:: ECONOMY :: СТАН РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ :: ECONOMY :: СТАН РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ
:: ECONOMY :: СТАН РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ
 
   
       

Світ економічної науки. Випуск 30

Термін подання матеріалів

28 квітня 2021

До початку конференції залишилось днів 9



  Головна
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Акція! 100 грн на мобільний
Календар конференцій
Наші збірники
  Наукові конференції
 
 Лінки
 Форум

 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше

 Наша кнопка
www.economy-confer.com.ua - Економічні наукові інтернет-конференції

 Лічильники
Українська рейтингова система

СТАН РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

 
23.04.2011 11:35
Автор: Бондарчук Наталія Володимирівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри обліку і аудиту Дніпропетровського державного аграрного університету
[Інвестиційно-інноваційні процеси в економіці]
Ефективність державної політики саме у сфері управління інноваційними процесами визначає конкурентоспроможність національної економіки. В розвинених країнах майже 90% приросту валового продукту забезпечується за рахунок упровадження нових технологій. При цьому роль держави в даному процесі значно вагоміша, ніж при регулюванні звичайної економічної діяльності.
Інноваційна система України переживає не найкращі часи свого становлення та розвитку, що пов’язано, перш за все з політичними подіями та постійними процесами перерозподілу влади. Постійний перерозподіл сфер впливу органами державної влади, тобто їх керівними особами не дозволяє створити систему організаційно-економічного та інформаційного забезпечення розвитку інноваційних процесів на рівні держави.
На відміну від розвинених країн, в Україні ще не створено національну інноваційну систему. Інноваційна діяльність характеризується структурною деформованістю, інституційною неповнотою, неузгодженістю та незбалансованістю технологічних, економічних і соціально-ціннісних аспектів. Інноваційні процеси в Україні не набули достатніх масштабів і не стали суттєвим фактором зростання ВВП.
Україна успадкувала від СРСР значний науково-технічний потенціал. На сьогоднішній день спостерігається стабільне послаблення наукового потенціалу в Україні як в кількісному, так і в якісному плані.
Загальний рівень фінансування науки вважається однією з ключових характеристик інноваційності країни, її готовності до побудови суспільства, що базується на знаннях. Законодавчо визначено, що бюджетні витрати на цивільні наукові дослідження в Україні мають становити не менше 1,7% ВВП. Однак, на практиці загальні витрати на наукові дослідження і розробки (з усіх джерел) в Україні за останні роки коливалися між 1 та 1,5% ВВП, а в 2007 році – 0,96% ВВП. При цьому кошти державного бюджету жодного разу не перевищували 0,5% ВВП (в 2007 – 0,39%).
Продемонстроване фінансування наукових досліджень і розробок в останні роки зумовило відповідні тенденції динаміки кадрового потенціалу науки (рис. 1) [2].


Як видно, з 1990 року втричі зменшилась чисельність працівників наукових установ і фахівців, які виконують дослідження і розробки, а також на 60 відсотків зменшилась кількість кандидатів наук, які працюють в науці України. У той же час докторів наук в наукових організаціях стало навіть більше на 29%. При цьому статистика свідчить, що більшість дослідників, які захищають дисертації докторів і кандидатів наук, на протязі останнього десятиліття не залишаються в науці. Загальні структурні зміни, що відбулися за останнє десятиліття в кадровому потенціалі науки, досить істотні: зросла частка докторів природничих наук і зменшилась – технічних.
Стала тенденція до погіршення матеріально-технічної бази наукових установ негативно позначається на результатах їх діяльності. В умовах зниження обсягів централізованих капітальних вкладень і недостатніх обсягів фінансування науки спостерігається фізичне та моральне старіння науково-дослідної бази, суттєве погіршення матеріального забезпечення науки. Фактичне скорочення наукового потенціалу не супроводжується необхідною реорганізацією мережі наукових організацій, загальна кількість яких збільшується.
Науково-технічний потенціал України практично виключений з економічного процесу держави. Наукоємність промислового виробництва України не перевищує 0,3%, що на порядок менше світового рівня, знижується частка високотехнологічної продукції у структурі ВВП. Знижується інноваційна активність підприємств промисловості. Це обумовлено тим, що основним джерелом фінансування витрат на інновації залишаються власні кошти підприємств, частка яких у загальному обсязі фінансування становила 65,0 % (рис. 2) [2].


Досить неоднорідною є інноваційна активність регіонів: частка промислових підприємств, що займалися інноваційною діяльністю, становила від 29,0 до 4,2%, при цьому більша за середню – у м. Києв, Харківській, Одеській, Чернівецькій, Івано-Франківській і Вінницькій областях, значно менша – у Рівненській, Сумській і Хмельницькій областях.
Отже, стійкі тенденції щодо зменшення загальної чисельності працівників, які виконують наукові та науково-технічні роботи, зокрема в галузі технічних наук, і старіння наукових кадрів становлять загрозу інтелектуальній спадковості поколінь, призводять до втрати наукових шкіл, наукового кадрового потенціалу держави.
Але хоча і науково-технічний потенціал України за роки незалежності зазнав дуже серйозних втрат, все ж Україна зберегла потужний, практично безпрецедентний, принаймні для Європи, потенціал матеріалознавчої науки та ще значний інноваційний потенціал зберігає вітчизняна наука. Зростаюча конкуренція, у тому числі з боку іноземного бізнесу, спонукає вітчизняні підприємства до пошуку нових інноваційних технологій, рішень, продуктів. Тому в сьогоднішніх умовах для України вкрай актуальною є проблема створення національної інноваційної системи як нової ефективної структури управління науково-технічною сферою країни.

Список використаної літератури:
1. Закон України “Про інноваційну діяльність” від 4.07.2002 р. № 40-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.rada.gov.ua.
2. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. 2009р.: Стат. Зб.-К. Держкомстат,  2010. –  370с.
3. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів/ [Г.О. Андрощук, І.Б. Жиляєв, Б.Г. Чижевський та ін.]. - К.: Парламентське вид-во, 2009. - 632 с.

Е-mail: bondarchuk-n@mail.ru

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter


 Інші наукові праці даної секції
ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ЖИТОМИРЩИНИ
22.04.2011 21:13
ІНВЕСТИЦІЇ ЯК ОСНОВНА СКЛАДОВА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
22.04.2011 14:39
ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ УКРАЇНИ
15.04.2011 11:06
ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ЗДІЙСНЕННЯ ЯК ФАКТОР УСПІШНОСТІ СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА
15.04.2011 10:44
ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛЕГІТИМІЗАЦІЇ ПРАВ НА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ
06.04.2011 13:26
ЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ
06.04.2011 13:15




© 2010-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.economy-confer.com.ua обов’язкове!
Час: 0.224 сек. / Mysql: 763 (0.193 сек.)