В Україні політика сталого розвитку логістики перебуває на етапі інституційного становлення. Незважаючи на наявність національної стратегії сталого розвитку до 2030 року, практична імплементація європейських принципів у сферу логістики залишається обмеженою. Основними бар’єрами виступають недостатній рівень екологічного менеджменту, низька цифровізація транспортної галузі та обмежене фінансування екологічних проєктів [2].
Формування політики сталого розвитку у сфері логістики України є ключовим елементом модернізації економіки та інтеграції в європейський простір. Впровадження принципів сталості в управління логістичними процесами сприяє підвищенню ефективності використання ресурсів, зниженню екологічного навантаження та забезпеченню соціальної відповідальності бізнесу. У контексті євроінтеграції Україна активно адаптує свої підходи до європейських стандартів сталого розвитку, визначених у Стратегії «Європа 2030» та Європейській зеленій угоді.
Основними напрямами впровадження політики сталого розвитку у логістиці є розвиток нормативно-правового, інституційного, економічного, технологічного та соціального механізмів. Нормативно-правовий механізм передбачає удосконалення законодавчої бази у сфері екологічного транспорту, енергоефективності, управління відходами та декарбонізації. Особлива увага приділяється гармонізації українського законодавства із директивами ЄС, зокрема щодо зменшення викидів СО₂ у транспортному секторі.
Інституційний механізм полягає у створенні координаційних структур, що відповідають за реалізацію політики сталого розвитку у транспортній галузі. Це можуть бути національні ради, агентства або підрозділи при міністерствах, які забезпечують інтеграцію ESG-принципів (екологічних, соціальних та управлінських стандартів) у діяльність державних і приватних логістичних компаній.
Економічний механізм спрямований на стимулювання бізнесу до впровадження екологічно орієнтованих технологій шляхом надання податкових пільг, грантів, пільгових кредитів або участі у програмах державно-приватного партнерства. Такі інструменти дозволяють компаніям знижувати витрати на енергію, оптимізувати логістичні ланцюги та водночас підвищувати свою конкурентоспроможність.
Технологічний механізм передбачає цифровізацію логістичних процесів, впровадження «зелених» технологій транспортування та енергозбереження, розвиток електромобільності й використання відновлюваних джерел енергії. Ці зміни забезпечують ефективніше управління потоками товарів і даних, скорочують викиди парникових газів і покращують екологічний імідж компаній.
Соціально-освітній механізм охоплює підготовку кадрів, здатних працювати у межах концепції сталого розвитку. Формування екологічної культури серед працівників, розвиток корпоративної соціальної відповідальності та підтримка суспільних ініціатив у сфері екології є важливими складовими цього процесу.
До економічних показників відносять рівень витрат на транспортування, частку інвестицій у цифровізацію логістичних процесів, ефективність використання складських ресурсів, обсяг інноваційних логістичних послуг у загальній структурі діяльності підприємства. Екологічні показники відображають рівень викидів парникових газів у процесі перевезень, частку «зеленого» транспорту у логістичному парку, обсяг перероблених відходів упаковки та використання альтернативних джерел енергії. Соціальні показники характеризують рівень зайнятості, умови праці персоналу, ступінь дотримання корпоративної соціальної відповідальності та безпеки постачань.
У практиці ЄС для вимірювання сталості логістики застосовується індекс сталого ланцюга постачання (Sustainable Supply Chain Index), який дозволяє інтегрувати різні групи показників у єдину систему оцінки. Для українських підприємств доцільно адаптувати цей підхід, сформувавши власну систему індикаторів сталого розвитку логістики, що може включати такі базові позиції:
- енергоємність логістичних процесів (МДж/тонно-кілометр);
- викиди СО₂ на одиницю перевезеного вантажу;
- частка електротранспорту або транспорту на біопаливі;
- рівень цифровізації логістичних операцій (% автоматизованих процесів);
- рівень залучення персоналу до екологічних ініціатив (% працівників, охоплених навчанням зі сталості).
Запровадження системи моніторингу таких показників сприятиме підвищенню прозорості логістичних операцій, поліпшенню управлінських рішень і підвищенню конкурентоспроможності українських підприємств на європейському ринку. Як зазначає Ремига Ю. та Приймак Н. [2], інтеграція сталих показників у систему стратегічного менеджменту дозволяє не лише зменшити негативний вплив на довкілля, а й забезпечити довгострокову економічну ефективність.
Висновки. Сталий розвиток є ключовим напрямом модернізації логістичних систем і важливим інструментом стратегічного менеджменту. На основі аналізу досвіду країн ЄС доведено, що впровадження принципів сталості у логістиці сприяє підвищенню ефективності використання ресурсів, зменшенню екологічного навантаження та зміцненню конкурентоспроможності підприємств.
Таким чином, інтеграція принципів сталого розвитку у логістичне управління є не лише екологічною, а й економічно доцільною стратегією, що формує основу для євроінтеграційного поступу України.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter