Збірка Анастасії Комлікової «Казкове фортепіано» репрезентує сучасний підхід до початкового музичного навчання, у якому педагогічна функція фортепіанного ансамблю поєднується з образно-художнім освоєнням музики. Видання містить дванадцять п’єс, кожна з яких пов’язана з певним звуком у межах октави та передбачає виконання учнем однієї конкретної ноти. Така конструкція надає доступну модель ансамблевої взаємодії, водночас формуючи первинні навички ритмічної, тембрової, динамічної та мелодійної координації.
Особливого значення у збірці набуває програмність, яка стає одним із головних засобів залучення дитини до музичного образу. Назви п’єс – «Казковий замок спить», «Місто прокидається», «Привид», «Чарівниця», «Топ-Топ і Стриб-Стриб», «Мандри», «Сурми грають», «Старовинний замок», «Троїсті музики», «Вередухи», «Хеппі енд» – формують послідовний ряд фантазійних образів і своєрідну музичну казку, у якій кожна мініатюра набуває самостійного сюжетно-образного значення.
Програмність у «Казковому фортепіано» реалізується не лише через словесні назви, а й через комплекс засобів музичної виразності. Темп, динаміка, регістрові контрасти, штрихи, ритмічні формули, фактурні прийоми та характер мелодичного руху сприяють розкриттю конкретного образу. Таким чином, словесна програма стає своєрідним ключем до інтерпретації музичного тексту, допомагаючи юному виконавцеві співвіднести технічну дію зі змістом і характером музики.
До кожної п’єси є текст. Приміром, «Казковий замок спить»: «Усі його мешканці бачать сни. Наглядач ходить вулицями і приглядається, чи не збирається місцевий привід побешкетувати!? Кроки наглядача то наближаються, то віддаляються. Усе спокійно. Гарних Вам снів» [1, c. 2]. Кроки з наближенням і віддаленням втілено у першій партії фортепіано, це нота «до», яка звучить почергово в другій і третій октаві. А увесь інший настрій із тим, що може прийти привід і порушити спокій – у другій партії фортепіано, більш складній. Основна тональність До мажор гармонічний, тобто відразу авторка привчає слух до змін в мажорі. Крім цього є і «фа-дієз», і фрагменти хроматичної гами. Якщо першу партію може виконувати учень на перших заняттях з фортепіано, то другу буде виконувати викладач, або старший за класом учень.
Особливістю збірки є поєднання програмності з жанрово-стильовою різноманітністю. У музичній тканині п’єс простежуються фольклорні мотиви, інтонації старовинної музики, елементи джазу та сучасної музичної мови. Показовими у цьому аспекті є «Сурми грають» та «Троїсті музики», де програмний образ пов’язується з національно-жанровими асоціаціями. «Старовинний замок» актуалізує семантику старовинної музики, тоді як «Мандри» та «Хеппі енд» репрезентують інший тип образної динаміки – рух, пригоди, завершення казкової історії.
Програмний принцип організації збірки дозволяє розглядати її як синтетичну модель музично-педагогічного тексту, у якій музика взаємодіє зі словесною програмою та візуальним рядом. Кольорові ілюстрації не лише доповнюють оформлення видання, а й посилюють образну конкретизацію музичного матеріалу. Відбувається своєрідне розкриття музичного образу – через звукову та візуальну образність, що особливо важливо для дитячого сприйняття. Приміром, ілюстрація до п’єси «Мандри» не просто малює картину із повозкою і замком на горі, а імітує українські мотиви через дорогу, яка ніби розфарбовані святкові рушники чи вишиванки.
Принципова новизна збірки полягає також у поєднанні елементарного виконавського завдання та складної образно-комунікативної моделі. Учень, виконуючи одну ноту, не залишається пасивним учасником ансамблю: він стає носієм певного ритмічного, динамічного, регістрового або тембрового елементу, який набуває художнього сенсу лише у взаємодії з іншими партіями. Отже, музикування є не просто способом навчання, а формою колективного творення музичного образу.
У цьому контексті програмність виконує комунікативну та педагогічну функції: полегшує розуміння музичного змісту, активізує уяву, стимулює емоційне реагування, спрямовує виконавську інтерпретацію та допомагає засвоювати елементи музичної мови. Казковий сюжет стає своєрідним посередником між абстрактною музичною структурою та дитячим образним мисленням.
Отже, «Казкове фортепіано» Анастасії Комлікової можна розглядати як показовий приклад сучасної педагогічної збірки, у якій програмність трансформується з традиційного способу конкретизації музичного змісту на інструмент музично-образного, ансамблевого та комунікативного навчання. Поєднання програмних назв, жанрово-стильової різноманітності, візуальної образності та елементарних виконавських завдань створює цілісну модель залучення дитини до музичного мистецтва через гру, фантазію та спільне музикування.
Література:
1. Комлікова А. Казкове фортепіано: збірка легких ансамблів в 4 руки для фортепіано. Видавництво «Мелосвіт». Київ, 2017. 32 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter