|
|
|
ЄДИНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ВНЕСОК: ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ
| |
| 10.10.2011 14:39 |
|
Автор: Кунащук Іванна Володимирівна, студентка магістратури спеціальності «Оподаткування» Львівського національного університету імені Івана Франка
|
|
[Секція 6. Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі;] |
Протягом останнього року податкова система та система соціального страхування зазнали значних змін, внесених внаслідок прийняття Податкового Кодексу України [1] (далі – ПКУ), а й Закону «Про облік та збір єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в Україні» [2] № 2464 (далі – Закон), які набули чинності з 1 січня 2011 р. Із набранням чинності зазначеного Закону, як передбачалось розв’язати низку проблем щодо справляння соціальних зборів, що, на практиці однак, є далеким від дійсності.
Яскравим прикладом запровадження єдиного внеску в зарубіжних країнах став єдиний соціальний податок ( далі - ЄСП), запроваджений в Російській Федерації з 2001 р. Запровадження ЄСП не передбачало консолідації в одному податку всіх існуючих внесків до державних позабюджетних фондів, а саме до складу не були включені страхові внески до Фонду соціального страхування в частині обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Певними особливостями також характеризувався порядок формування коштів на цілі пенсійного страхування з питань трудової, страхової та накопичувальної частин пенсії [5, c. 232].
Серед основних недоліків використанні єдиного соціального податку в Російській Федерації можна виділити такі [3, c.52]:
– податкові органи не забезпечили необхідний рівень збору ЄСП в цілому, так і за окремими позабюджетними страховими фондами зокрема, що призвело до зростання заборгованості з ЄСП за 2002 – 2004 рр. в 1,7 рази;
– відбувся розподіл функцій адміністрування страхових внесків, коли нарахування та збір страхових внесків здійснюють податкові служби, а стягнення пені, штрафів та недоїмок через суд – фонди соціального страхування, що зменшує ефективність збору ЄСП;
– впровадження ЄСП призвело до змішування в рамках ЄСП виплат та нестрахового характеру, які мають сплачуватися за рахунок Державного бюджету;
– формування ресурсної бази фондів соціального страхування з використанням ЄСП призвело до порушення незалежності місцевих бюджетів від Державного бюджету, що фактично призвело до одержавлення власності загального соціального страхування.
Характерною особливістю законодавства Російської Федерації було й те, що будь-які внески до системи соціального страхування, як у складі ЄСП, так і ті, що не були до нього включені, повинні були здійснюватись виключно роботодавцями. Затверджений порядок обчислення ЄСП передбачав створення низки стимулів до легалізації виплат працівникам, але заходи зі стимулювання до підвищення або легалізації виплат не довели своєї ефективності, причиною чого був надто низький офіційний рівень оплати працівників [ 5, c. 233-234].
Досвід запровадження єдиного соціального податку в Російській Федерації підтверджує неефективність його введення, оскільки з 1 січня 2010 року зазначений податок було відмінено. Єдиний соціальний внесок за механізмом функціонування є тим самим єдиним соціальним податком в українських умовах, що, як результат, може призвести до неефективності функціонування усієї системи обов’язкового соціального страхування.
Важливим питанням залишається питання розрахунку оптимального розміру ставок єдиного соціального внеску, які повинні бути диференційованими в залежності від галузі, до якої належить підприємство, та класу професійного ризику. На сьогодні Законом № 2464 передбачено аж 67 видів ставок, у той час, як в інших країнах використовується лише єдина ставка, що суттєво полегшує порядок обчислення внеску. Є пропозиції встановити ставки таких рівнів: для підприємств галузі торгівлі – 20%, для підприємств промисловості – 21%, для підприємств галузі будівництва – 28%. Розрахунок ставок був проведений з урахуванням рівня тінізації у кожній з перелічених галузей економіки та наближенням цього рівня до 15%. Ці ставки пропонується використовувати для осіб–платників внеску, зазначених у пунктах 1–3 та 6–8 частини першої, статті 4 Закону № 2464, де за об’єкт оподаткування пропонується встановити фонд нарахованої заробітної плати, включаючи як основну та додаткову заробітну, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" [4, c.10-11].
Узагальнюючи вищесказане, можна зробити висновок, що запровадження ЄСВ є одним із способів реформування системи адміністрування соціальних платежів, проте потребує визначення послідовності дій та визначення сфер відповідальності усіх учасників процесу реформування системи соціального страхування. Консолідація та посилення контролю за формування потоків у системі соціального страхування, водночас, сприятиме підвищенню ефективності та прозорості використання страхових коштів, забезпечить рівні можливості для матеріального забезпечення застрахованих працівників та забезпечить стабільне функціонування фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Список використаної літератури:
1. Податковий кодекс України [Електронний ресурс] від 02.12.2010 р., № 2755 – IV // Відомості Верховної Ради України – 2011. – № 13–14. – ст. 112. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
2. Закон України «Про облік та збір єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» [Електронний ресурс]: Закон України від 8.07.2010 р., № 2464–VI. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
3. Мельник С.І. Позитивні та негативні аспекти єдиного соціального внеску/ С.І.Мельник // Соціальна політика: проблеми, коментарі, відповіді. – 2009. – №7. – С.52–55.
4. Покатаєва О.В. Спірні питання справляння єдиного соціального внеску в Україні / О.В.Покатаєва // Actual problems of reformings modern law. – 2011. – С. 9–11.
5. Чижов О.В. Досвід справляння єдиного соціального податку в Російській федерації / О.В.Чижов // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №9. – С.231–241.
Е-mail: ivannakunashchuk@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter