Сучасні процеси трансформації національної економіки України створюють широке коло проблем, які повинні бути кваліфіковано та майже оперативно розв’язані наукою і практикою. Особливе місце належить пошуку методик оцінювання виробничого потенціалу підприємства і визначення на цій основі умов його трансформації та ефективного використання.
Різні аспекти сутності виробничого потенціалу та управління ним досліджувалися в працях В.М. Авдєєнка, Д.В. Андрощук, В.М. Архіпова, І.В. Бакум, Б.Є. Бачевського, Е.А. Божко, А.Е. Воронкової, В.Н. Гавви, Н.І. Іванова, В.О. Котлова, Є.В. Лапіна, О.І. Олексюка, Л.Д. Ревуцького, Д. Рейнгольд, І.М. Рєпіної, Н.І. Сарай, З.Б. Стефан, О.С. Федоніна, В.І. Хомякова, Н.К. Хороленко та багатьох інших науковців [1-5]. Однак недостатня увага до сих пір приділяється реалізації комплексного підходу до оцінювання виробничого потенціалу на засадах системності та ринкового характеру господарювання.
Ціль ринкового господарювання, яка полягає у прибутковій діяльності на основі утримання конкурентних переваг, має досягатися на основі ключових факторів по кожному елементу виробничого потенціалу.
На нашу думку, в якості таких критеріїв слід розглядати:
- в частині потенціалу основних засобів: мінімізація зносу основних засобів, максимізація фондовіддачі і коефіцієнту використання виробничої потужності;
- в частині трудового потенціалу: максимізація рівнів продуктивності праці і середньої заробітної плати;
- в частині оборотних активів: максимізація оборотності оборотних активів, мінімізація матеріаломісткості, забезпечення середнього рівня коефіцієнту кооперування.
Таким чином, підвищення конкурентоспроможності підприємства має здійснюватися на основі побудови управління виробничим потенціалом як за внутрішньою, так і за зовнішньою оцінкою стану його елементів.
Практична реалізація даної пропозиції полягає у розширенні аналізу виробничого потенціалу шляхом:
- проведення конкурентного аналізу стану його елементів за ключовими факторами на основі вибірки показників. В процесі такого аналізу визначаються відхилення від середнього значення і значення лідера ринку, що дасть можливість ідентифікувати стратегічні прогалини підприємства;
- визначення стохастичного зв’язку між рівнем конкурентоспроможності підприємства та показниками, що характеризують ефективність управління виробничими потенціалом, оцінка характеру і силу впливу кожного аналітичного показника на зміну конкурентоспроможності підприємства.
Список використаної літератури:
1. Абдулгазіс В.С. Методика оцінки рівня управління виробничим потенціалом телекомунікаційної системи / В.С. Абдулгазіс // Інноваційна економіка. – 2011. – №7 (26). – С. 143 – 148.
2. Андрощук Д. В. Теоретичні питання визначення та оцінки виробничого потенціалу підприємства / Д. В. Андрощук // Університетські наукові записки. – 2005. – № 1-2. – С. 374- 380.
3. Бова Т.В. Оцінка ефективності використання виробничого потенціалу сучасних промислових підприємств / Т.В. Бова // Економічний простір. – 2008. – № 12/2. – С. 66-72.
4. Голопуз В.О. Методичні аспекти оцінки виробничого потенціалу підприємства в сучасних умовах / В.О. Голопуз // Управління розвитком. - 2010. - № 11. - С. 14-16.
5. Сарай Н.І. Виробничий потенціал підприємства: сутність та особливості діагностики / Н.І. Сарай // Інноваційна економіка. - 2012. - №12. - С. 100-103.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter