Актуальність дослідження. Фехтування на рапірах є складнокоординаційним видом спорту, де результат залежить від технічної майстерності, тактичного мислення, фізичної підготовленості та психологічної стійкості. Спортсменка має швидко оцінювати дистанцію, дії суперниці й розвиток фехтувальної фрази. Дослідження елітних рапіристів виявляють відмінності у змагальній діяльності чоловіків і жінок, що обґрунтовує окремий розгляд жіночої рапіри [5].
Мета роботи — узагальнити теоретичні положення щодо особливостей змагальної діяльності та чинників спортивної результативності у жіночому рапірному фехтуванні.
Особливості змагальної діяльності. Рапіра є колючою зброєю; зарахування уколу визначається правилами та правом атаки (тактичною правотою) [4]. Тому для досягнення результату недостатньо лише швидко виконати рух: важливо правильно побудувати атаку, оцінити реакцію суперниці й за потреби перейти до захисту або відповіді. У жіночій та чоловічій рапірі застосовуються спільні правила й базові технічні засоби, однак структура змагальних дій може відрізнятися. Дослідження N. Kontochristopoulos і C. Tsolakis, що охоплювало елітних рапіристів обох статей, виявило відмінності в характері атакувальних і захисних дій [5].
Поєдинок має інтервальний характер: маневрування й підготовчі дії чергуються з короткими інтенсивними епізодами. Це потребує швидкої реакції, координації, точності та здатності повторювати інтенсивні дії протягом змагального дня. Дослідження елітного фехтування підтверджують значущість фізіологічних навантажень [3] і відмінностей часової структури боїв залежно від виду зброї та статі спортсменів [6].
Показники спортивної результативності. Для оцінювання виступу доцільно враховувати підсумкове місце на змаганнях, результати окремих поєдинків, співвідношення перемог і поразок, кількість набраних і пропущених уколів. Детальніший аналіз може включати частоту атакувальних і захисних дій, їхню ефективність, точність уколів та особливості ведення бою залежно від рахунку й етапу турніру. Поєднання підсумкових результатів із характеристиками техніко-тактичної діяльності дає змогу повніше описати змагальну майстерність спортсменки [5]. Водночас висновки потрібно робити з урахуванням складу учасниць і методики конкретного дослідження.
Чинники результативності. Технічна підготовленість передбачає володіння атаками, захистами, відповідями, фінтами, змінами лінії та дистанції. Ефективність прийому залежить від своєчасності його застосування й адаптації до дій суперниці. Тактична підготовленість охоплює оцінювання ситуації, прогнозування наступних дій, вибір моменту атаки та коригування задуму впродовж поєдинку. Технічні й тактичні компоненти доцільно розвивати у взаємозв’язку, моделюючи умови змагальної діяльності [1].
Фізична підготовленість включає швидкість, силу, спеціальну витривалість, гнучкість і координацію. Вони створюють основу для реалізації технічних і тактичних завдань та підтримання якості дій у повторних інтенсивних епізодах. Важливими є також концентрація уваги, самовладання й психологічна стійкість, що допомагають ухвалювати рішення під змагальним тиском [2].
В індивідуальних змаганнях спортсменка відповідає за власний результат, тоді як у командних зустрічах тактичні рішення залежать також від загального рахунку, етапу матчу й завдань команди. Отже, інтерпретуючи спортивну результативність, слід розрізняти індивідуальний і командний формати та не зводити оцінювання лише до кількості набраних уколів.
Висновки. Спортивна результативність у жіночому рапірному фехтуванні формується у взаємодії технічної, тактичної, фізичної та психологічної підготовленості. Для її оцінювання варто поєднувати протокольні результати з аналізом структури й ефективності техніко-тактичних дій, ураховуючи часові характеристики поєдинку та формат змагань. Такий комплексний підхід створює теоретичне підґрунтя для подальшого аналізу виступів фехтувальниць високої кваліфікації.
Ключові слова: фехтування, жіноча рапіра, змагальна діяльність, спортивна результативність, техніко-тактична підготовка.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Бріскін Ю. А., Задорожна О. Р., Пітин М. П. та ін. Інноваційні засоби підготовки спортсменів у фехтуванні : монографія. Львів. ЛДУФК. 2018. 282 с.
2. Коробейников Г. В., Приступа Є. Н., Коробейнікова Л. Г., Бріскін Ю. А. Оцінювання психофізіологічних станів у спорті : монографія. Львів. ЛДУФК. 2013. 312 с.
3. Bottoms L., Tarragó R., Muñiz D. et al. Physiological demands and motion analysis of elite foil fencing. PLOS ONE. 2023. Vol. 18, No. 2. e0281600. DOI: https://doi.org/10.1371/journal.pone.0281600.
4. Fédération Internationale d’Escrime. Technical Rules: Foil — The Conventions of Fencing. December 2024. URL: https://static.fie.org/uploads/37/185366-technical%20rules%20ang.pdf (дата звернення: 20.10.2026).
5. Kontochristopoulos N., Tsolakis C. Offensive and defensive efficacy among male and female elite foil fencers. Journal of Human Sport and Exercise. 2020. Vol. 15, No. 2. P. 294–302. DOI: https://doi.org/10.14198/jhse.2020.152.05.
6. Tarragó R., Bottoms L., Iglesias X. Temporal demands of elite fencing. PLOS ONE. 2023. Vol. 18, No. 6. e0285033. DOI: https://doi.org/10.1371/journal.pone.0285033.
|