Актуальність проведення судово-економічної експертизи у справах про фіктивне підприємництво обумовлена стійкою тенденцією до зростання кількості кримінальних, адміністративних та податкових спорів, у межах яких контролюючі органи та суди оцінюють реальність господарських операцій платників податків. Ускладнення схем господарських взаємовідносин, використання багаторівневих ланцюгів контрагентів, а також еволюція судової практики зумовлюють необхідність використання спеціальних економічних знань при встановленні фактичного економічного змісту спірних операцій.
Верховний Суд у низці постанов наголошує, що фіктивність господарських операцій не може встановлюватися виключно на підставі формальних критеріїв або припущень контролюючого органу. Визначальним є всебічне та повне дослідження сукупності доказів, спрямоване на встановлення реального характеру господарської діяльності, руху активів, економічної доцільності операцій та можливості їх фактичного виконання [1], [2].
Судова практика останніх років демонструє чітку тенденцію до відмови від формального підходу, за яким наявність первинних документів автоматично визнавалася достатньою підставою для підтвердження реальності господарських операцій. Верховний Суд послідовно зазначає, що первинні документи мають оцінюватися у взаємозв’язку з іншими доказами та з урахуванням фактичних обставин справи. При цьому ключове значення мають характер діяльності платника податків, його ресурсне забезпечення, економічний результат здійснених операцій, а також поведінка сторін після їх здійснення [1], [3], [4].
У цьому контексті судово-економічна експертиза має спрямовуватися на поглиблений аналіз економічного змісту господарських операцій. Її роль полягає у встановленні об’єктивних економічних показників, які дозволяють суду оцінити реальність спірних правовідносин. Завданням експертизи має бути не лише перевірка правильності відображення операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а й аналіз економічної логіки таких операцій, їх відповідності звичайній господарській діяльності суб’єкта господарювання, а також спрямованості на досягнення економічного ефекту [5], [6].
Виходячи зі сформованих правових позицій Верховного Суду, основними напрямками залучення судових експертів-економістів у справах про фіктивне підприємництво є документальна та економічна перевірка низки взаємопов’язаних характеристик господарської діяльності платника податків [1].
Першим таким напрямком є перевірка повноти, належності та відповідності вимогам законодавства документального оформлення господарських операцій, щодо яких існують підозри у фіктивності. При цьому особлива увага приділяється не лише формальній наявності первинних документів, а й наявності в них обов’язкових реквізитів, логічній узгодженості між різними видами документів, відповідності їх змісту характеру та обсягу задекларованих операцій. Дослідженню підлягає також послідовність складання документів, їх взаємний зв’язок та відповідність хронології операцій. Верховний Суд у своїх рішеннях зазначає, що деякі дефекти первинних документів, зокрема відсутність істотних реквізитів або суперечності між документами, можуть бути підставою для висновку про нереальний характер операцій [7].
Другим важливим напрямком є дослідження наявності приросту або збереження активів платника податків та/або їх вартості в результаті здійснення спірних операцій. Суди виходять з того, що реальна господарська операція, як правило, має наслідком зміну майнового стану суб’єкта господарювання, яка може проявлятися у збільшенні активів, оптимізації витрат або отриманні іншої економічної вигоди. Відсутність такого ефекту, неможливість простежити рух активів або їх використання в подальшій господарській діяльності розцінюється судами як суттєва ознака фіктивності [2], [8].
Третім напрямком є аналіз наявності у платника податків та його контрагентів трудових, матеріально-технічних, фінансових і часових ресурсів, необхідних для фактичного виконання відповідних операцій. Судово-економічна експертиза в таких справах передбачає зіставлення обсягів задекларованих операцій із реальними можливостями підприємства, чисельністю персоналу, наявністю основних засобів, фінансових ресурсів та часових меж виконання робіт або надання послуг. Такий аналіз дозволяє перевірити економічну спроможність виконання підприємством операцій у заявлених обсягах. Верховний Суд неодноразово наголошував, що невідповідність між обсягом операцій та ресурсним забезпеченням суб’єкта господарювання є підставою для сумнівів у їх реальності [4], [6].
Четвертим напрямком є документальна перевірка наявності так званих «фонових» операцій, які зазвичай супроводжують реальну господарську діяльність. До таких операцій належать витрати на оплату праці, оренду приміщень та обладнання, логістичні послуги, витрати на енергоносії, залучення сторонніх виконавців, обслуговування основних засобів тощо. Аналіз цих витрат дозволяє оцінити реальний масштаб діяльності підприємства. Відсутність або мінімальний обсяг таких операцій при значних задекларованих оборотах Верховний Суд розглядає як одну з ознак штучного, формального характеру господарських правовідносин [3], [5].
З огляду на складність, багатофакторність та високу доказову насиченість справ про фіктивне підприємництво, особливої актуальності набуває питання розроблення та впровадження спеціалізованої методики проведення судово-економічних експертиз у цій категорії справ. Відсутність уніфікованих підходів призводить до неоднорідності експертної практики та різної оцінки тотожних економічних обставин.
Така методика має враховувати сучасні підходи до оцінки економічного змісту господарських операцій, базуватися на узагальненій судовій практиці Верховного Суду, а також чітко окреслювати межі компетенції експерта-економіста. Розроблення єдиної методологічної бази дозволить підвищити якість експертних висновків, їх доказову цінність у судовому процесі та сприятиме формуванню більш передбачуваної й послідовної судової практики у справах про фіктивне підприємництво.
Література
1. Постанова Верховного Суду від 28.07.2025 у справі № 815/7067/16 / Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129240999 (дата звернення: 02.12.2025)
2. Постанова Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 160/9639/21 / Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132300677 (дата звернення: 02.12.2025)
3. Постанова ВС від 04.12.2025 у справі № 520/1537/25 / Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132335998 (дата звернення: 02.12.2025)
4. Постанова ВС від 04.12.2025 у справі № 640/26112/19 / Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132336003 (дата звернення: 02.12.2025)
5. Постанова Верховного Суду від 13.11.2025 у справі № 140/20854/23 / Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131779640 (дата звернення: 02.12.2025)
6. Постанова Верховного Суду від 12.08.2025 у справі № 380/14347/24 / Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129481634 (дата звернення: 02.12.2025)
7. Постанова Верховного Суду від 21.10.2025 у справі № 240/36202/21 / Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131217881 (дата звернення: 02.12.2025)
8. Постанова Верховного Суду від 23.07.2025 у справі № 460/971/20 Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/129074667 (дата звернення: 02.12.2025)
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter