Світова прогресивна спільнота вважає освіту всіх рівнів як рушійний інструмент прогресу в усіх галузях розвитку людства. Україна активно продовжує реформування освіти, здійснює пошук ефективних можливостей реалізації наступності між різними етапами освіти: розроблено нормативно-правову базу розвитку національної системи освіти, яка передбачає створення єдиного освітнього простору в Європі. Зокрема, прийнято закони України – «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Державний стандарт дошкільної освіти – Базовий компонент дошкільної освіти, впроваджується проєкт «Нова українська школа», який передбачає створення навчального закладу, в якому діти будуть навчатися, насамперед, у діяльності, а основна увага спрямована на розвиток компетентностей, а не запам’ятовування фактів, де головна увага, разом з батьками, приділяється аспектам успішного розвитку дітей та їх комфортної адаптації до умов шкільної освіти [1].
Готовність дитини до навчання у школі містить в собі надважливий психологічний аспект, який складається з вивчення особливостей розвитку дітей на перехідному етапі, визначення специфіки переходу від ігрової до навчальної діяль¬ності, забезпечення психологізації навчально-виховного процесу як умови формування особистості на двох рівнях.
Такі базисні характеристики дітей старшого дошкільного віку як допитливість (основа пізнавальної активності майбутнього школяра), творче уявлення як інструмент інтелектуального та творчого розвитку дитини, готовність дитини до формування основ ціннісного ставлення до сприйняття нової дійсності, уміння вибудовувати та підтримувати в процесі навчання ефективні міжособистісні стосунки є необхідними компонентами для успішної адаптації дітей до початкової освіти [4].
У педпрацівників дошкільної та початкової освіти одна мета – організація освітнього простору дитини, яка б умотивовано реагувала на зміни в її житті та опанувала новий для неї статус школяра. Однак, успіх у будь-якій діяльності багато в чому визначається фізичним та психічним здоров’ям дошкільника. Важливою умовою збереження здоров’я майбутніх школярів є чітке розуміння педагогами про вікові норми функціонування організму дитини, що зумовлюють її можливості в процесі виховання та навчання [6].
Для повноцінного розвитку, реалізації потенційних можливостей вихованців, необхідно, щоб діти не тільки навчались, але й гралися, розвагажалися, були оточені турботою та любов’ю батьків і педагогів.
У старшому дошкільному віці дитина починає усвідомлювати себе як суб’єкт в системі людських відносин, з’являється усвідомлення свого соціального «Я», виникає його внутрішня позиція, на основі якої формується цілісне ставлення до оточуючого та самого себе як частини навколишнього світу. Важливим новоутворенням старшого дошкільного та молодшого шкільного віку є виникнення моральних мотивів, почуття обов’язку, які спонукають дитину до заняття соціально значимою діяльністю. Поведінка дітей шостого – сьомого року життя стає більш довільною та неситуативною: збільшується здібність до саморегуляції, розвивається найбільш складний компонент самосвідомості – самооцінка [9]. Діти цього періоду здатні оцінювати свої можливості, усвідомлювати мотиви своїх і чужих вчинків. Організовуючи роботу з дітьми, необхідно враховувати особливості їх нервової системи, фізичного розвитку: будь-яке перевантаження чи перевтома призведе до негативного впливу на стан здоров’я дитини.
Облік вікових та індивідуальних особливостей дитини в процесі виховання та навчання є необхідною умовою як для формування її пізнавальної діяльності, мотиваційно-емоційної сфери, так і для збереження нервово-психічного здоров’я дитини [5].
Організація наступності у формуванні основ ціннісного ставлення до здоров’я у дітей передбачає реалізацію на практиці такої важливої педагогічної умови як тісне співробітництво батьків і педагогів. Саме батьки здатні вкласти основи здорового способу життя, бережливого ставлення до свого здоров’я.
Реалізація наступності передбачає організацію виховання, за якої кожна виховна справа є продовженням попередньої виховної роботи. Реалізація принципу наступності між дошкільною та початковою шкільною освітою з одного боку спрямована на підготовку дітей до систематичного навчання у школі, а з іншого – на використання у першому класі набутого у дитячому садку досвіду [7].
Реалізація психологічного аспекту наступності безперервної освіти навчання та виховання передбачає вивчення особливостей розвитку дітей на перехідному етапі, визначення специфіки переходу від ігрової до навчальної діяльності, забезпечення психологізації освітнього процесу, вільним проявом психічних новоутворень даного періоду та закономірностей психофізичного розвитку, як умови формування особистості.
Поєднання дошкільної та початкової освіти створює передумови для реалізації індивідуальності кожного вихованця, що значно складніше зробити у масовій школі. Об’єднання у комплексі двох підсистем значно посилює його виховні можливості, створює умови для психологічно комфортного переходу дитини з дитсадка у школу.
Серед низки методико-педагогічних аспектів щодо реалізації цього кейсу, чи не головне місце посідає психологічний аспект, який вміщує в себе такі важливі напрями як:
-вивчення особливостей розвитку дітей на перехідному етапі;
-визначення специфіки переходу від ігрової до навчальної діяльності;
-забезпечення психологізації навчально-виховного процесу як умови формування особистості [8].
Все вищевикладене покликана зреалізувати авторська технологія наступності дошкільного виховання та початкової освіти, значну увагу в якій приділяється саме психологічним аспектам адаптації дитини до шкільного навчання. Так, досвід практичних напрацювань автора ствердно вказав на створення «Навчально – виховного закладу» першого ступеня (Закладу дошкільної освіти – початкової школи) в стінах одного закладу, що дозволило б вирішити проблему психологічної адаптації старших дошкільнят, командності/згуртованості при переході до першого класу початкової школи тому, що всі шестирічки одної групи садочка разом перебуватимуть протягом навчання у початковій школі.
Початкова школа функціонуватиме за розкладом закладу дошкільної освіти, з п’ятиденним перебуванням, від семи до дев’ятнадцяти годин (що дуже зручно для обох працюючих батьків), й двома вихідними на тиждень, які дозволять дитині повноцінно відпочивати зі своєю сім’єю, мандруючи Україною та світом, набираючись позитивних емоцій на новий навчальний тиждень.
Ніяких тривог і переживань щодо подолання логістичних труднощів і вчасної посадки на шкільний автобус-розвозку до навчального закладу й по домівках дітей доставлятиме шкільний автобус, через застосування телефонного додатку – навігатора, з голосовим повідомленням завчасного виходу на місце збору.
Ніяких нервових зривів від важенних рюкзаків з підручниками та формою, при пересуванні: всі навчально-методичні матеріали на електронних носіях, а власні речі в особистих шафках в стінах закладу.
Школярі початкових класів залишатимуться звичним складом вихованців в тих самих групових кімнатах, з тими ж інтер’єрами, обладнанням, іграми й іграшками дитячого садка, що забезпечує психічну стабільність дитини та психологічний комфорт.
Здорове харчування, з стравами з морської риби, мінімум раз на день (для сприяння повноцінного розвитку дитячого мозку), з «тримісячним меню», за досвідом Фінляндії (одне блюдо не має повторюватися протягом вказаного терміну: зараз в України діє правило «двотижневого меню»), з власною кухнею та професійними кухарями - кондитерами (з гідною оплатою, у відповідному сегменті ринку праці), з повноцінними сніданками, обідами, включно з першими стравами, вітамінними полуденниками та легкими, різноманітними вечерями.
Регулярні, щоденні заняття та прогулянки на свіжому повітрі, на прогулянкових ділянках, які перелаштовані на майданчики для проведення спортивних ігор, змагань і розваг, сприятимуть насиченню організмів вихованців киснем, необхідним для нормального функціонування дитячого мозку, протягом навчальної діяльності, профілактиці гіподинамії, сколіозу гармонійному розвитку та й просто гарному/настрою. А безпечність проведення таких занять і прогулянок гарантуватиме спеціальне тартанове покриття, яке убереже дітей від саден і травм.
Важливим режимним процесом, під час дванадцятигодинного перебування дитини в освітньому закладі стане денний відпочинок і руханка (корегуюча гімнастика) після відпочинку, що забезпечить дітям поновлення енергії на другу половину дня, під час якої вони будуть виконувати завдання та вправи, покликані закріпити знання, набуті ними в першу половину дня, адже до дому та на вихідні ніяких завдань, а тільки ігри, розваги, спілкування з сім’єю.
Педагоги - модератори приходять до дітей, в групу (адаптоване дитяче середовище), а не навпаки. Вихователі, що «вели» діточок попередні шість/сім років, залишаються з вихованцями й надалі, роблячи з ними вправи та завдання на закріплення/повторювання, в другій половини дня, після полуденника до вечері.
Позитивній психологічній атмосфері під час навчання буде сприяти повна відсутність негативного оцінювання: «всі відмінники, всі найкращі…», тільки корегуючі поради модератора на шляху опановування критично-експертного мислення.
Тривалість заняття не більше тридцяти хвилин, кількість занять – не більше чотирьох на день. Під час перерв, діти матимуть можливість погратись в улюблені сюжетно-рольові, будівельно-конструювальні ігри, розваги з водою та піском, рухливі ігри-розваги, спортивні змагання, естафети тощо.
Відсутність боулінгу / цькува́ння (від англ. bullying – залякування, цькування, задирання) – різновиду насильства, навмисного, довготривалого, повторюваного фізичного/психологічного насильства з боку індивіда чи групи, стосовно індивіда, як явища. Захист особистості від будь яких проявів насильства, як дитини так і членів колективу дорослих, забезпечується за допомогою системи аудіо- відео фіксації та відповідальність щодо реагування на найменші прояви дитячої агресії по відношенню одне до одного, повністю покладається на дорослих.
Вкрай важливим в процесі навчання/виховання як дошкільнят так і школярів загальноосвітньої школи є напрям «викохування» у вихованців щирого стійкого почуття емпатії до ближніх, на основі турботливої опіки дітей (під керівництвом дорослих), над дітками з особливими потребами, які, знедавна, завдяки європейським проєктам соціалізації особистостей з нозологічними особливостями, сьогодні повинні вчитися в кожному класі загальноосвітньої школи. Набутий багаторічний досвід автора по соціальному захисту прав інвалідів міста Києва взагалі та накопичений досвід по створенню учбового центру для киян – інвалідів зокрема, дозволяє наполягати на важливості цього освітнього напряму роботи як для обох сторін цього процесу: дитина, яка, від щирого серця, піклується про «особливу» дитину, пропонує їй свою дружбу та захист від зовнішніх викликів і, навіть загроз, навряд чи матиме намір домінувати над оточуючими, в будь-який спосіб. Навпаки, такі вихованці, в майбутньому, стануть особистостями зі свідомою, активною громадянською позицією, яка не дозволить їм оминути несправедливість, насильство, злочин.
Та найголовніше в такому навчально-виховному закладі це – атмосфера фасилітаційного середовища (фасилітація – від анл. Facilitation – допомога, полегшення, сприяння), організація фасилітатором (ведучим, тренером, мотиватором та, одночасно рівноправним учасником групи) процесу колективного обговорення й ефективного розв’язання проблем із максимальним залученням учасників процесу та, за короткий термін, виконати усі заплановані дії. Фасилітація не має директивного характеру, а несе взаємоповажну атмосферу довіри між педагогом і вихованцями / учнями та між однолітками, при якій думка кожного буде вислухана та почута, не зважаючи на те чи буде вона правильною чи помилковою, такою, що потребує грамотної, але делікатної корекції – поради, де дорослий не лектором/диктатором, а виступає дитячим товаришем, який і сам потребує поваги (реальне лідерство), підтримки та поради від маленьких особистостей (суб’єкт – суб’єктне середовище педагогічного процесу), під час пошуку оптимальних рішень на шляху подалання викликів сьогодення, але не забуваючи про власну навчально - виховну місію ментора, тьютора, коуча, мотиватора [10, С. 631].
Для зацікавленості вихованців щодо добровільного залучення до навчально-виховного процесу необхідні нестандартні, інноваційні підходи: навчальні комп’ютерні завдання дозволяють забезпечити доступність, привабливість, квестовий, ігровий підходи у процесі навчання/виховання дітей, закріплюючи набуті ними навички у стійкі практичні уміння [4]. Ґаджети (комп’ютери, ноутбуки, планшети, мультимедійні прилади) викликають невимушену зацікавленість дітей, де педагог є провідником у цьому дійстві подачі інформації за допомогою яскравої відеографіки [11].
Мотивуючі групові, квестові, змагальні завдання для зусиль командного інтелекту, де дорослий є об’єктивним рефері, але не суддєю.
Ораторсько - дискусійні диспути, покликані розвивати не критичне, а критично – експертне мислення: «Критика заради прогресивних пропозицій, а не заради критиканства» [5].
Важливим напрямом навчання / виховання є розвиток у дітей почуття взаємодопомоги, партнерства, лідерства й, водночас підлеглості, здатності до колективного мислення та командного досягнення ефективних досягнень/перемог [2]. І тут в нагоді стануть такі техніки як розповідь-презентація (усний виклад інформації про позитивні переваги живої/неживої природи, предметів/явищ у побутово-соціальному середовищі, що неодмінно сприятиме маленькій особистості в її адаптації, комунікуванні та самоствердженні в суспільстві) та розповідь-інструкція (усний виклад інформації про дії у часі та просторі, яка містить перелік конкретних покрокових правил, дотримання яких гарантує успіх щодо досягнення поставленої меті), які запропонував автор, як нові терміни-техніки, в рамках дисертаційного дослідження [11]. Дуже важливо навчити дітей вміти доносити власну аргументовану думку, на основі наукових знань і світових досягнень людства та мати терпіння вислухати, почути та враховувати думки учасників діалогу (опонентів, критиків), не сприймати хворобливо критику своїх ідей, суджень, переконань, адже істинне тільки «викристалізовується/загартовується» від критики інших.
Та ж сама ідея лежить в основі організації/контролю методичної навчально-виховного процесу, який здійснюється за тим же принципом – дистанційно, без фізичної присутності перевіряючих, під час занять, відкритих занять для учасників регіональних методичних об’єднань, передачі передового досвіду тощо.
Слід зазначити окремо таке питання успішності навчально-виховної діяльності закладу як наповнюваність груп. Кількість вихованців на одного педагога не повинна перевищувати вісім дітей (дві квадри), а в майбутньому – чотири. В ясельних групах ЗДО – дві дитини на одного вихователя (підтверджено японським педагогічним досвідом). Тільки при такому наповненні групи можна гарантувати якість отриманих дітьми знань, індивідуальність підходів і завершеність/ефективність виконаних завдань.
На основі об’єктивного аналізу дослідження досягнень і помилок колективу ЗДО (закладу дошкільної освіти) за № 731 Печерського району міста Києва, в середині дев’яностих ХХ сторіччя, на загал пропонується дієва авторська технологія, на базі встановлення пріоритетів і напрямів щодо підготовки дітей дошкільного віку до початкового навчання в школі, мінімізування наслідків психологічної адаптації, в умовах викликів / мотиваторів щодо вимог нового, дорослого педагогічного колективу та іншого кола однолітків, подолання труднощів у засвоєнні більш поглибленого матеріалу, вихованці такого закладу ХХІ сторіччя приречені на успіх в освоєнні грамоти, читання, письма, арифметики, сучасних ґаджетів, набуття фізичної культури та навичок самообслуговування, розвитку критично-експертного мислення, здатності зрозуміло висловлювати свої думки, аргументовано переконуючи в своїй правоті, формуючись як лідери й одночасно набуваючи навичок та вмінь працювати в командах, сприймати конструктивну критику, вести дискусію, визнавати свої помилки та вміти робити з них прогресивні висновки, корегуванню планів щодо коректив сьогодення…всього того, що сприятиме гармонійному ліберально-демократичному розвитку особистості в ХХІ столітті, враховуючи вікові особливості дітей, на основі правдивої, науково-практичної інформації [12].
Список використаних джерел:
1.Закон України «Про освіту» (Відомості Верховної Ради (ВВР), від 05.09.2017, № 2145-VIII ).А
2.Закон України «Про дошкільну освіту» Редакція від 28.09.2017, підстава 2145-19., ст.. 11, п. 2. Взято з: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2628-14
3.Державний стандарт початкової освіти. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 87. Взято з:https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-zatverdzhennya-derzhavnogo-standartu-pochatkovoyi-osviti
4.Базовий компонент дошкільної освіти України. Нова редакція //Наказ МОН № 33 від 22 січня 2021 року, 3 с.
5.Богуш А.М. Вектор наступності державних стандартів дошкільної і початкової ланок освіти / А.М. Богуш // Початкова школа, 3.,2013, с. 1–4.
6.Дичківська І. М. Ефективне управління як важлива умова розвитку освітніх закладів інноваційного типу: зб. наук. Праць / Дичківська І. М.// К.: Науковий світ, 2002, с. 75–79.
7.Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: навч. посіб. / Н.Є. Мойсеюк // 3.вид., доп. - К.: [б.в.], 2001, 608 с.
8.Пєчка Л.Є. Ціннісне ставлення до власного здоров’я дітей: наступність у роботі закладу дощкільної освіти і початкової школи: монографія / Л.Є. Пєчка // Київ – Кременчук: Вид-во «NOVABOOK», 2021, 504 с.
9.Проскура О. В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з Першокласниками / О. В. Проскура // Київ, 1998, 102 с.
10.Савчин О.М. Різнотипові розповіді: передумови і умови створення та використання їх в практиці мовлення дітей старшого дошкільного віку: Розділ 21. / О.М. Савчин // Колективна монографія: Трансформаційні процеси в дошкільній освіті першої половини ХХІ століття: Наук. Ред. Л.О. Калмикова. Переяслав. 2020, 706 с.
11.Савчин О.М. Формування у дітей п’ятирічного віку умінь будувати розповіді всіх типів / О.М. Савчин // зб. наук. пр. «HUMANITARIUM»: Голов. Ред. В.П. Коцур, Педагогіка, Переяслав-Хмельницький (Київ. обл.). 2018, випуск 2, Т. – 2, с.122 – 130.
12.Харченко А. Проблеми наступності та перспективності, шляхи їх вирішення. Підготовка дітей до школи. Наступність і перспективність:збірник. Хмельницький, 2002, с. 15–17.
___________________________________________________________
Науковий керівник: Калмиков Георгій Валентинович, доктор психологічних наук, професор кафедри психології, Університет Григорія Сковороди в Переяславі
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter