Анотація. У статті досліджено міжнародні стандарти сталого фінансування та особливості їх імплементації в регуляторну систему ЄС. Проаналізовано взаємодію глобальних стандартів ISSB, Базельського комітету та UNEP FI з архітектурою ЄС (Таксономія, SFDR, CSRD, ESRS). Розглянуто нормативні зміни 2026 року щодо пропорційності вимог для бізнесу. Визначено перспективи адаптації європейських підходів для повоєнної відбудови України.
Ключові слова: стале фінансування, ESG, фінансові ринки, Європейський Союз, Таксономія ЄС, CSRD, ESRS, greenwashing, Україна.
Постановка проблеми. Глобальна трансформація фінансової системи зумовлює перехід до моделі, яка поряд із прибутковістю враховує екологічні, соціальні та управлінські фактори (ESG). Зміна клімату та посилення вимог до корпоративного управління безпосередньо впливають на оцінку активів, кредитні ризики та інвестиційні рішення. Особливо активно ці процеси відбуваються в Європейському Союзі (ЄС), який сформував комплексну нормативну базу. Системний аналіз цієї моделі є критично актуальним для України в контексті європейської інтеграції.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розробкою глобальних стандартів розкриття інформації займаються Міжнародна рада зі стандартів сталого розвитку (ISSB), Базельський комітет з банківського нагляду та UNEP Finance Initiative. Оприлюднені ISSB стандарти IFRS S1 та IFRS S2 сформували базову систему розкриття інформації про сталість і кліматичні ризики [1; 11]. Європейська модель трансформує ці рекомендації в обов'язкові юридичні вимоги, поєднуючи класифікацію активів із банківським наглядом.
Метою статті є комплексне дослідження міжнародних стандартів сталого фінансування, механізмів їх інтеграції в регуляторне поле ЄС та визначення напрямів використання цього досвіду в Україні.
Виклад основного матеріалу. Сучасна міжнародна система сталого фінансування складається з комплексу стандартів і принципів, розроблених світовими інституціями: стандартами ISSB (IFRS S1/S2) [1; 11], рекомендаціями TCFD [14], принципами Базельського комітету [2] та ініціативами UNEP FI [3]. Міжнародні стандарти мають переважно добровільний характер, створюючи спільну методологічну базу. Наприклад, до мережі Принципів відповідального банкінгу UNEP FI станом на 2025 рік входило понад 350 банків [3].
На відміну від глобального рівня, модель ЄС є юридично обов'язковою та охоплює весь ланцюг руху капіталу (табл. 1).
Таблиця 1
Ключові елементи системи сталого фінансування ЄС
Джерело: систематизовано автором.
Центральним елементом є Таксономія ЄС (Регламент 2020/852), яка виділяє шість екологічних цілей (від пом'якшення змін клімату до захисту біорізноманіття) [4; 12]. Для визнання діяльності сталою вона має робити істотний внесок в одну ціль і не завдавати шкоди іншим (принцип DNSH – do no significant harm) [4]. Це знижує інформаційну асиметрію та мінімізує ризики маніпуляцій.
Боротьбу з «зеленим камуфляжем» (greenwashing) посилює Регламент SFDR (2019/2088), який зобов’язує фінансових посередників розкривати рівень інтеграції ESG-ризиків у свої продукти [5; 6].
Фундаментальним кроком у стандартизації нефінансових даних стала Директива CSRD (2022/2464) та відповідні стандарти ESRS [7; 8]. Європейський підхід базується на принципі подвійної суттєвості (double materiality), що вимагає оцінювати як вплив клімату на компанію, так і вплив самої компанії на довкілля й суспільство.
У 2026 році нормативне поле ЄС зазнало трансформації з метою дотримання принципу пропорційності. Директива (ЄС) 2026/470 звузила обов'язкову звітність зі сталості до підприємств із чистим оборотом понад 450 млн євро та чисельністю від 1000 працівників, зменшуючи адміністративний тиск на малий та середній бізнес [9].
Міжнародні та європейські стандарти утворюють багаторівневу архітектуру (табл. 2).
Таблиця 2
Багаторівнева система стандартів сталого фінансування
Джерело: розроблено автором.
Для банківського сектору інтеграція ESG-факторів є елементом фінансової стабільності. Кліматичні ризики поділяють на фізичні (катаклізми) та перехідні (пов'язані з декарбонізацією), що вимагає їх включення до традиційних систем risk management за рекомендаціями Базельського комітету [2].
Сучасними тенденціями розвитку регулювання у 2026 році є цифровізація ESG-даних, розвиток фінансування перехідного періоду (transition finance) та оптимізація витрат на compliance.
Перспективи для України. Адаптація європейських підходів має стратегічне значення в межах євроінтеграції. У серпні 2026 року Кабінет Міністрів України схвалив законопроєкт щодо запровадження звітності зі сталого розвитку, спрямований на гармонізацію національного законодавства з вимогами CSRD [10].
Для України пріоритетними є такі напрями:
1. Впровадження національної таксономії сталих видів діяльності.
2. Інтеграція ESG-критеріїв у регуляторні вимоги НБУ для банківського сектору.
3. Розвиток ринку зелених облігацій для фінансування проєктів повоєнної відбудови.
Впровадження ESG-параметрів у фінансування інфраструктурних та енергетичних об'єктів дозволить залучити європейський капітал та модернізувати економіку.
Висновки. Сучасна архітектура сталого фінансування поєднує глобальну методологічну базу та жорсткі регуляторні інструменти ЄС (Таксономія, SFDR, CSRD). Ключовим трендом 2026 року є зміщення фокусу до принципу пропорційності та зменшення навантаження на бізнес згідно з Директивою 2026/470 [9]. Для України адаптація цього досвіду є необхідною умовою для залучення міжнародних інвестицій у процеси прозорої екологічної відбудови.
Список літератури
1. IFRS Foundation. IFRS S1 General Requirements for Disclosure of Sustainability-related Financial Information. London : IFRS Foundation, 2023. URL: ifrs.org (дата звернення: 28.08.2026).
2. Basel Committee on Banking Supervision. Principles for the effective management and supervision of climate-related financial risks. Basel : BIS, 2022. URL: bis.org (дата звернення: 28.08.2026).
3. UNEP FI. Principles for Responsible Banking. 2025. URL: unepfi.org (дата звернення: 28.08.2026).
4. Regulation (EU) 2020/852 of the European Parliament and of the Council of 18 June 2020 on the establishment of a framework to facilitate sustainable investment. Official Journal of the European Union. 2020. L 198. P. 13–43.
5. Regulation (EU) 2019/2088 of the European Parliament and of the Council of 27 November 2019 on sustainability-related disclosures in the financial services sector. Official Journal of the European Union. 2019. L 317. P. 1–16.
6. European Commission. Sustainable Finance Disclosures Regulation. URL: europa.eu (дата звернення: 28.08.2026).
7. Directive (EU) 2022/2464 of the European Parliament and of the Council of 14 December 2022 as regards corporate sustainability reporting. Official Journal of the European Union. 2022. L 322. P. 15–80.
8. Commission Delegated Regulation (EU) 2023/2772 of 31 July 2023 supplementing Directive 2013/34/EU as regards sustainability reporting standards. Official Journal of the European Union. 2023. L 2023/2772.
9. Directive (EU) 2026/470 of the European Parliament and of the Council of 24 February 2026 amending Directives 2006/43/EC, 2013/34/EU, (EU) 2022/2464 and (EU) 2024/1760 as regards certain corporate sustainability reporting requirements. Official Journal of the European Union. 2026. L 2026/470.
10. Міністерство фінансів України. Уряд схвалив законопроєкт про запровадження в Україні звітності зі сталого розвитку. 20.08.2026. URL: mof.gov.ua (дата звернення: 28.08.2026).
11. IFRS Foundation. IFRS S2 Climate-related Disclosures. London : IFRS Foundation, 2023. URL: ifrs.org (дата звернення: 28.08.2026).
12. European Commission. EU Taxonomy for Sustainable Activities. URL: europa.eu (дата звернення: 28.08.2026).
13. Regulation (EU) 2023/2631 of the European Parliament and of the Council of 22 November 2023 on European Green Bonds. Official Journal of the European Union. 2023.
14. Financial Stability Board. Recommendations of the Task Force on Climate-related Financial Disclosures. Basel : FSB, 2017.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter