Вступ
Магній оксид (MgO) є важливим неорганічним матеріалом, який широко застосовується у фармацевтичній та біомедичній галузях завдяки поєднанню хімічної активності, біосумісності та відносно низької токсичності. Особливий інтерес становить MgO, отриманий з природної сировини, зокрема бішофіту (MgCl₂·6H₂O), оскільки такий підхід відповідає принципам ресурсоефективності та сталого розвитку. У лікарських формах MgO використовується як активна або допоміжна речовина в антацидних препаратах, дерматологічних і ранозагоювальних пастах, а також як сорбент для детоксикації. Фармакопейні вимоги (ДФУ, ЄФ, USP) визначають жорсткі критерії до чистоти, вмісту домішок і фізико-хімічних характеристик MgO, що безпосередньо пов’язано зі способом його отримання [1, c. 5].
MgO є основним оксидом, який у водному середовищі частково гідратується з утворенням Mg(OH)₂. Важливими характеристиками для медичних застосувань є питома поверхня, дисперсність, пористість, швидкість гідратації та відсутність токсичних домішок (Pb, Cd, As, Fe). За даними літератури, MgO з високою питомою поверхнею (50–150 м²/г) проявляє підвищену реакційну та сорбційну здатність. Фармакопеї регламентують вміст MgO не менше 98,0–99,0 % та обмежують концентрації важких металів [2, c. 15].
Застосування MgO в антацидних лікарських формах
У гастроентерології MgO застосовується як антацидна речовина, що нейтралізує соляну кислоту шлункового соку за реакцією з утворенням MgCl₂ і води. На відміну від Al(OH)₃, MgO не спричиняє закрепів, а в комбінації з іншими антацидами забезпечує збалансований терапевтичний ефект [00]. Фармакопейні монографії (USP «Magnesium Oxide», ЄФ «Magnesii oxidum») визначають вимоги до швидкості нейтралізації та розчинності. Дослідження показують, що MgO з бішофіту, отриманий через осадження Mg(OH)₂ з подальшим прожарюванням при 500–700 °C, забезпечує стабільну антацидну активність і відповідає фармакопейним стандартам [3, c. 75].
Застосування MgO у ранозагоювальних та дерматологічних пастах
MgO широко застосовується у складі паст, мазей та порошків для лікування опіків, дерматитів і гнійних ран. Антибактеріальна дія MgO пов’язана з утворенням активних форм кисню на поверхні частинок і локальним підвищенням pH, що пригнічує ріст патогенних мікроорганізмів. Дослідження показують, що дрібнодисперсний MgO прискорює епітелізацію та зменшує запалення [4, c. 90]. Для таких застосувань критично важливими є відсутність механічно гострих частинок та стабільність складу, що регламентується ДФУ та ЄФ у розділах щодо допоміжних речовин для зовнішнього застосування.
MgO як медичний сорбент
Завдяки високій питомій поверхні та основному характеру поверхні MgO ефективно адсорбує токсини, бактеріальні ендотоксини та іони важких металів. У медицині MgO використовується як ентеросорбент і компонент комбінованих детоксикаційних препаратів [5, c. 25]. Пористі форми MgO демонструють високу ємність щодо органічних кислот і деяких лікарських отрут. За даними досліджень, сорбційні властивості істотно залежать від способу синтезу: MgO, отриманий з бішофіту шляхом контрольованого осадження і м’якого прожарювання, має більш розвинену пористість порівняно з матеріалом, синтезованим з природного магнезиту [6, c. 180].
Вплив способу отримання MgO з бішофіту на властивості продукту
Технологія переробки бішофіту включає очищення розчину від домішок, осадження Mg(OH)₂ та термічний розклад до MgO. Контроль температури прожарювання дозволяє регулювати дисперсність і реакційну здатність продукту. Низькотемпературне прожарювання (500–700 °C) забезпечує високу питому поверхню, що є бажаним для антацидів і сорбентів, тоді як вищі температури підвищують кристалічність, але знижують активність [7, c. 145]. Аналітичний огляд напрямів застосування MgO надано в таблиці 1.
Таблиця 1
Напрям застосування високочистого MgO в медицині
Аналіз українських і зарубіжних джерел свідчить, що MgO є універсальним компонентом лікарських форм, а його ефективність визначається фізико-хімічними характеристиками, які, у свою чергу, залежать від способу отримання. Для антацидів критичною є швидкість нейтралізації кислоти та фармакопейна чистота (USP, ЄФ). Для дерматологічних форм важливі антибактеріальні властивості та біосумісність, тоді як для сорбентів — розвинена пориста структура. MgO, синтезований з бішофіту, демонструє конкурентні переваги завдяки високій чистоті та можливості тонкого контролю структури, що робить його перспективним для медичного застосування.
Висновки
1. MgO широко застосовується в антацидних препаратах, ранозагоювальних пастах і як медичний сорбент.
2. Фармакологічні властивості MgO тісно пов’язані зі способом його отримання та структурними характеристиками.
3. Технології отримання MgO з бішофіту дозволяють отримати продукт, що відповідає вимогам ДФУ, ЄФ та USP.
4. Подальша оптимізація технологічних параметрів відкриває можливості для створення спеціалізованих лікарських форм.
Список літератури
1. Andryukova L. M. et al. Оцінка сучасних вимог провідних фармакопей світу до якості очних лікарських засобів. Management, economy and quality assurance in pharmacy. 2018. №. 4 (56). С. 4-10.
2. Gryzodub O., Shapovalov V. Системи якості у фармації: мультидисциплінарний контекст державної фармакопеї України. SSP Modern Law and Practice. 2023. Т. 3. №. 1. С. 1-23.
3. Блажко І. В. та ін. Сучасні вимоги провідних фармакопей до характеристики, класифікації та контролю якості м’яких лікарських форм. Фармацевтичний часопис. 2020. №. 4. С. 73-81.
4. Синяєва Н. П. та ін. Хімія лікарських засобів. Частина 1. Хімія неорганічних лікарських засобів: навчальний посібник. Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2019. 133 с.
5. Салієва Л. М. Стандартизація лікарських засобів: конспект лекцій. Частина І. Луцьк: П “Зоря-плюс” ВОО ВОІ СОІУ, 2022. 52 с.
6. Коваленко А. Л. та ін. Екологічно-економічні аспекти видобутку магній оксиду з бішофіту. Збірник наукових праць Дніпровського державного технічного університету (технічні науки). 2025. Т. 2. №. 47. С. 178-186.
7. Гуляєв В. М. та ін. Огляд способів виробництва магній оксиду. Збірник наукових праць Дніпровського державного технічного університету (технічні науки). 2025. Т. 1. №. 46. С. 143-151.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter