У контексті сучасного інформаційного суспільства бібліотечні інституції зазнають глибинної трансформації, еволюціонуючи від традиційних депозитаріїв друкованих документів до багатофункціональних цифрових екосистем, що синергетично поєднують інформаційні ресурси, онлайн-сервіси та сучасні технологічні рішення. У статті системно досліджено етапи цього трансформаційного процесу. Здійснено критичний аналіз викликів, пов'язаних з модернізацією технологічної інфраструктури, підвищенням рівня цифрової компетентності бібліотечного персоналу і користувачів, правовими та етичними аспектами процесів цифровізації, а також інтеграцією численних цифрових сервісів у консолідовану функціональну екосистему. Презентовано досвід Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського як зразок успішної цифрової трансформації бібліотечної установи, що демонструє системний підхід до дигіталізації фондових колекцій, імплементації інноваційних інформаційних сервісів та інтеграції бібліотечних ресурсів у глобальний інформаційно-комунікаційний простір. У статті акцентовано критичну важливість підготовки фахівців з високим рівнем цифрових компетенцій і визначено перспективи подальших наукових досліджень у галузі розвитку бібліотечних цифрових екосистем, забезпечення їхньої універсальної доступності, функціональної ефективності та інформаційної безпеки.
Ключові слова: цифрова трансформація, бібліотека, оцифрування, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.
Постановка проблеми. У парадигмі сучасного інформаційного середовища бібліотечні інституції зазнають фундаментальних трансформаційних процесів, еволюціонуючи від традиційних репозитаріїв друкованих документів до складних цифрових екосистем, що синергетично інтегрують інформаційні ресурси, онлайн-сервіси та інноваційні технологічні рішення з метою забезпечення оперативного та результативного доступу до знаннєвих масивів. Цей трансформаційний процес генерує низку актуальних проблематик, включаючи модернізацію технологічної інфраструктури, формування цифрової компетентності користувацької аудиторії, захист інтелектуальної власності та забезпечення інформаційної безпеки, а також дигіталізацію та збереження культурної й історичної спадщини у цифровому форматі. Паралельно з цим сучасна бібліотека трансцендує традиційну функцію депозитарію інформаційних ресурсів, трансформуючись у мультифункціональний центр освітньої діяльності, наукових досліджень та міжособистісної комунікації, що детермінує необхідність концептуального переосмислення її ролі в сучасному суспільстві.
Одним із критичних викликів цифрової трансформації є інтеграція гетерогенних платформ і сервісів у консолідовану функціональну екосистему, що вимагає розробки інноваційних стандартів взаємодії, моделей стратегічного управління та векторів перспективного розвитку. Критичним завданням постає забезпечення оптимального балансу між універсальною доступністю, операційною ефективністю та технологічною інноваційністю, а також адаптація бібліотечних послуг до специфічних потреб різних категорій користувачів. У зв'язку з цим актуалізується нагальна потреба в системному науковому аналізі послідовних трансформаційних етапів бібліотечних установ та комплексному дослідженні проблем і перспектив їх функціонування в умовах інтенсивної цифровізації та глобалізації інформаційно-комунікаційного простору.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останні наукові дослідження у сфері цифрової трансформації бібліотечних інституцій свідчать про фундаментальну модифікацію їхньої функціональної парадигми. Як аргументовано констатує О. Кузьменко, сучасні бібліотеки трансцендують обмежену функцію традиційних депозитаріїв друкованих матеріалів, еволюціонуючи у багатофункціональні центри наукової комунікації, цифрової освіти та системного розвитку інформаційної компетентності користувацької аудиторії [1]. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського репрезентує показовий зразок успішної цифрової трансформації у вітчизняному контексті, реалізуючи комплексну дигіталізацію бібліотечних фондів, конструюючи цифрові репозиторії та інтегруючи свої ресурси у консолідовану цифрову екосистему, що забезпечує універсальний доступ до рідкісних культурних і наукових матеріалів [2].
Паралельно з цим дослідники, зокрема О. Онищенко [3] та Н. Туряниця [5], акцентують увагу на тому, що процес цифровізації бібліотечних установ супроводжується низкою комплексних викликів, серед яких модернізація технологічної інфраструктури, підвищення рівня цифрової компетентності бібліотечного персоналу та користувачів. Міжнародний досвід, зокрема представлений у дослідженнях Г. Сандху, демонструє, що академічні бібліотеки у процесі цифрової трансформації університетських інституцій виконують критичну роль у підтримці інноваційного освітнього процесу та забезпеченні ефективного доступу до знаннєвих ресурсів [4]. Загалом сучасний науковий дискурс засвідчує, що цифрова трансформація бібліотек конституює багатовимірний процес, який органічно синтезує технічні, організаційні, освітні та правові аспекти, формуючи принципово нову роль бібліотечних інституцій у цифровому інформаційному суспільстві.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне вивчення процесів фундаментальної трансформації бібліотечних інституцій у парадигмі цифровізації, а також систематична ідентифікація основних етапів еволюційного переходу від традиційних установ зберігання друкованих матеріалів до інтегрованих сучасних цифрових екосистем. Дослідження передбачає багатоаспектний аналіз ключових структурних, функціональних та сервісних трансформацій бібліотечної сфери, детермінованих динамічним розвитком інформаційних технологій, а також систематичне виявлення фундаментальних викликів і стратегічних перспектив, що супроводжують цей трансформаційний процес. Особливу дослідницьку увагу сфокусовано на критичній ролі цифрових технологій у забезпеченні універсальної доступності знаннєвих ресурсів, системній модернізації бібліотечних послуг і підтримці міжособистісної та наукової комунікації.
Для реалізації визначеної дослідницької мети необхідно виконати низку взаємопов'язаних завдань. Серед них – системний аналіз актуального стану бібліотечної сфери та домінантних тенденцій цифровізації, ідентифікація ключових етапів трансформаційної еволюції бібліотечних установ, а також комплексне виявлення технічних, організаційних і соціокультурних проблематик, що об'єктивно виникають у процесі цифровізації. Окрім того, критично важливим є дослідження впливу цифрових технологій на доступність інформаційних ресурсів та динаміку розвитку бібліотечних сервісів, а також окреслення стратегічних перспектив розвитку цифрових бібліотечних екосистем і потенційних шляхів подолання асоційованих із цим процесом труднощів.
Виклад основного матеріалу дослідження. У XXI столітті бібліотечні інституції перебувають у стані глибинної фундаментальної трансформації, яка об'єктивно відображає домінантні тенденції розвитку глобального інформаційного суспільства та динаміку технологічних інновацій. Традиційні бібліотеки, що протягом багатовікової історії виконували первинну роль депозитаріїв друкованих книг та документів, у сучасних умовах здійснюють радикальну модифікацію своєї функціональної моделі, трансформуючись у багатокомпонентні цифрові екосистеми. Ці складні екосистеми органічно об'єднують не лише традиційні інформаційні ресурси у вигляді книг, наукових статей, архівних документів і періодичних журналів, а й сучасні цифрові сервіси, інноваційні платформи, структуровані навчальні модулі, віртуальні експозиції, інтерактивні освітні програми та спеціалізований інструментарій для забезпечення наукової комунікації.
Основна телеологічна спрямованість такої багатоаспектної трансформації полягає у забезпеченні максимально широкого та безперешкодного доступу до знаннєвих ресурсів у будь-який темпоральний момент і в будь-якій географічній локації, що повною мірою корелює з актуальними потребами сучасного користувача, який очікує гармонійного синтезу традиційних фундаментальних цінностей бібліотечної справи з інноваційними можливостями цифрових технологій. У цьому контексті бібліотека трансцендує обмежену функцію виключно фізичного топосу для депонування книг і наукових матеріалів, трансформуючись у багатофункціональну інтерактивну платформу, що забезпечує дистанційний доступ до електронних ресурсів, онлайн-курсів, спеціалізованих баз даних та цифрових колекцій. Критично важливим аспектом цієї трансформації є також збереження та розвиток соціокультурної функції бібліотечної інституції, адже вона продовжує виконувати значущу роль центру просвітницької діяльності, активно сприяє системному розвитку інформаційної та медіаграмотності користувачів, формує критичне мислення та підтримує дослідницьку активність громадян [3, c. 7]. Окрім того, процес цифровізації дозволяє значно ефективніше організовувати різноманітні освітні та культурні заходи, надавати широкий доступ до рідкісних і унікальних архівних матеріалів, а також істотно стимулює міжбібліотечну кооперацію та інтеграцію з академічними науковими установами, що в комплексі суттєво підвищує освітній і культурний потенціал бібліотечної системи загалом.
На першому етапі цифрової трансформації бібліотек основна увага зосереджується на оцифруванні власних фондів, створенні електронних каталогів, скануванні книг, журналів та інших друкованих матеріалів, формуванні цифрових репозиторіїв і баз даних. Це дозволяє не лише зберігати інформацію в безпечному цифровому форматі, а й забезпечувати її швидкий і зручний доступ для користувачів, незалежно від їхнього місцезнаходження. Як зазначає О. Онищенко, успішна цифровізація бібліотечної сфери неможлива без кваліфікованих фахівців, добре обізнаних у сучасних цифрових технологіях [3, c. 6]. Такі працівники мають постійно оновлювати свої знання та навички, опановувати нові цифрові пристрої та сервіси, а також вміти самостійно навчатися і передавати користувачам необхідну цифрову компетентність. Найефективніше формування таких кадрів відбувається безпосередньо у процесі практичної бібліотечної роботи, коли фахівці здобувають досвід застосування інноваційних технологій у реальних умовах [3, c. 6].
Другий етап трансформації характеризується значним розширенням функцій бібліотеки. Вона перестає бути лише сховищем друкованих та електронних матеріалів і перетворюється на центр наукової комунікації, цифрової освіти та розвитку інформаційної грамотності користувачів. Бібліотеки активно впроваджують онлайн-сервіси, електронні навчальні курси, інтерактивні платформи, цифрові лабораторії та інші інноваційні рішення, щоб максимально задовольнити потреби сучасних користувачів у швидкому та зручному доступі до знань. Як підкреслює О. Кузьменко, така активна адаптація бібліотечних послуг до онлайн-середовища забезпечує не лише доступ до інформації, а й створює умови для формування нових компетентностей, які необхідні в умовах цифрового суспільства. Загалом це сприяє розвитку критичного мислення, навичок інформаційного пошуку та обробки даних, а також стимулює користувачів до самостійного навчання і дослідницької діяльності [1, c. 40]. У цілому другий етап цифрової трансформації забезпечує перехід бібліотеки від традиційної ролі сховища інформації до активного центру навчання, обміну знаннями та розвитку цифрових навичок користувачів, що відповідає сучасним освітнім і культурним потребам суспільства.
Особливо значущим є розвиток наукових бібліотек як хабів відкритої науки, що відображає глобальні тенденції у сучасній академічній спільноті. Такі бібліотеки не лише зберігають традиційні фонди, а й забезпечують кооперативне зберігання інтернет-ресурсів, інтегруючи різноманітні джерела інформації в єдину цифрову екосистему. Вони активно підтримують репозитарії наукових статей, дисертацій, звітів і даних, що надає можливість дослідникам та студентам швидко отримувати доступ до актуальної наукової інформації незалежно від їхнього місцезнаходження [4, c. 293]. Крім того, бібліотеки сприяють метаданійній стандартизації, розробляючи уніфіковані формати опису та класифікації цифрових ресурсів, що полегшує пошук, аналіз і обмін знаннями як всередині країни, так і на міжнародному рівні. Формування такої інфраструктури відкритої науки є ключовим фактором для розвитку академічних комунікацій, підвищення прозорості досліджень та забезпечення доступності знань для широкого кола користувачів.
У результаті зазначеної трансформації відбуваються суттєві зміни у функціональній структурі бібліотеки. Традиційна роль бібліотекаря як посередника між книгою та читачем поступово доповнюється або навіть трансформується в роль фахівця з цифрових технологій, інформаційного аналітика та координатора цифрових ресурсів. Такий спеціаліст не лише організовує доступ до цифрових колекцій, але й забезпечує інтеграцію різних інформаційних систем, підтримує користувачів у роботі з електронними платформами, навчає цифровій грамотності та допомагає у використанні сучасних інструментів наукової аналітики. Крім того, бібліотекар стає активним учасником процесів відкритої науки, сприяючи розвитку спільнот, координації проєктів, управлінню репозитаріями та модернізації освітніх і наукових сервісів.
Процес переходу бібліотек до цифрової екосистеми супроводжується низкою серйозних викликів, які потребують комплексного вирішення. Перш за все, значною перешкодою є технічна інфраструктура багатьох бібліотек, яка залишається застарілою або недостатньо пристосованою до сучасних цифрових потреб [5, c. 224]. Загалом це обмежує ефективне оцифрування фондів, ускладнює створення інтегрованих електронних каталогів і доступ до цифрових ресурсів для користувачів. Без модернізації апаратного забезпечення та програмного середовища бібліотеки не можуть повноцінно виконувати свої нові інформаційні та освітні функції, що створює ризик відставання від вимог інформаційного суспільства.
Другим викликом, на думку Н. Туряниці, є недостатній рівень цифрової грамотності як персоналу бібліотек, так і самих користувачів [5, c. 226]. Для ефективного використання цифрових сервісів, репозитаріїв та онлайн-ресурсів потрібні спеціальні навички, а їхня відсутність обмежує можливості бібліотек у наданні повноцінних послуг. Це формує нагальну потребу у системних освітніх програмах, що передбачають підвищення кваліфікації фахівців бібліотек, навчання їх роботі з новими цифровими інструментами, а також формування у користувачів умінь ефективно орієнтуватися в цифровому середовищі та використовувати інформаційні технології для навчання і досліджень.
Третім складним аспектом є правові та етичні проблеми, що виникають у процесі цифровізації бібліотек. Це стосується питань авторського права, ліцензування електронних матеріалів, забезпечення безпеки даних та захисту конфіденційності користувачів [5, c. 226]. Для їх вирішення необхідно створювати відповідні нормативно-правові акти, розробляти механізми контролю та стандарти безпечного обміну інформацією. Одночасно постає завдання інтеграції численних цифрових сервісів у єдину ефективно функціонуючу екосистему, що потребує кооперації між бібліотеками на регіональному та національному рівнях, узгодження стандартів обміну даними та впровадження нових моделей управління цифровими ресурсами для забезпечення доступності та якості послуг.
Також Н. Туряниця наголошує на тому, що цифрова трансформація бібліотек виступає важливим елементом їх модернізації та відповідає сучасним потребам інформаційного суспільства. Основні напрями цієї трансформації охоплюють декілька ключових аспектів:
- оцифрування книжкових та архівних фондів дозволяє зберігати рідкісні та старовинні документи в електронному вигляді, що забезпечує їхню доступність для широкого кола користувачів;
- впровадження електронних каталогів та інтегрованих бібліотечних систем (ILS) спрощує процес пошуку та управління ресурсами, надаючи читачам можливість зручного онлайн-доступу до інформації;
- використання хмарних технологій дає змогу бібліотекам зберігати великі обсяги даних і забезпечувати доступ до них з будь-якої точки світу, одночасно скорочуючи витрати на обслуговування фізичних серверів;
- розробка мобільних додатків відкриває користувачам можливість отримувати доступ до бібліотечних ресурсів через смартфони та планшети, що підвищує зручність користування та сприяє залученню молодої аудиторії;
- застосування штучного інтелекту дозволяє вдосконалювати пошукові алгоритми, автоматизувати процеси каталогізації та створювати персоналізовані рекомендації для користувачів, роблячи роботу з бібліотечними ресурсами більш ефективною та інноваційною [5, c. 228-229].
Загалом, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ) є одним із провідних центрів цифрової трансформації бібліотечної сфери в Україні. Починаючи з 2013 року, бібліотека системно реалізує комплексні стратегії модернізації, орієнтовані на інтеграцію традиційних бібліотечних функцій із новітніми цифровими технологіями, що забезпечує ефективне задоволення потреб користувачів у сучасному інформаційному середовищі [2]. Такий підхід передбачає не лише оцифрування фондів та створення електронних каталогів, а й формування повноцінної цифрової інфраструктури для збереження, організації та надання доступу до інформаційних ресурсів.
Одним із ключових напрямів діяльності НБУВ є розвиток електронних ресурсів та цифрових колекцій, що охоплюють різноманітні типи документів: наукові видання, рукописи, рідкісні та цінні матеріали, історико-культурну спадщину, фотографії та графічні зображення. У цьому контексті бібліотека реалізувала проєкт створення Цифрової бібліотеки історико-культурної спадщини, яка на сьогодні налічує понад тисячу оцифрованих документів із загальним обсягом майже 57 тисяч зображень [2]. Така цифрова колекція дозволяє забезпечити широкий та зручний доступ до унікальних матеріалів, які раніше були обмежені в доступі через фізичні умови зберігання, ризики пошкодження або старіння носіїв. Крім того, оцифрування сприяє збереженню культурної та наукової цінності матеріалів, зменшуючи необхідність фізичного контакту користувачів із рідкісними документами і мінімізуючи ризик їх втрати або руйнування.
Водночас НБУВ здійснює активну інтеграцію своїх ресурсів у єдину цифрову екосистему знань, що включає створення комплексних бібліотечних порталів, науково-інформаційних платформ, електронних каталогів, а також систем забезпечення доступу до наукових публікацій та академічних ресурсів [2] (див. рис. 1). Ця стратегія дозволяє поєднати традиційні бібліотечні послуги, такі як читальні зали, довідкові служби та каталогізація, із сучасними цифровими сервісами, наприклад, пошуковими системами, електронними довідниками, платформами відкритого доступу до наукових даних та інтеграцією з міжнародними репозитаріями.
Рис. 1.1 Електронна Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського [2]
Отже, користувачі отримують зручний та ефективний доступ до інформації, що раніше вимагав значно більше часу та ресурсів для пошуку. Інтеграція електронних ресурсів у єдину цифрову екосистему забезпечує можливість швидкого та точного пошуку, використання різних типів медіа (текст, графіка, аудіо, відео), а також доступ до супутніх метаданих, що полегшує академічні та дослідницькі процеси. Бібліотека також створює інструменти для аналітики та навігації великими масивами інформації, що є особливо важливим у контексті цифрової науки та відкритого доступу до знань.
Крім того, комплексний підхід НБУВ до цифрової трансформації передбачає підвищення цифрової компетентності персоналу та користувачів, впровадження сучасних інформаційних технологій, платформ для віддаленого доступу та сервісів підтримки навчання і досліджень. Таким чином, бібліотека не лише виконує традиційну функцію зберігання знань, а й стає центром цифрового інформаційного обслуговування, який підтримує наукові дослідження, освітні процеси та культурні ініціативи.
Висновки і перспективи подальших досліджень. Проведене дослідження демонструє, що XXI століття характеризується трансформацією бібліотек, які змінюють свою функціональну роль із класичних сховищ друкованих матеріалів на комплексні цифрові екосистеми. Ці екосистеми забезпечують доступ до знань у будь-який час і в будь-якому місці, поєднуючи традиційні бібліотечні цінності з можливостями сучасних інформаційних технологій, цифрових сервісів та інноваційних платформ. Важливим результатом трансформації є те, що бібліотеки не лише надають доступ до ресурсів, а й формують уміння користувачів ефективно орієнтуватися у цифровому середовищі.
Аналіз української практики, зокрема прикладу Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, підтверджує важливість комплексного підходу до цифровізації. Оцифрування книжкових та архівних фондів, створення електронних каталогів і репозитаріїв, інтеграція ресурсів у єдину цифрову екосистему та розвиток інноваційних сервісів дозволяють значно підвищити доступність інформації, зберігати культурну та наукову спадщину. Водночас досвід НБУВ свідчить про необхідність підготовки компетентних у цифрових технологіях кадрів, які здатні підтримувати, розвивати та модернізувати цифрові сервіси.
Перспективи подальших досліджень у цій сфері пов’язані з аналізом ефективності інтеграції бібліотечних ресурсів у глобальні цифрові платформи, удосконаленням систем управління цифровими колекціями та розвитком інноваційних сервісів на базі штучного інтелекту для персоналізації бібліотечного досвіду. Важливим напрямом є також дослідження питань кібербезпеки, захисту авторських прав та забезпечення конфіденційності користувачів у цифровому середовищі, а також розробка навчальних програм для підвищення цифрової компетентності бібліотекарів і користувачів. Такий комплексний підхід дозволить забезпечити сталий розвиток цифрових бібліотечних екосистем, підвищити їхню доступність та зміцнити роль бібліотеки як ключового центру науки, освіти та культури у сучасному інформаційному суспільстві.
Список використаних джерел
1. Кузьменко О. І. Трансформація та розширення функцій бібліотек в сучасному цифровому просторі. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. 2021. № 3. С. 38-44.
2. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. URL: http://www.nbuv.gov.ua/ (дата звернення: 10.11.2025).
3. Онищенко О. С. Проблеми гармонізації інновацій і традицій у бібліотечних ресурсах і сервісах. Бібліотека. Наука. Комунікація. Інноваційні трансформації ресурсів і послуг : матеріали Міжнар. наук. конф. (4–6 жовт. 2022 р.) / НАН України, Нац. б-ка України імені В. І. Вернадського, Асоц. б-к України, відп. ред. О. М. Василенко. Київ, 2022. С. 3-7.
4. Сандху Г. Роль академічних бібліотек у цифровій трансформації університетів. ETTLIS: 5-й Міжнародний симпозіум із нових тенденцій і технологій у бібліотеках та інформаційних службах. 2018. С. 292–296.
5. Туряниця Н. Цифрова трансформація бібліотек: тенденції та виклики. Інформаційна політика пам’яті – виживання, збереження та розвиток українських бібліотек у період сьогодення. К., 2024. С. 224–238.
References
1. Kuzmenko O. I. Transformation and expansion of library functions in the modern digital space. Library science. Document science. Informatics. 2021. No. 3. P. 38-44.
2. V. I. Vernadsky National Library of Ukraine. URL: http://www.nbuv.gov.ua/ (access date: 10.11.2025).
3. Onyshchenko O. S. Problems of harmonization of innovations and traditions in library resources and services. Library. Science. Communication. Innovative transformations of resources and services: materials of the International Scientific Conference (October 4–6, 2022) / NAS of Ukraine, V. I. Vernadsky National Library of Ukraine, Assoc. Library of Ukraine, Deputy Editor O. M. Vasylenko. Kyiv, 2022. P. 3-7.
4. Sandhu G. The role of academic libraries in the digital transformation of universities. ETTLIS: 5th International Symposium on New Trends and Technologies in Libraries and Information Services. 2018. P. 292–296.
5. Turyanitsa, N. Digital transformation of libraries: trends and challenges. Information policy of memory - survival, preservation and development of Ukrainian libraries in the present period. K., 2024. P. 224–238.
______________________________
Науковий керівник: Патряк Олександра Тарасівна, кандидат економічних наук, доцент, Західноукраїнський національний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter