dan Reed Network кінця 80-х років поєдналися найбільш комерційно успішні форми як «білого» року, так і афроамериканської поп-музики тих часів. Перший альбом групи вийшов у 1988 році і відзначився успіхом композиції Ritual, яка отримала хітовий статус. Крім того на альбомі були представлені і інші комерційно успішні композиції із фанковою ритм-секцією і роковим мелодизмом, характерним для Мелодик-року і Глем-металу.
Слід уточнити, що інтеграція елементів ритміки Фанку в межах Мелодик-року не була абсолютно новим явищем для 1980-х років. Зокрема, у творчості групи Toto подібні елементи функціонували в рамках стилістично цілісної AOR-моделі, починаючи з дебютного альбому 1978 року. Однак у випадку Toto фанкова ритміка не виконувала функції об’єднуючого принципу, а виступала як варіативний стилістичний ресурс, що співіснує з іншими ритмічними моделями в межах альбомної структури. Натомість у Dan Reed Network фанкова ритміка набуває статусу постійного організаційного чинника, який визначає характер взаємодії між ритмічною, мелодичною і фактурною складовими. Можна стверджувати, що саме в період виходу дебютного альбому Dan Reed Network сформувалися додаткові сприятливі умови для використання фанкової ритміки в якості «об’єднуючого стилістичного каркасу» усіх композицій альбому. Наприкінці 1980-х років формується короткочасне «перехідне вікно» (близько 1988 – 1991), у межах якого все ще зберігається популярність глянцевого стадіонного рок-звучання, але водночас посилюються тенденції до міжстильового та культурного кросоверу. У цьому контексті творчість Dan Reed Network може розглядатися як точка перетину зазначених процесів, де ритміка Фанку інтегрується вже не лише як внутрішній стилістичний ресурс, а як елемент більш широкої кросоверної моделі. Також у випадку Dan Reed Network йдеться про тип гібридності, де ритміка Фанку поєднується не з «класичним» AOR, як це було реалізовано в творчості Toto, а з його більш молодіжною глем-орієнтованою модифікацією, що надало звучанню Dan Reed Network свого оригінального ефекту «фанкових Bon Jovi».
Тим не менш слід зазначити і про певні проблеми саунду, що виникли у гурту при сполученні зазначених музичних стилів. Аналіз матеріалу свідчить, що в окремих композиціях гурту, зокрема в Ritual, спостерігається розбіжність між ритмічною та мелодичною організацією. Якщо у куплетах фанкова ритміка виконує відносно організуючу функцію, то у приспіві, під впливом фразоцентричної мелодик-рокової моделі (що підсумовує орієнтацію на сильні долі і протяжні тривалості), відбувається його функціональне послаблення. Це призводить до зниження ритмічної напруги та втрати безперервності фанкової ритміки як структурного чинника, наявність якого в афроамериканському музичному сленгу відзначається терміном «грув» («groove»). Рівень інтеграції мелодії з грувом у подібних гібридних моделях визначається, зокрема, ступенем синкопованості, дрібністю ритмічного членування та характером акцентної взаємодії з метричною сіткою. У випадку Dan Reed Network ці параметри реалізовані нерівномірно, що посилює розрив між ритмічною та мелодичною складовими. Таким чином можна сказати, що в композиціях групи на кшталт Ritual відчувається недостатня інтеграція фанкових елементів в структурне ядро композиції. Це свідчить про проблеми органічності безпосереднього сполучення ритміки Фанку із мелодизмом, близьким до формату Мелодик-року, зокрема стилістики Bon Jovi.
Показово, що в рамках творчості Toto на початку 1980-х років, а також в окремих зразках стадіонного року (зокрема Survivor), спостерігається інший підхід до організації мелодики приспівів, що характерізується більшою синкопованістю, ритмічною подрібненістю та акцентною активністю. В той час як Dan Reed Network в своєму хіті кінця 80-х використали накладання на фанковий акомпанемент мелодики, властивої для більш шаблонних стадіонних «білих» рок-хітів того періоду.
Популярність Dan Reed Network досягла свого апогею на межі кінця 80-х і початку 90-х років, що дозволило гурту виступати на одній сцені із Bon Jovi і The Rolling Stones. Певний масовий успіх отримали і наступні два альбоми, що вийшли відповідно у 1989 і 1991 роках.
Початок 1990-х років ознаменований кардинальною зміною тенденцій в рок-музиці, яка супроводжувалася популяризацію стилів Альтернативного року і падінням популярності Мелодик-року і Глем-металу. Переважна більшість гуртів і виконавців зазначених стилів втрачали популярність і комерційний успіх. Dan Reed Network, що представляли собою цікаву і незвичну суміш Фанку із популярними рок-звучаннями 80-х років почали втрачати популярність разом із угасанням останніх.
Протягом 90-х років в межах творчості груп Альтернативного року тенденція кросоверу Фанку і рок-звучання вийшла на новий рівень популярності і масового вжитку. Але в даному випадку стилістика Фанку інтегрувалась в набагато більш депресивні, жорсткі і похмурі рок-стилі. В той час як «партнерство» Фанку із глянцевими стадіонними формами року 80-х років у цей період поступово втрачає цілісність і починає розпадатися.
Таким чином творчість гурту Dan Reed Network репрезентує специфічний тип гібридності, сформований у межах короткочасного «перехідного вікна» кінця 80-х – початку 90-х років, у якому поєдналися кросоверна гібридність року з фанковою ритмікою та стадіонна глянцева глем-орієнтована модель стилістики AOR. Зазначені поєднання виявляють як значний інноваційний потенціал, так і структурні обмеження, пов’язані з розбіжністю між грувом та мелодичною організацією. Можна припустити, що саме короткочасність зазначеного періоду «перехідного вікна» не дозволила сформувати стабільні моделі органічного поєднання фанкової ритміки зі стадіонним мелодик-роковим форматом. У цьому сенсі творчість Dan reed Network постає як прояв значного, але лише частково реалізованого потенціалу поєднання фанкової ритміки з естетикою Мелодик-року.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Терентьєв Д.Д. Мелодик-рок в музиці 80-х років ХХ сторіччя : дис… кандидата мистецтвознавства : 17. 00. 01 / НМАУ ім. П.І. Чайковського. Київ, 2018. 212 с.
2. Beaujour T., Bienstock R., Taylor C. Nöthin' But a Good Time: The Uncensored History of the '80s Hard Rock Explosion. New York: St. Martin's Press, 2021. 560 p.
3. Burns G. A Typology of “hooks” in popular records // Cambridge University Press, Popular Music. Cambridge : 1987. Vol. 6. No. 1. P. 1–20.
4. Christe I. Sound of the Beast: The Complete Headbanging History of Heavy Metal. New York: HarperCollins, 2003. 400 p.
5. Funk rock. Classic Rock & Metal Hammer present / Decades: The 1980s (UK), 2006. P. 90–91.
6. Moore A.F. Analyzing Popular Music. Cambridge: Cambridge University Press, 2009. 270 p.
7. Tannenbaum R., Marks C. I Want My MTV: The Uncensored Story of the Music Video Revolution. New York: Plume, 2012. 608 p.
8. Vincent R., Clinton G. Funk: Music, People and Rhythm of the One. New York: St. Martin's Griffin, 1996. 416 p.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter