Державний аудит відноситься до інтелектуальної діяльності, яка складається із дослідження фінансово-господарської діяльності підконтрольного об’єкту з метою сприяння удосконалення системи управління та підвищення прибутковості такої діяльності. Аудит дає змогу зменшити кількість проблемних питань, пов’язаних з діяльністю органів державного і комунального сектору. З метою вдосконалення системи державного управління, необхідно постійно проводити оцінку ефективності державного аудиту для приведення його у відповідність з потребами сьогодення [1].
Аудит має багатовіковий період розвитку. Розвиток державного аудиту в Україні відбувався в такій послідовності: створення перших аудиторських структур (1987-1992 рр.); формування нормативно-правової бази аудиту в Україні (1993-1998 рр.); проведення аудиту та посилення монопольного середовища представників провідних іноземних аудиторських послуг в Україні (1999-2005 рр.); вивчення можливостей використання аудиту в державному секторі [2].
У 2010 р. відповідно до Указу Президента України Головне контрольно-ревізійне управління України було реорганізовано у Державну фінансову інспекцію України. У подальшому в 2015 р. постановою Кабінету Міністрів України Держфінінспекцію реорганізовано шляхом перетворення у Держаудитслужбу [3].
Державна аудиторська служба України є центральним органом, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, а також вносить пропозицій щодо її формування. Органи Державної аудиторської служби України здійснюють незалежний державний фінансовий контроль від імені Уряду, їх діяльність регламентується такими основними нормативно-правовими актами, як Бюджетний кодекс України, Закон України та постанова Кабінету Міністрів України.
На даний час в системі державного аудиту України існують наступні проблеми:
- не здійснюється незалежний фінансовий аудит ефективності реалізації економічних і соціальних проектів, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями.
- законодавство України не передбачає належного відшкодування втрачених державних фінансів та належної відповідальності посадових осіб за порушення фінансової дисципліни, строків зберігання або знищення фінансових документів, протидію контрольним діям.
- система державного внутрішнього фінансового аудиту в Україні не має достатнього наукового, інформаційно-технічного та кадрового забезпечення в частині впровадження в практику сучасного вітчизняного та зарубіжного досвіду, розроблення та реалізації новітніх інформаційно-програмних проектів, задоволення потреб у підготовці кадрів та підвищенні їх кваліфікації[3].
Основними стратегічними напрямами розвитку державного аудиту в Україні є:
- створення сучасної системи державного фінансового аудиту, що потребує врахування традицій країни у сфері державного управління, державного та адміністративно-територіального устрою і процесу його удосконалення, узгодження із загальними принципами та пріоритетами фінансової (зокрема в бюджетному процесі) і майнової політики, а також з процесом реформ, що проводяться у цій сфері;
- проведення обговорень та консультацій за участю представників органів державної влади та громадськості для забезпечення належного сприйняття, розуміння та відповідального ставлення до подальшого розвитку системи державного фінансового аудиту;
- реалізація в окремих міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади пілотних проектів із запровадження нової моделі системи внутрішнього аудиту та внутрішнього контролю;
- забезпечення відкритості і прозорості діяльності усіх суб’єктів державного фінансового аудиту, посилення їх взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації.
Слід відзначити, що в умовах спрямованості України на відповідність стандартам Європейського Союзу, Держаудит служба України здійснює реалізацією реформи державного фінансового аудиту за трьома основними напрямами: нормативно-правове та методологічне забезпечення; підготовка кадрів та інформаційне забезпечення; організаційно-структурні зміни[3].
З огляду на зазначене та з урахуванням принципу ефективності бюджетної системи, державний фінансовий аудит слід розвивати у комплексі з проведенням адміністративної реформи та реформи адміністративно-територіального устрою на демократичних засадах. Реформувати систему державного фінансового аудиту слід з урахуванням досвіду країн - кандидатів у члени ЄС.
Список використаних джерел:
1. Дікань Л.В. Державний аудит: навчальний посібник / Л. В. Дікань, Ю. О. Голуб, Н. В. Синюгіна. – К.: Знання, 2011. – 503 с.
2. Загородній А.Г. Аудит: теорія і практика: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / А.Г. Загородній, М.В. Корягін, А.В. Єлісєєв та ін.; Нац. ун-т "Львів. політехніка". – 2-е вид., перероб. і допов. – Львів, 2010. – 453 с.
3. Державна аудиторська служба України [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://www.dkrs.gov.ua/kru/uk/index.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter