Актуальність. Рак яєчників є однією з найагресивніших злоякісних пухлин жіночої репродуктивної системи та посідає провідне місце серед причин смертності від онкогінекологічних захворювань. Високі показники летальності зумовлені насамперед пізнім встановленням діагнозу: у понад 70 % випадків захворювання виявляється на III–IV стадіях, коли можливості радикального лікування значно обмежені, а прогноз несприятливий [1, 8, 10].
Основною проблемою ранньої діагностики раку яєчників є відсутність специфічної клінічної симптоматики на початкових етапах розвитку пухлини. Захворювання тривалий час може перебігати безсимптомно або супроводжуватися загальними, неспецифічними скаргами, які часто розцінюються як прояви функціональних розладів травної, сечовидільної або ендокринної систем. Крім того, на сьогодні не існує ефективних скринінгових програм для раннього виявлення раку яєчників у загальній популяції, що значно ускладнює своєчасну діагностику [4, 6].
У зв’язку з цим зростає роль первинної ланки медичної допомоги, зокрема сімейного лікаря та лікаря-гінеколога, які є першими спеціалістами, до яких звертається жінка зі скаргами. Саме ці лікарі мають можливість оцінити загальний стан пацієнтки, зібрати детальний анамнез, визначити наявність факторів ризику, спадкової схильності та динаміку симптомів, що дозволяє своєчасно запідозрити злоякісний процес і направити пацієнтку на подальше обстеження [2, 9].
Таким чином, актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення онкологічної настороженості серед лікарів первинної ланки та вдосконалення діагностичного маршруту жінок із підозрою на рак яєчників.
Мета роботи. Оцінити роль сімейного лікаря та гінеколога у ранньому виявленні раку яєчників та визначити основних етапи діагностичного маршруту пацієнток із груп ризику та жінок із неспецифічними клінічними проявами.
Матеріали та методи. У ході дослідження було проведено опитування сімейних лікарів та лікарів-гінекологів щодо найчастіших скарг, з якими звертаються жінки з підозрою на рак яєчників. Особлива увага приділялася аналізу репродуктивного анамнезу, наявності супутніх гінекологічних і соматичних захворювань, спадкової обтяженості, а також оцінці дій лікарів первинної ланки при виявленні неспецифічних симптомів.
Методами дослідження були аналіз наукових джерел, анкетування медичних працівників, узагальнення клінічних спостережень та порівняльна оцінка діагностичних підходів.
Результати. За результатами дослідження встановлено, що групу ризику розвитку раку яєчників становлять жінки з обтяженим спадковим анамнезом, зокрема наявністю злоякісних новоутворень органів репродуктивної системи у близьких родичів. Значну роль відіграють також ендокринні порушення, безпліддя, ендометріоз, ожиріння, ранній початок менструацій та пізня менопауза [5, 7].
Особливу увагу лікарі звертають на неспецифічні симптоми, які часто ігноруються як пацієнтками, так і медичними працівниками. До таких проявів належать здуття живота, відчуття швидкого насичення, хронічний або періодичний тазовий біль, дискомфорт у нижніх відділах живота, часте сечовипускання без ознак інфекційного процесу, загальна слабкість та зниження працездатності. Наявність таких симптомів, особливо при їх прогресуванні або поєднанні, повинна бути підставою для підвищеної онкологічної настороженості.
Сімейний лікар відіграє ключову роль на початковому етапі діагностики. Його тактика включає детальний збір анамнезу, оцінку факторів ризику, фізикальне обстеження, пальпацію живота та своєчасне направлення пацієнтки на ультразвукове дослідження органів малого таза. Важливим аспектом є також виключення інших захворювань із подібною симптоматикою, що дозволяє уникнути затримки в діагностиці.
Подальший етап обстеження здійснюється лікарем-гінекологом, який проводить огляд шийки матки в дзеркалах, виконує ПАП-тест (цитологічне дослідження) для виявлення атипових клітин, проводить кольпоскопію та призначає базові лабораторні аналізи, зокрема, визначення рівня СА-125 [2,9].
Важливою складовою роботи сімейного лікаря є інформування пацієнток щодо необхідності регулярних гінекологічних оглядів, особливо жінок із групи підвищеного ризику. За спостереженнями лікарів, наявність в родоводі однієї чи більше родичок зі злоякісними пухлинами жіночої репродуктивної системи значно підвищує прихильність пацієнток до проходження планових профілактичних оглядів.
Ефективна міждисциплінарна взаємодія між сімейним лікарем, гінекологом, онкологом та лікарями інших спеціальностей сприяє скороченню часу від появи перших симптомів до встановлення остаточного діагнозу, що є критично важливим для прогнозу захворювання [3].
Висновки. Роль сімейного лікаря та гінеколога у ранній діагностиці раку яєчників є визначальною, оскільки саме ці спеціалісти першими контактують із пацієнткою та мають можливість оцінити неспецифічні симптоми, фактори ризику й спадковий анамнез. Підвищення онкологічної настороженості на рівні первинної медичної допомоги, своєчасне направлення на додаткові обстеження та налагоджена міждисциплінарна співпраця сприяють ранньому виявленню раку яєчників і, відповідно, покращенню прогнозу та якості життя жінок.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Білинський БТ, Ковальов ОО, Фаготті А та ін. Сучасні досягнення у лікуванні раку яєчника. Онкологія. Гематологія. Хіміотерапія.2022; 6 (79). https://health-ua.com/onkologiya-i-gematologiya/
2. Чижма РА, Москаленко РА. Імуногістохімічне дослідження раку яєчників з патологічною біомінералізацією. Одеський медичний журнал.2023;4(185):35-40. doi.org/10.32782/2226-2008-2023-4-7
3. Falzone L, Scandurra G, Lombardo V, et al. A multidisciplinary approach remains the best strategy to improve and strengthen the management of ovarian cancer (Review). Int J Oncol. 2021;59(1):53. doi:10.3892/ijo.2021.5233
4. Feng X, Zahed H, Onwuka J, et al. Cancer Stage Compared With Mortality as End Points in Randomized Clinical Trials of Cancer Screening: A Systematic Review and Meta-Analysis. JAMA. 2024;331(22):1910-1917. doi:10.1001/jama.2024.5814
5. Cheng HH, Shevach JW, Castro E, et al. BRCA1, BRCA2, and Associated Cancer Risks and Management for Male Patients: A Review. JAMA Oncol. 2024;10(9):1272-1281. doi:10.1001/jamaoncol.2024.2185
6. Chiu S, Staley H, Jeevananthan P, Mascarenhas S, Fotopoulou C, Rockall A. Ovarian Cancer Screening: Recommendations and Future Prospects. Rofo. 2025;197(12):1395-1404. doi:10.1055/a-2589-5696
7. Sessa C, Balmaña J, Bober SL, et al. Risk reduction and screening of cancer in hereditary breast-ovarian cancer syndromes: ESMO Clinical Practice Guideline. Ann Oncol. 2023;34(1):33-47. doi:10.1016/j.annonc.2022.10.004
8. Sideris M, Menon U, Manchanda R. Screening and prevention of ovarian cancer. Med J Aust. 2024;220(5):264-274. doi:10.5694/mja2.52227
9. Zhang M, Cheng S, Jin Y, et al. Roles of CA125 in diagnosis, prediction, and oncogenesis of ovarian cancer. Biochim Biophys Acta Rev Cancer. 2021;1875(2):188503. doi:10.1016/j.bbcan.2021.188503
10. Zhang R, Siu MKY, Ngan HYS, Chan KKL. Molecular Biomarkers for the Early Detection of Ovarian Cancer. Int J Mol Sci. 2022;23(19):12041. doi:10.3390/ijms231912041
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter