З поширенням штучного інтелекту (ШІ) члени команди проєкту не лише використовують його як інструмент у власній роботі, а й доручають виконання окремих робіт ШІ-агентам на основі великих мовних моделей. Проте прийняття результату такої роботи є рішенням, відповідальність за яке несе член команди: ШІ надає інформаційну підтримку прийняття рішень, але не може ухвалювати їх і нести за них відповідальність [1]. Розглядаємо випадок, коли цей член команди (верифікатор) перевіряє результат перед прийняттям, а в разі відхилення доопрацьовує його. Тоді доручення роботи агенту звільняє час того члена команди, який міг би виконати її сам, але додає час перевірки й доопрацювання верифікатору, яким може бути й той самий член команди. Тому склад команди залежить і від того, які роботи доручено агентам і хто перевіряє їхні результати.
Задачу формування команди проєкту формалізують як вибір її складу з урахуванням компетентностей кандидатів і обмежень проєкту. Так, у [2] склад команди оптимізують за двома критеріями в умовах нечітких оцінок компетентностей і вимог, а одне з обмежень стосується фонду робочого часу членів команди. У [3] кількість виконавців за ролями для кожної можливої тривалості проєкту визначають за допомогою цілочисельного програмування, а в [4] функціонально надлишкову команду формують за матрицею компетентностей кандидатів на основі логіко-комбінаторного підходу. ШІ-агенти як виконавці робіт у цих постановках не розглядаються, тому час перевірки їхніх результатів не враховується. Застосування ШІ досліджено в [5] і [6], проте не на рівні команди окремого проєкту: у [5] типи завдань розподіляють між ШІ, працівником із ШІ та працівником без ШІ за заданого обсягу людських ресурсів, а в [6] великі мовні моделі залучено до підготовки портфельних рішень із точками участі людини. В обох працях верифікаторів результатів ШІ не призначають, а в [5] також не вводять індивідуальних обмежень навантаження.
Метою роботи є формалізація задачі формування гібридної команди ІТ-проєкту, тобто команди, члени якої доручають окремі роботи ШІ-агентам, які до її складу не входять. У цій задачі склад команди, виконавців робіт і верифікаторів результатів агентів визначають спільно, а час перевірки й доопрацювання цих результатів входить до обмежень фонду робочого часу членів команди. Інші ресурси, обмеження бюджету й ризики не розглядаються, а вартість є критерієм вибору складу команди й призначень.
Нехай роботи проєкту на горизонті планування позначено індексом i = 1, …, N, кандидатів до команди індексом h = 1, …, M, а доступні конфігурації ШІ-агентів (модель, оснащення, інструменти) індексом a = 1, …, K. Для i-ї роботи, i = 1, …, N, задано множину Hi ⊆ {1, …, M} кандидатів, здатних її виконати, множину Vi ⊆ Hi кандидатів, допущених до перевірки її результату, і множину Ai ⊆ {1, …, K} конфігурацій агентів, яким цю роботу дозволено доручати. Множини Hi і Vi визначаються за матрицею компетентностей кандидатів [4]. До множини Ai не включають конфігурації, які не мають інструментів чи доступу до даних, потрібних для i-ї роботи, а для робіт, що полягають в ухваленні рішень, Ai = ∅, оскільки ШІ не може ухвалювати рішення [1]. Умова Vi ⊆ Hi означає, що до перевірки допускають лише кандидатів, здатних виконати роботу, оскільки верифікатор доопрацьовує відхилений результат.
Змінні рішення є бінарними: zh = 1, якщо h-го кандидата включено до команди; xih = 1, якщо i-ту роботу виконує h-й член команди; wiah = 1, якщо i-ту роботу виконує a-та конфігурація агента, а її результат перевіряє h-й член команди. Для h ∉ Hi покладаємо xih = 0, а для a ∉ Ai або h ∉ Vi покладаємо wiah = 0. Роботу, яку виконують кілька виконавців, подають як кілька робіт, щоб обліковувати час кожного з них окремо. Результат роботи агента перевіряє член команди, який відповідає за його прийняття; перевірку одного результату кількома членами команди не розглядаємо. Тому кожну роботу виконує або один член команди, або одна конфігурація агента з одним верифікатором:
Призначити на виконання роботи чи перевірку результату агента можна лише кандидата, включеного до команди:
Позначимо через tih час, який h-й член команди витрачає на виконання i-ї роботи, зокрема з використанням ШІ як інструменту, а через Th фонд робочого часу h-го кандидата на горизонті планування. Для результатів i-ї роботи, виконаної a-ю конфігурацією агента, via є середнім часом першої перевірки, а qia є часткою результатів, відхилених під час цієї перевірки. Після відхилення результату i-ї роботи h-й член команди доопрацьовує його й повторно перевіряє до прийняття, витрачаючи на це в середньому час dih. Значення via і qia оцінюють за журналом перевірок, згрупованим за конфігураціями агентів і класами робіт, а для dih цей журнал групують за членами команди й класами робіт. Частку qia обчислюють як відношення кількості результатів, відхилених під час першої перевірки, до кількості перевірених результатів. Розрахункове середнє навантаження h-го члена команди, позначене Lh, не повинно перевищувати його фонду робочого часу:
Перший доданок Lh є часом виконання власних робіт члена команди, другий є середнім часом, який він як верифікатор витрачає на перевірку результатів агентів і доопрацювання відхилених результатів. Позначимо через ch вартість залучення h-го кандидата до команди на горизонті планування, а через cia вартість виконання i-ї роботи a-ю конфігурацією агента. Критерієм є мінімум сумарної вартості C:
Отже, формування гібридної команди ІТ-проєкту зведено до задачі цілочисельного лінійного програмування (1)–(5). Її розв’язок спільно визначає склад команди, виконавця кожної роботи (члена команди чи конфігурацію агента) і верифікатора результату кожної роботи, дорученої агенту. Кількість членів команди дорівнює z1 + … + zM і є результатом розв’язання, а не вхідним параметром. За K = 0 задача зводиться до формування команди без агентів, а за via = dih = 0 відповідає плануванню, у якому час перевірки й доопрацювання не враховується. Оскільки вартість залучення члена команди в (5) не залежить від його навантаження, за cia > 0 роботи доручають агентам лише тоді, коли члени обраного складу команди не можуть самі виконати всі роботи в межах своїх фондів робочого часу. Водночас середній час перевірки й доопрацювання входить до обмежень (4), тому кількість робіт, які можна доручити агентам, обмежена фондом робочого часу членів команди, допущених до перевірки, за вирахуванням часу на їхні власні роботи.
Список літератури:
1. Чумаченко І. В., Некрасов І. Б. Особливості застосування АІ в мультипроєктному середовищі. Штучний інтелект: сталий розвиток освіти, науки, індустрії : зб. тез доп. Міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 11–12 груд. 2025 р. Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2025. С. 232–233. URL: http://eprints.kname.edu.ua/75752/ (дата звернення: 18.10.2026).
2. Kononenko I., Sushko H. Mathematical model of software development project team composition optimization with fuzzy initial data. Radioelectronic and Computer Systems. 2021. No. 3. P. 149–159. DOI: 10.32620/reks.2021.3.12.
3. Teslyuk V., Batyuk A., Voityshyn V. Preliminary Estimation for Software Development Projects Empowered with a Method of Recommending Optimal Duration and Team Composition. Applied System Innovation. 2024. Vol. 7, No. 3. Article 34. DOI: 10.3390/asi7030034.
4. Dotsenko N., Chumachenko D., Chumachenko I., Galkin A., Lis T., Lis M. Conceptual Framework of Sustainable Management of the Process of Forming a Project Team with Functional Redundancy. Energies. 2021. Vol. 14, No. 24. Article 8235. DOI: 10.3390/en14248235.
5. Fügener A., Walzner D. D., Gupta A. Roles of Artificial Intelligence in Collaboration with Humans: Automation, Augmentation, and the Future of Work. Management Science. 2026. Vol. 72, No. 1. P. 538–557. DOI: 10.1287/mnsc.2024.05684.
6. Плахов В. Ю., Доценко Н. В. Метод портфельної оркестрації рішень на основі LLM у розподіленому мультипроектному Agile-середовищі. Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки. 2025. № 5, т. 1. С. 252–266. DOI: 10.32782/tnv-tech.2025.5.1.27.
|