|
|
|
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ АГРАРНОГО ОПОДАТКУВАННЯ ЯК ПЕРЕДУМОВА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ
| |
| 25.04.2014 17:25 |
|
Автор: Білецька Надія Василівна, кандидат економічних наук, асистент кафедри економічної теорії Львівського національного університету імені Івана Франка
|
|
[Секція 6. Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі;] |
В сучасних умовах політику держави в аграрному секторі економіки зосереджено переважно на питаннях стимулювання сільськогосподарського виробництва. При цьому проблемам розвитку сільських територій приділяється недостатня увага, незважаючи на законодавчо задекларовані принципи пріоритетності розвитку села. Соціальні-економічні проблеми сільських територій набувають все гострішого характеру. Це зумовлює необхідність побудови ефективної моделі фінансування розвитку села.
Ефективне функціонування механізму оподаткування в сільському господарстві є важливою умовою підвищення конкурентоспроможності національної аграрної економіки. Як відомо, податки є одним з найважливіших інструментів державного впливу на аграрну економіку.
Розглядаючи особливості фінансування розвитку сільських територій, варто наголосити, що ефективна система оподаткування передбачає виконання нею трьох функцій: фіскальної, стимулювальної та регулювальної. Аналіз системи аграрного оподаткування останніх десятиліть дозволяє зробити висновок, що вона була побудована з наголосом на фіскальній функції і практично не виконувала стимулювальної та регулювальної функцій. Це спричинило ситуацію, за якої податковий механізм в аграрній сфері не виконує соціальних завдань, сформувавши, таким чином, основну особливість аграрної податкової політики – її асоціальність.
Удосконалення системи аграрного оподаткування, в першу чергу, що стосується виконання нею соціальної функції, ми розглянемо з позиції ефективності наступних її складових: фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) та місцевих податків. Варто зауважити, що частка фіксованого сільськогосподарського податку у виторзі від реалізації зернових є дуже незначною і коливається на рівні 0,2-0,5 %, а його частка в бюджетах сільських рад не перевищує 1,5–2,0% [2]. Таким чином, функціонування фіксованого сільськогосподарського податку на сучасному етапі веде до певних втрат та викривляє стимулювальну функцію податків. Погоджуємось з рядом теоретиків так практиків, які вважають, що ФСП доцільно трансформувати у диференційований земельний податок, який повинен враховувати не лише нормативну грошову оцінку землі, але і результати господарювання на ній.
Ще одним проблематичним питанням аграрного оподаткування є місцеві податки. Більшість науковців сходяться на думці, що механізм місцевого оподаткування потребує змін. Перш за все, це стосується недооцінки цієї важливої складової податкової системи. Так, наприклад, місцеві податки формують близько 60 % дохідної бази бюджетів сільських муніципалітетів у Німеччині, 48 % – у Швейцарії, 38 % – в Італії, 45 % – в Австралії, 44 % – в Норвегії [9, с. 127-128]. Тому основним завданням на сучасному етапі повинно стати формування механізму місцевого оподаткування, що дасть змогу суттєво поповнити місцеві бюджети, сприявши, таким чином, розвитку сільських територій.
Список використаних джерел:
1) Науменко А.М. Напрями підвищення дохідності місцевих бюджетів / А.М. Науменко // Держава та регіони. – 2009. – № 5. – C. 127-133.
2) Тулуш Л. Налоговые льготы для АПК: отменить нельзя модернизировать [Електронний ресурс] / Л.Тулуш. – Режим доступу: http://gazeta.zn.ua/promyshliennost/nalogovye-lgoty-dlya-apk-otmenit-nelzya-modernizirovat-.html.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter