:: ECONOMY :: ТЕОРІЯ КОНКУРЕНЦІЇ І ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ :: ECONOMY :: ТЕОРІЯ КОНКУРЕНЦІЇ І ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ
:: ECONOMY :: ТЕОРІЯ КОНКУРЕНЦІЇ І ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ
 
   
       

Світ економічної науки. Випуск 16

Термін подання матеріалів

26 вересня 2019

До початку конференції залишилось днів 8



  Головна
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Акція! 100 грн на мобільний
Календар конференцій
Наші збірники
  Наукові конференції
 
 Лінки
 Форум

 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше

 Наша кнопка
www.economy-confer.com.ua - Економічні наукові інтернет-конференції

 Лічильники
Українська рейтингова система

ТЕОРІЯ КОНКУРЕНЦІЇ І ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ

 
26.06.2018 18:42
Автор: Іванцов Віктор Володимирович, викладач, Приватний вищий навчальний заклад «Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва»
[Секція 1. Економіка та підприємництво;]

Конкуренція (термін, запроваджений з латинської) означає «закінчення інтересів в результаті будь-яких дій». В ринковій економіці під конкуренцією розуміють процес взаємодії та боротьби власників товарів та послуг за найбільш вигідні умови виробництва та реалізації. Основою для виникнення конкуренції являється наявність на ринку певного виду товарів декількох економічно незалежних продавців.

В будь-якій галузі економіки суть конкуренції вражається: загрозою появи нових конкурентів; загрозою появи товарів та послуг – замінників; здатність покупців торгуватись; суперництво конкурентів між собою.

Учасниками конкурентної боротьби виступають дві сторони: виробники (постачальники) товарів і послуг та покупці. Тому можна виділити два види конкуренції:

1. Конкуренція між продавцями товарів і послуг. Цей вид конкуренції є найбільш ефективним з точки зору розвитку економіки та інтересів суспільства, так як змушує виробників постійно розширювати спектр запропонованих товарів і послуг, підвищувати їх якість і знижувати ціну.

2. Конкуренція між покупцями товарів і послуг. Причиною її виникнення є бажання покупця придбати менш дорогий та більш якісний товар. Умовою виникнення такого виду конкуренції є такий стан економіки (галузі), коли попит перевищує пропозицію.

Причиною виникнення конкуренції обох видів є схожість та направленість цілей власників конкурентної боротьби. Для нормально розвиваючої ринкової економіки властивий перший вид конкуренції.

Механізми конкуренції між виробниками товарів і послуг розрізняються в різних галузях економіки та на різних товарних ринках. В залежності від кількості продавців (виробників) економісти Брю С., Макконел К., Портер М., Робінсон Дж. та ін.. виділяють 4 класичні моделі ринкових структур або типів конкуренції [2,3,4,5] : досконала конкуренція, досконала монополія, монополістична конкуренція, олігопія.

Характерними рисами ринку з досконалою конкуренцією є наступні:

- велике число підприємств, які продають свою продукцію на високоорганізованому ринку великій кількості покупців;

- конкуруючі виробляють (продають) стандартизовану продукцію і це призводить до того, що покупцю байдуже якого підприємства товар. В цьому випадку нецінова конкуренція практично зводиться до нуля;

- Кожен конкуруючий продавець діє абсолютно незалежно і, таким чином, не може впливати на ціну продукції. Окремий виробник змушений «погоджуватись з ціною», тобто приймати ту ціну на продукцію, яка встановлюється на ринку;

- на ринку з чистою конкуренцією не існує значних перепон для входження нових підприємств на ринок та виходу х нього.

Протидія входження нових конкурентів  на ринок можуть визначені фінансово-економічні, технологічні та юридичні умови, отримавши в економічній літературі назву «вхідні бар’єри» [2].

Від рівня «вхідних» бар’єрів залежить рівень затрат, які несуть нові підприємства, вступаючи до визначеного ринку, а також можливості на рівних конкурувати з уже існуючими виробниками.

Можемо виділити наступні основні типи «вхідних бар’єрів» [2]:

- низький рівень собівартості, пов’язаний з великими масштабами виробництва;

- виробництво широкого асортименту товару певної групи пов’язано, як правило, з глибоким сегментуванням ринку, який розглядається. Пошук вільного сегменту ринку, ринкової ніши або змін споживчих переваг потребують додаткових фінансових затрат, таких як витрати на рекламу та маркетинг;

- необхідність організації власних каналів для збуту продукції, так як на ринку канали зайняті конкурентами і тому не доступні для нових підприємств;

- наявність патентів, ліцензій, авторських прав, технологічних секретів надає їх власнику право контролювати продукт. Таким чином, держава захищає винахідника від незаконного загарбання сфери виробництва і реалізації цього продукту;

- недобросовісна конкуренція, спрямована на те, щоб завдати новому підприємству вступити на ринок, та виражається у вигляді агресивних дій з боку уже існуючих підприємств, наприклад, шляхом тиску на постачальників сировини та банки, змови в цілях зниження цін, розповсюдження нечесної інформації про новий товар та ін.;

- інші бар’єри, наприклад, обмеженість на ввіз або вивіз товару, у тому числі бар’єри, які встановлюють на шляху міжнародної торгівлі,обмежений доступ до використання сировини.

Досконала конкуренція представляє собою ідеальний образ, так як характеризує ідеальний ринок. Однак на практиці існують галузі , які найбільш близькі до даної ринкової структури, наприклад, фондова біржа, торгівля продукцією легкої промисловості.

Термін «недосконала конкуренція» використовують для позначення трьох ринкових структур, механізми функціонування яких відрізняються від чистої конкурентної моделі ринку.

Протилежності досконалої конкуренції є абсолютна монополія, тобто така ринкова структура, коли одне підприємство є єдиним виробником товару, який немає більше аналогів. Якщо підприємство, діючи в умовах досконалої конкуренції, не може вплинути на ціну, то підприємство-монополіст диктує ціни .

Існування монополії пояснюється значними економічними, технічними, юридичними та іншими перепонами для входження в галузь нових підприємств. Такий тип ринкової структури є найменш ефективним з точки зору окремого споживача, так і економіки в цілому, оскільки запобігає нормальному економічному розвитку і не має умов для раціонального та ефективного задоволення споживчого попиту. Як і досконалої конкуренції так і досконалої монополії на практиці не існує. Близьким до досконалої монополії є місцеві комунальні служби, телефонні компанії, залізничний транспорт. В справжній економіці монопольні утворення виникають в силу специфіки виробляючих товарів та послуг, і, як правило, знаходяться під контролем держави. Небезпечному впливу монополій на економіку держава намагається запобігти шляхом прийняття антимонопольного законодавства.

Сполучення елементів чистої конкуренції на монополії призводить до утворення монополістичної конкуренції та олігопії.

Монополістична конкуренція володіє наступними ознаками:

- на ринку діє обмеження, але достатньо велике число виробників, які пропонують продукцію якогось одного виду;

- продукція в умовах монополістичної конкуренції диференційована, тобто виробники та продавці намагаються зробити свою продукцію відмінною від продукції конкурентів, причому ці відмінності можуть бути, як «реальними» так і «вигаданими» [1].

«Реальними» відмінностями можна назвати відмінності в фізичних параметрах: якість виготовлення, особливостях використовуваних матеріалів, функціональних характеристиках, дизайні, довговічності, і т.д. До «реальних» відмінностей також відноситься якість обслуговування після продажу продукції, умови оплати та якість обслуговування клієнтів, зручність розміщення товарних точок та близькість до споживача.

«Вигадані» відмінності при диференціацій продукції створюються за допомогою реклами та стимулювання збуту, упаковка, використання товарних знаків та товарних марок.

Диференціація продукції призводить до того, що продукт кожного продавця володіє виключними характеристиками і не може бути замінником товару інших підприємств. Економічне суперництво приймає форму як «цінової» так і «нецінової» конкуренції по якістю.

Олігопія (в перекладі з грецької – небагато продавців) – це вид «недосконалої» конкуренції, це середовище, де панують декілька підприємств. В основі розвитку олігопії лежать галузеві особливості, які не дозволяють успішно функціонувати невеликим підприємствам. Наприклад, в деяких галузях промисловості низька собівартість, не може бути досягнута, якщо підприємство не буде займати суттєву долю ринку збуту (наприклад, в автомобільній промисловості).

Олігопія може виникати шляхом різних об’єднань:

- горизонтального, тобто об’єднання підприємств, які виробляють один і той же товар;

- вертикального, означає об’єднання підприємств з різними стадіями виробництва одного і того ж продукту;

- конгломератного – об’єднання підприємств, які виготовляють різноманітну продукцію.

На відміну від досконалої конкуренції, досконалої монополії і монополістичної конкуренції, економічна теорія не дає єдиної загальноприйнятої характеристики олігопії, в зв’язку з різноманітністю ринкових ситуацій.

Найбільш загальні риси олігопії:

- підприємства можуть виробляти стандартизовані або диференційні товари;

- поява нових продавців неможлива в зв’язку з наявністю «вхідних бар’єрів»;

- конкуренція виробництва в галузях, де панують олігопії, висока;

- для олігополістичних ринків характерна загальна цінова взаємозалежність і діє «нецінова» конкуренція.

Визначення рівнів та характеру конкуренції у світовій економіці проблемними залишається питання ідентифікації конкурентоспроможності національної економіки, її регіонів.

Портером М. у 90-х роках ХХ ст.. була розроблена парадигма регіональної конкуренції, що ґрунтувалася на глобальній стратегії конкурентних переваг [4]. Він досить чітко сформулював ідею внутрішнього добробуту регіону, який, на його думку, значною мірою залежить від продуктивності праці у галузях спеціалізації, притаманних для цього пегіону.

Визначення типу конкуренції є важливим з точки зору пояснення інтенсивності, характеру і методів конкурентної боротьби на тому чи іншому товарному ринку. В той же час така класифікація типів ринкових структур є теоретичною, так як на практиці ринки є неоднорідними і нестабільними, і можуть бути віднесені до того чи іншого типу конкуренції лише умовно.

Сучасний підхід до визначення типів ринкових структур відрізняється від класичного і більше відповідає реальній ринковій ситуації, яка складається в різноманітних галузях економіки.

Наявність конкурентного середовища - фактор, необхідний для розвитку цивілізованого ринку. Необхідною умовою формування конкурентного середовища в Україні є демонополізація економіки. В нашій країні за роки планового управління економікою склалась специфічна система господарювання, в основі якої був комплекс високо монополізованих виробництв. При чому український монополізм володів суттєвими відмінностями від класичного розуміння монополії. Єдиним власником на засоби виробництва та результати праці виробників в економіці була держава. Таким чином, в нашій країні сформувався абсолютний державний монополізм, який спирався на директивне централізоване управління усіма сферами народного господарства. На відміну від монополій у розвинутій ринковій економіці в нашій економіці монополія формувалася на відсталі технічній базі.

В цілому можна відзначити, що конкурентне середовище активно формується в усіх сферах і галузях української економіки, але процес розвитку конкуренції на вітчизняних товарних ринках складний і суперечний. З однієї сторони, поява підприємств різноманітних форм власності, які отримали повну господарську самостійність і зацікавлені результатом своєї праці, сприяють росту ефективності виробництва. З іншої сторони, дефіцит сировини, низький науково-технічний потенціал, відсутність інвестиційних ресурсів, досвіду управління в умовах конкурентної боротьби ведуть до спаду виробництва та банкрутства підприємства. Українські виробники не витримують конкуренції з боку західних постачальників ні за якістю, ні за ціною.

В цих умовах важливе значення має політика держави в області розвитку конкуренції, метою якої є підвищення ефективності суспільного виробництва на основі ринкового регулювання економічних процесів. Роль держави полягає у прийнятті законодавчих та адміністративних заходів, сприятливих формуванню конкурентного середовища. У 1991 році Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова «Про створення Українського національного фонду підтримки підприємництва і розвитку конкуренції» зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України №1485 від 30.12.1997 р., №610 від 11.07.2012 р.

Головним завданням Фонду є: фінансова підтримка підприємництва і конкуренції; фінансування цільових програм та проектів; часткові сплати відсотків за видані підприємцям кредити установами банків; співробітництво з міжнародними, іноземними та українськими фінансовими організаціями у питаннях розвитку підприємництва.

Елементами державної політики в області конкуренції слід відзначити:

1. Формування конкурентного підприємницького сектору економіки шляхом приватизації і акціонування державних підприємств, стимулювання розвитку малого бізнесу, формування ринкової інфраструктури, в тому числі банків, бірж, посередницьких та торговельних організацій.

2. Антимонопольна політика, яка направлена на створення нормативно- правової та організаційної бази державного контролю і регулювання діяльності суб’єктів природної та державної монополії, захист конкурентного середовища і господарських суб’єктів від монополіста.

3. Фінансова політика стимулювання конкуренції, систему оподаткування, систему надання кредитів, депозитні ставки і норми рентабельності виробництва, антиінфляційні міри.

4. Міри, направлені на захист вітчизняних товаровиробників, регулювання експорту та імпорту продукції на основі квотування і ліцензування, надання пільг, удосконалення митної політики.

5. Захист виробника від недобросовісної конкуренції, в тому числі патентоліцензійної політики.

6. Забезпечення захисту прав споживачів шляхом стандартизації і сертифікації продукції.

7. Детінізація економіки, легалізація тіньових доходів і капіталів.

8. Забезпечення національної економіки сучасною інформаційною інфраструктурою для мінімізації витрат виробничого процесу.

Тривала економічна криза в Україні пов’язана насамперед із не сформованістю як конкурентоспроможності підприємств, так і ефективного конкурентного середовища на базі завузького та структурно незавершеного внутрішнього ринку. Необхідно створити в Україні макроекономічне середовище, сприятливе для конкурентного змагання.

Список використаних джерел:

1. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия, практика. - М.: Центр экономика и маркетинг, 1996. - 208 с.

2. Калініченко О.В. Мікроекономіка: навчальний посібник / О.В. Калініченко, Л.М. Березіна; МОН України. - К.: ЦУЛ, Книга, 2008. -412 с.

3. Макконел К.Р. Экономикс, Т.2. / К.Р. Макконел, С.Л. Брю. - М.: Республика, 1992. - 400 с.

4. Портер М. Стратегія конкуренції / М. Портер [пер. з англ. А. Олійник, Р. Сільський]. - К.: Основи, 1998. - 390 с.

5. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции, [пер. з англ.] / Дж. Робинсон. -М.: Прогресс, 1986. -471 с.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter


 Інші наукові праці даної секції
ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ КАТЕГОРІЇ РЕГУЛЯТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДЕРЖАВИ
27.06.2018 08:49
ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ НА АВІАПІДПРИЄМСТВАХ ПРИ ДОСЛІДЖЕННІ ПОТЕНЦІАЛУ РОЗВИТКУ
26.06.2018 18:51
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИМ ПРОЦЕСОМ У ГАЛУЗІ М’ЯСНОГО ПТАХІВНИЦТВА
25.06.2018 22:00
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА
25.06.2018 21:46
АЛГОРИТМ ПРОЕКТУВАННЯ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННИМ ПІДПРИЄМСТВОМ
25.06.2018 21:27
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
24.06.2018 15:38
ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КООПЕРАТИВНИХ ВІДНОСИН В АГРОПРОМИСЛОВОМУ ВИРОБНИЦТВІ УКРАЇНИ
22.06.2018 15:05
МЕТОДИ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА
22.06.2018 14:55
МЕТОДОЛОГІЯ ЗДІЙСНЕННЯ КОНТАКТІВ ІЗ ПОТЕНЦІЙНИМИ СПОЖИВАЧАМИ
22.06.2018 14:49
ВИКОРИСТАННЯ ІНДИКАТОРНОГО ПІДХОДУ ДО ОЦІНКИ РІВНЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА
21.06.2018 12:23




© 2010-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.economy-confer.com.ua обов’язкове!
Час: 0.158 сек. / Mysql: 605 (0.122 сек.)